Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/90
Переглянути
19 результатів
Результати пошуку
Item type:Методичне забезпечення, Ефективність мелясних відходів за вирощування картоплі (Solanum tuberosum) як нового перспективного органічного добрива.(Київ: Агроекологічний журнал, 2023) Гаврилюк, Володимир АндрійовичItem type:Наукова стаття, Інтенсивність емісії діоксиду карбону як індикатор адаптації меліорованих ґрунтів західного полісся до кліматичних змін(Рівне: НУВГП, 2026) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті представлено результати багаторічних моніторингових досліджень інтенсивності емісії діоксиду карбону (CO2) як фундаментального індикатора адаптації меліорованих ґрунтів Західного Полісся до сучасних кліматичних викликів. Дослідження проводилися протягом 2021–2025 років на одинадцяти стаціонарних полігонах Волинської області (с. Положево та с. Римачі), що охоплювали органогенні торфовища та мінеральні дерново-підзолисті осушувані ґрунти. Об’єктами вивчення стали різні моделі землекористування: інтенсивне рільництво, багаторічні насадження лохини із системами мікрозрошення та природні цілинні ділянки. Методологія досліджень базувалася на камерному методі з використанням газоаналізатора Testo 535, що дозволило з високою точністю зафіксувати динаміку ґрунтового дихання. Встановлено, що найвищі показники емісії (213,8–216,0 мг/м²/год) характерні для органогенних ґрунтів за умов інтенсивного обробітку під однорічні культури. Це свідчить про глибоку деградацію торфового шару та прискорену мінералізацію органічної речовини під впливом аерації та підвищених температур. Науково обґрунтовано, що перехід до вирощування багаторічних ягідників сприяє стабілізації вуглецевого обміну (186–188 мг/м²/год). Такий ефект досягається завдяки мінімізації механічного порушення структури ґрунту та застосуванню крапельного поливу, який запобігає надмірному пересушуванню торфу. Мінеральні ґрунти демонструють суттєво нижчий рівень емісії (132–151 мг/м²/год), проте також виявляють тенденцію до зростання потоків СО2 при інтенсивному використанні. Доведено, що впровадження адаптивних моделей ландшафтної трансформації, таких як ренатуралізація деградованих торфовищ та розширення площ багаторічних насаджень, є критичною умовою для депонування вуглецю. Результати дослідження є підґрунтям для розробки стратегій раціонального природокористування та підвищення екологічної стійкості агроландшафтів регіону в умовах глобального потепління.Item type:Наукова стаття, Емісія вуглекислого газу та мікробіологічна активність ґрунтів різного сільськогосподарського призначення в умовах Західного Полісся(Суми: СНАУ, 2022) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті проаналізовано проведені дослідження основних процесів пов’язаних із трансформацію органічної речовини на меліорованих ґрунтах зони Західного Полісся України. Також проведено аналіз зміни кліматичних умов на досліджуваній території за останні десятиліття та визначено вплив даних змін на продуктивність ґрунтового покриву. В процесі описано проблему втрати органічного вуглецю пов’язаного із сьогоденними тенденціями глобального потепління, адже підвищення середньорічної температури повітря підвищує інтенсивність емісії вуглекислого газу із ґрунту, що призводить до погіршення показників родючості та навіть до втрати гумусу. Вимірювання інтенсивності емісії вуглекислого газу із поверхні ґрунту проводилось на різних типах меліорованих ґрунтів, а саме: дерново-підзолистих, торфових та лучно-болотних, за допомогою портативного газоаналізатора Testo 535. Однією з умов для проведення досліджень є стан даних ґрунтів за різного сільськогосподарського призначення, відтак дослідження проводились на: цілинних землях, частково порушених угіддях, відведених під вирощування ягідників, зокрема лохини, розораних землях сільськогосподарського використання. Також дослідження проводились на визначення мікробіологічної активності ґрунтового покриву, адже даний показник безпосередньо впливає на продуктивність родючого шару, оскільки мікробіологічна активність включає метаболічні процеси і реакції, які відбуваються у товщі ґрунтового покриву