Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України: структура та динаміка в умовах війни

Abstract

У статті на основі офіційних статистичних даних Офісу Генерального прокурора та Державної судової адміністрації України, що зібрані в інтегрованих даних статистики та інфографіки щодо протидії злочинності в Україні CrimenDataLab, прослідковано динаміку злочинності проти основ національної безпеки України, а також її структуру в умовах російсько-української війни протягом 2013–2025 років. Проаналізовано етапи трансформації загроз національній безпеці України за період з 2013 по 2025 рік та виокремлено два ключові періоди: «гібридний» (2013–2021 рр.) і період повномасштабної агресії (з 2022 р.). Особливу увагу приділено диспропорції між кількістю облікованих кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України і кількістю осіб, яким було повідомлено про підозру за їх вчинення. Обґрунтовано, що цей процесуальний розрив зумовлений перебуванням фігурантів на тимчасово окупованих територіях, складністю збирання доказів в умовах бойових дій та тривалістю експертиз. У статті також розглянуто ефективність новел кримінального законодавства України, зокрема статті 111-1 КК України (колабораційна діяльність), що продемонструвала високу результативність у боротьбі з внутрішньою дестабілізацією. На основі статистичних порівнянь виявлено складність реального доведення вини за статтею 110 КК України (посягання на територіальну цілісність) та, натомість, високу якість розслідування справ про державну зраду (ст. 111 КК України). Доведено, що динаміка кількості засуджених осіб за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України відзначається стабільним зростанням, що підтверджує інституційну стійкість судової системи та її спроможність зберігати високі стандарти доказування навіть в умовах воєнного часу та кадрового голоду. Встановлено, що зростання частки засуджених осіб за цими статтями вказує на фокус правоохоронних органів та судів на «видимих» складах злочинів, які безпосередньо загрожують обороноздатності країни «тут і зараз». Незважаючи на незначну частку таких правопорушень у загальній структурі злочинності (лише 0,6%), стратегічне значення кримінально-правової протидії їм є критичним для захисту суверенітету та національної безпеки України.