Факультет бізнесу та права
Постійне посилання на фондhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/46
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Становлення юридичної компаративістики як напрямку сучасної правової науки(Одеса: Гельветика, 2021) Вісин, Валентин Васильович; Ленгер, Яна ІванівнаСтаттю присвячено становленню юридич- ної компаративістики як напряму сучасної правової науки у світі й Україні. Актуальність зумовлена необхідністю досліджень загального й особливого в правових процесах різних країн; намаганням подолати відмінності, котрі пере- шкоджають правовому регулюванню; пошуками шляхів збереження національно-специфічного у власному законо- давстві; потребою впровадження практики вивчення й кон- кретизації змісту порівняльного правознавства як напряму наукового дослідження та реалізації навчального процесу правників у закладах вищої освіти нашої держави. Проа- налізовано останні дослідження й публікації з даної теми, виділено не вирішені раніше частини загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Констатовано, що в умовах глобальних інтеграційних поступів України до західноєвропейського цивілізаційного простору необхідні знання про світові правові системи й практику застосу- вання зарубіжних правових норм. Визначено мету статті – розкрити окремі історичні аспекти становлення порівняль- ного правознавства й означити основні тенденції сучасної юридичної компаративістики. Простежено зародження й історичний шлях становлення порівняльного правоз- навства в державах античності, в країнах Стародавнього Сходу, у Київській Русі, державах середньовічної Європи. Розкрито еволюцію й виокремлення порівняльного пра- вознавства в самостійний науковий напрям у кінці XVIII – на початку XIX ст. Проаналізовано формування та основні постулати основних європейських шкіл порівняльного правознавства. Констатовано, що викладання юридичної компаративістики в розвинених країнах світу почалося після проведення першого Міжнародного конгресу порів- няльного права у Парижі в 1900 р. Показано особливість вивчення юридичної компаративістики в різних навчаль- них закладах Європи та США. Виокремлено й охарак- теризовано найбільш популярні світові дослідження з порівняльного правознавства. Проаналізовано процес інституціоналізації юридичної компаративістики в Україні. Простежено становлення та впровадження вітчизняного порівняльного правознавства на початку нового тисячо- ліття. Визначено нагальність потреби викладання цієї дисципліни студентам правничих спеціальностей закладів вищої освіти нашої держави. Означено основні причини, що зумовлюють цю нагальність. Юридичну компаративі- стику розглянуто як сферу інтегрованих наукових знань і досліджень на стику взаємозв’язків держави та права, що поєднує вивчення зіставних форм і типів державно організованого суспільства й відповідних їм правових сис- тем та законодавства. Визначено методологію юридичної компаративістики з різноманітними прийомами, формами й способами пізнання державно-правової реальності. Запропоновано структурні складники юридичної компара- тивістики як навчальної дисципліни. Підсумовано резуль- тати дослідження й окреслено перспективи подальших пошуків у даному науковому напрямі.Item type:Наукова стаття, Євроатлантичні традиції конституалізації державно-територіального устрою українських земель (на прикладі проекту конституції УНР О. Ейхельмана)(Одеса: Гельветика, 2022) Вісин, Валентин Васильович; Ленгер, Яна ІванівнаУ статті представлені результати дослідження, які носять комплексний характер. Зміст статті пов’язаний із проблемою визначення федералізму та його структури. Інститут феде-ралізму розглянуто з юридичної точки зору. Автори, аналізуючи структуру федералізму, визначають, що його моделі багато у чому зумовлені культурно, історично, географічно детермінованим типом взаємин (центру й регіонів, влади і суспільства). Дослідження укра-їнської федеративної політичної культури висувається як першочергове завдання. Окре-мі аспекти федералістської політичної культури автори враховували, аналізуючи вітчизня-ний досвід федералізму. Зокрема, досліджено «Проєкт Конституції – основних державних законів – Української Народної Республіки» Отто Ейхельмана – державного та громадського діяча, вченого-правника. Встановлено, що серед загалу проєктів того часу лише проєкт конституції УНР О. Ейхельмана пропонував перетворення України на суверенну незалежну федеративну державу. Вчений вважав федерацію реальним шляхом відходу від імперського минулого, демократизації місцевого самоврядування й децентралізації влади. Як теоретик права Отто Ейхельман схилявся до німецького варіанту федералізму, який у другій половині ХІХ ст. реалізовувався як націоналістичний. За формою державного правління УНР мала бути демократичною республікою з федеративним державним устроєм. У її складі передбачалося формування самостійних адміністративних одиниць – «земель», фундаментом яких слугува-ли сільська й міська громада. Державна організація поділялася на дві частини: федеральну й земельну. Очевидно, що кожна із Земель мала право на своїй території суверенно розпо-ряджатись усіма справами, які не підлягали компетенції федерального рівня. Особливістю конституційного проєкту був розподіл повноважень не між трьома традиційними гілками влади, а п’ятьма – установчою владою як найвищою владою в державі; законодавчою – у вигляді двопалатного парламенту, виконавчою, судовою й контрольною владою – феде-ральним державним контролем. Суд і фінансовий контроль мали повну незалежність від виконавчої і законодавчої влади. Ідеї О. Ейхельмана щодо принципів державної організа-ції й функціонування українського громадянського суспільства актуальні, їх рекомендовано використати у сучасних державотворчих процесах