за участю мікрофлори та мікрофауни. Зокрема дослідження проводились на визначення активності целюлозолітичних мікроорганізмів за методикою інтенсивності розкладу лляного полотна Є. М. Мішустіна на органогенних та мінеральних ґрунтах різного сільськогосподарського призначення. Наведено ряд рекомендацій для регулювання органічного вуглецю в наземних екосистемах, які насамперед пов’язані із емісією вуглекислого газу із ґрунтового покриву в атмосферу. Рекомендовані заходи спрямовані на уповільнення процесів розкладення розкладання органічних сполук у ґрунті та покращення умов для їх закріплення.Item type:Наукова стаття, Ефективність застосування рідкого аміностимуляційного препарату «Гроустим» при вирощування кукурудзи на зерно(Рівне: НУВГП, 2023) Гаврилюк, Володимир АндрійовичСприятливі природно-кліматичні умови і висока родючість ґрунтів України дають змогу отримувати високоякісну сільськогосподарську продукцію в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб та формування експортного потенціалу. Однак у зв’язку з суттєвими змінами погодних умов, найбільш гостро постають питання підвищення адаптивності рослин до негативної дії стресових абіотичних факторів. Разом з тим, внаслідок зростаючого техногенного навантаження на довкілля, яке дедалі більше загрожує агропромисловому комплексу України, виникає необхідність у відновленні природних екосистем, збереженні їх біологічного різноманіття, а також у захисті від деградації. Таким чином, на сьогодні актуальним є створення і застосування новітніх біотехнологій, які ґрунтуються на використанні екологічно безпечних засобів підвищення врожайності сільськогосподарських культур та їх стійкості до дії екстремальних чинників навколишнього середовища. Одними з продуктів таких технологій, що набувають все більшого значення, є природні та синтетичні регулятори росту рослин, які діють аналогічно фітогормонам. Слід зазначити, що ці препарати екологічно безпечні і позитивно впливають на мікрофлору ґрунту, стимулюють проростання насіння, сприяють інтенсифікації фізіологічних і біохімічних процесів в органах рослин, активізують їх ріст і розвиток, прискорюють процеси цвітіння й достигання. Застосування регуляторів росту дозволяє повніше реалізувати генетичні можливості рослин, підвищити їх стійкість проти стресових факторів біотичної та абіотичної природи і, в кінцевому результаті, збільшити урожайність і поліпшити якість отриманої продукції. Особливо перспективним є застосування нових регуляторів росту рослин, що свідчить про необхідність проведення досліджень щодо ефективності їх застосування в технологіях вирощування сільськогосподарських культур.Item type:Наукова стаття, Моделі ландшафтної адаптації, як спосіб підвищення продуктивності осушуваних ґрунтів Західного Полісся(Житомир: Український журнал природничих наук, 2026) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті проведено комплексний аналіз сучасного стану та динаміки трансформації осушуваних ґрунтів Західного Полісся в умовах інтенсивного антропогенного навантаження та за підсилення цього процесу глобальними кліматичними змінами. Об’єктом дослідження виступають осушувані легкі мінеральні ґрунти, які через низьку буферну здатність та специфіку морфологічної будови, а також органогенні осушувані ґрунти, які є вразливими до деградації. Встановлено, що традиційні системи землеробства на меліорованих землях стимулюють процеси мінералізації органічної речовини, перетворюючи акумулятивні екосистеми на джерела активної емісії парникових газів. На основі результатів моніторингових досліджень 2021–2025 років, запропоновано та науково обґрунтовано три мод елі ландшафтної адаптації: ощадне землеробство, адаптивне землеробство та природне відновлення. Модель ощадного землеробства, орієнтована на вирощування багаторічних ягідників (лохини), продемонструвала здатність стабілізувати агрофізичні показники (щільність 0,69–0,72 г/см³) та знижувати рівень емісії діоксиду карбону. Модель адаптивного землеробства базується на впровадженні раціональних сівозмін із багаторічними травами та системах крапельного зрошення, забезпечує приріст вологи у верхньому горизонті на 3,1–4,1%, виконуючи роль