Семантичні особливості колискових пісень

Abstract

У статті проаналізовано українські колискові, які, як виявилося, є способом взаємодії виконавця й дитини та засобом впливу на сенсорну систему малюка. За допомогою теорії Д. Гріндера та Р. Бендлера охарактеризовано мовну (дискретну) карту колисанок та визна- чено, що образи в колискових представлені у візуальній, аудіальній, кінестетичній, нюховій, смаковій репрезента- тивних системах. Найбільший вплив виконавця на слухача здійснюється за допомогою кінестетичної та візуаль- ної системи. Досліджено, що для багатьох пісень властиві одноманітність та ритмічність мелодії колискових, що співпа- дають із систематично повторюваними рядками. Повторення роблять тексти більш зрозумілими, спрощують їх сприйняття. Деякі колисанки побудовані так, що кожен рядок повторюється по два чи більше разів. Найчастіше декілька разів озвучуються вигуки «люлі», «баю-бай». Вони набувають форм кліше і дублюються в багатьох піснях. Заспокійливий ефект колискових полягає в монотонній мелодії та простоті змісту (що й реалізується за допо- могою багатьох повторів). Визначено, що декотрі колисанки мають мотив замовлянь, що подеколи реалізуються в прийомі паралелізму. Зроблено висновок, що у піснях на ніч життя дитини моделюється в яскравих образних описах, проєктується образ ідеальної дитини-помічника. Виявлено, що українські пісні для дітей виконуються індивідуально, тому в багатьох текстах є чоловічі чи жіночі імена. Охарактеризовано окремий тип колискових, ті, в яких використовується прийом шаржування. Проаналізовано й декілька колискових-прокльонів. Визначено, що оповідний характер мають колисанки, що нагадують казки на ніч. Це прості історії в пісенній формі.