УПРАВЛІННЯ АДАПТАЦІЄЮ ПРАЦІВНИКІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРАЦІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Abstract

Метою статті є визначення особливостей адаптації працівників інтелектуальної праці в контексті управління знаннями, з акцентом на процеси передачі явних і прихованих знань, роль онбордингу та наставництва, а також оцінку ефективності адаптаційних практик в умовах соціально-економічних трансформацій, кризовості та воєнних викликів. Методологічною основою дослідження є системний та процесний підходи до управління знаннями й адаптації персоналу. Дослідження проведено у січні 2026 року за участю 157 респондентів із використанням онлайн- анкети, що містила закриті та відкриті запитання. За результатами дослідження встановлено, що більшість організацій забезпечують базові елементи адаптації нових працівників, зокрема надання ключової інформації, призначення наставника та первинну організаційну орієнтацію. Водночас виявлено фрагментарність комунікаційних процесів, нерівномірність підтримки з боку наставників і недостатню стандартизацію передачі знань. З’ясовано, що передача прихованих знань частіше здійснюється через неформальні канали взаємодії, тоді як формалізовані механізми управління знаннями використовуються обмежено. Домінуючими мотиваторами праці респондентів залишаються матеріальні чинники, що впливає на сприйняття ефективності адаптаційних програм. Обґрунтовано доцільність впровадження структурованих і гнучких адаптаційних практик, здатних підвищити продуктивність, залученість і стійкість персоналу в умовах нестабільного зовнішнього середовища.