Реформування податкового законодавства України в умовах запровадження загальної адміністративної процедури: виклики та перспективи

Abstract

Досліджено новели законопроєкту від 07.11.2025 No14196, що передбачають суттєвуоптимізацію понятійно-категоріального апарату, перегляд процесуальних строківі запровадження нових алгоритмів здійснення адміністративних процедур у податковій сфері.Наголошується, що в разі колізії між нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про адміністративну процедуру» пріоритет має спеціальне законодавство, щофактично дає змогу нівелювати окремі вимоги та принципи загальної адміністративноїпроцедури.Розглянуто випадки, коли поза належним регулюванням залишаються принципипропорційності та презумпції правомірності дій особи, що найбільш гостро проявляється впроцедурах зупинення реєстрації податкових накладних (блокування ПДВ). Порядок «розблокування» податкової накладної та розрахунку коригування допускає неоднозначнетлумачення правомірностідій платника податків, однак замість того, щоб тлумачитинорми на користь платника, процедура передбачає проміжні дії та рішення, що єнесприятливим для добросовісних суб’єктів господарювання.Вказано, що законопроєкт No14196 неповною мірою вирішує проблему дискреційнихповноважень, а також зберігається процедурний бар’єр щодо самостійного виправлення помилок податковим органом.У разі імплементації цієї норми в податкове законодавство податковий орган мав би припинити в такому випадку дію податкового повідомлення-рішення навіть без поданоїадміністративної скарги. Ухвалення законопроєкту від 07.11.2025 No 14196 сприятиме гармонізації податковогозаконодавства України зі стандартами загальної адміністративної процедури, що дасть змогуефективно вирішувати спірні питання в досудовому порядку.Водночас вбачається потрібним мінімізувати дискреційні повноваження податковихорганів, забезпечивши належну імплементацію в податкове законодавство принципів пропорційності та презумпції правомірності дій особи. Окремоїуваги потребуєзапровадження дієвого механізму самостійного виправлення помилок контролювальниморганом, що сприятиме реалізації інституту «самоконтролю» адміністративної діяльності