У статті досліджено роль організаційного проєктування у формуванні
стійкості логістичних ланцюгів за умов сучасних ризиків і нестабільності.
Систематизовано теоретичні підходи до побудови організаційних моделей
логістичних систем, розкрито взаємозв’язок між організаційною структурою,
цифровою інтеграцією та здатністю системи адаптуватися до кризових змін.
Обґрунтовано, що стійкість логістичного ланцюга залежить від моделі
управління, рівня децентралізації, розподілу ризиків між вузлами мережі та
цифрової зрілості операційних процесів. Розглянуто практичні приклади
вітчизняних логістичних трансформацій в умовах воєнного стану.
Проаналізовано мережеві, модульні та гібридні організаційні форми, які
забезпечують здатність логістичних систем перебудовуватись без втрати
функціональної цілісності. Запропоновано концептуальне бачення логістичної
екосистеми як адаптивного середовища, що забезпечує життєздатність
ланцюгів поставок
