Літні календарні свята населення Західного Полісся та західної частини Волині в народній прозі

Abstract

У статті досліджено літні календарні свята населення Західного Полісся та Західної частини Волині в народній прозі. Проаналізовано синтез християнських та дохристиянських елементів у святкуванні Трійці, Спасівських свят (Медового, Яблучного Cпаса). Особливу увагу приділено регіональній специфіці обрядовості, зокрема використанню рос- линної символіки, плетінню вінків, освяченню плодів та меду. На основі польових матеріалів, етнографічних джерел і сучасних публікацій простежено трансформацію свят у контексті релігійного відродження. Зібрано перекази про святкування Трійці, Маковія, Спаса. Виявлено, що в народних оповіданнях, записаних на території Західного Полісся та захід- ної частини Волині, описано багато різних способів прикрашати хати і подвір’я квітами й травами та про традиції готуватись до свята. Як видно з переказів, населення Західного Полісся та західної частини Волині надає велике значення ритуальним дійствам під час літньо-календарних свят: приготуванні ритуальних страв, згадування померлих родичів, відвідування храму. У текстах західнополіських оповідань переплелись уявлення християнські та дохристиян- ські, адже саме на Трійцю освячували будівлі, щоб охоронити їх від русалок. З’ясовано, що літні свята пов’язували ще й із урожайною символікою, адже фіксовано звичай освячуваnи в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники, мак, моркву, цибулю, материнку, лікарське зілля, зокрема васильки і чорнобривці. Із багатьох прозових текстів можна зробити висновок, що полішуки наділяли цілющими властивостями квіти, мед, воду і мак після освячення, а до складу маковійських букетів вхо- дили різні квіти: рослини з цілющими властивостями, трави, злаки, культурні рослини із саду й городу. Визначено, що свята в українській традиції є багатовимірним феноменом, що поєднує християнське вшанування мучеників, аграрну символіку літа, магічні практики захисту та етнографічну обрядовість. Його вивчення дозволяє не лише реконструювати обрядову систему українців, а й осмислити глибинні зв’язки між релігією, природою та культурною пам’яттю народу