Адаптація складу державної зради до новітніх загроз (на прикладі кримінального законодавства окремих зарубіжних держав)

Abstract

У статті проведено комплексне порівняльно-правове дослідження юридичних конструкцій та механізмів криміналізації держави в кримінальному праві України та окремих країн Європейського Союзу – Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки та Італійської Республіки. Актуальність наукової праці зумовлена необхідністю модернізації ст. 111 КК України в умовах тривалої військової агресії та виникненням новітніх гібридних загроз, які часто виходять за межі традиційного розуміння державної зради. Автор детально аналізує німецьку модель диференціації зради на внутрішню (Hochverrat) та зовнішню (Landesverrat), доводячи ефективність казуїстичного підходу КК ФРН у частині криміналізації підготовчих етапів агентурної діяльності та антиконституційного саботажу. Досліджено досвід Франції щодо захисту «фундаментальних інтересів нації», де до об’єктів безпеки віднесено не лише суверенітет, а й економічний потенціал та кіберпростір. Особлива увага приділена французьким нормам про «невдале підбурювання» та відповідальність за стратегічну дезінформацію влади, що є критичним для захисту когнітивної сфери національної безпеки. Важливим елементом роботи є аналіз КК Італії, зокрема інституту «зрадницької корупції» (ст. 246), що дозволяє кваліфікувати отримання вигоди від іноземця як закінчений злочин ще до моменту вчинення зрадницьких. Науково обґрунтовано концепцію «технічного стану війни» (stato di guerra in senso tecnico), притаманну італійській доктрині, яка дозволяє активувати суворі режими покарання у періоди неминучої загрози агресії. На основі отриманих результатів запропоновано конкретні шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства, зокрема: впровадження самостійних складів щодо інформаційного саботажу, криміналізацію несанкціонованого підтримання відносин з представниками агресора та посилення відповідальності за недбале ставлення до охорони державної таємниці. Обґрунтовано, що запозичення європейського досвіду сприятиме переходу правоохоронної системи України від реактивного до проактивного режиму охорони основ національної безпеки.