ефективного терморегулятора ґрунтового профілю. Найвищу екологічну ефективність підтверджено для моделі природного відновлення. Результати на цілинних ділянках свідчать про мінімальну інтенсивність «дихання ґрунту» (132,3–132,9 мг/м²/год) та максимальну акумуляцію продуктивної вологи (понад 500 мм). У результаті досліджень доведено, що ренатуралізація деградованих торфовищ є ключовим інструментом секвестрації вуглецю та відновлення екосистемних послуг регіону. Запропоновані моделі корелюють із засадами «Європейського зеленого курсу» та пропонують дієвий механізм підвищення кліматичної стійкості агроландшафтів через диференційоване управління земельними ресурсами.Item type:Наукова стаття, Agronomic assessment of the suitability of bottom sediments of ponds for increasing soil fertility Scientific Papers(Bucharest: UASM, 2024) GAVRILYUK, VolodymyrAt the international level one of the main problems are the increase the area of degraded lands and the decrease of soil qualityK The development of measures to protect and increase soil fertility!, rational management of soil resources is central to achieving the Sustainable Development goals and a zero /eve/ of land degradation. One of the possible directions is the use of local raw materials, in particular bottom sediments of fishing ponds. On the example of pilot objectives in the Kharkiv region a study was conducted and the chemical composition of bottom sediments of fishing ponds was analyzed. The assessment of their agronomic value, taking into account the content of organic matter, total carbon, the content of mobile compounds of nitrogen, phosphorus, potassium was performed. It was determined that 90-235 kg of organic matter, 18-48 kg of carbon, 1-7 kg of NPK, 32-63 kg of Ca are introduced into the soil by l ton of sediments. Fertilizing efficiency’ and predicted impact of bottom sediments on soil fertility indicators and crop productivity were evaluated.Item type:Наукова стаття, Вплив субстратів на основі ферментованих добрив на розвиток квітково-декоративних рослин(Рівне: НУВГП, 2022) Гаврилюк, Володимир АндрійовичВиробництво комплексних ферментованих органічних добрив на основі місцевих сировинних ресурсів, дозволяє науково-обґрунтовано підійти до системи живлення сільськогосподарських і інших декоративних рослин та збереження агроландшафтів. У статті розкрито питання ефективності використання аеробного мулу стічних вод дріжджового виробництва, як сировини для виготовлення принципово нового виду добрив ферментованого типу – біокомпосту із залучення його до складу субстрату за вирощування квітково-декоративних рослин. Результати проведених вегетаційних та лабораторних досліджень, вказують на позитивну дію застосування біокомпосту щодо росту й розвитку надземної маси бегонії та покращення поживного режиму створених субстратів. На варіантах із внесенням субстрату на основі торфу та ферментованого добрива (біокомпосту) відмічено скорочення строків проростання та настання фаз розвитку рослин бегонії. Відбувається триваліше формування насіння, а отже і накопичення більше в ньому поживних речовин. Як результат цього відбувається отримання більш якісного насіннєвого матеріалу. За його використання покращується ріст і розвиток рослин бегонії, а саме спостерігається зростання показника висоти рослин та площі листкової пластини. Варто відзначити високу ефективність застосування низьких норм ферментованих органічних добрив в складі субстрату, що дає можливість у декілька разів збільшити його виробництво для квітково-декоративних рослин, запобігти втратам поживних речовин та розширити можливості сучасного промислового квітникарства.Item type:Наукова стаття, Динаміка вологозабезпеченості дерново-підзолистих ґрунтів Західного Полісся за використанням мелясних добрив(Суми: СНАУ, 2025) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті відображено динаміку польової вологості в дерново-підзолистих ґрунтах Західного Полісся, що є актуальною проблемою в контексті сталого розвитку сільськогосподарського сектору та екологічної стійкості регіону. Враховуючи зміни кліматичних умов та вплив антропогенних чинників, необхідно ретельно вивчити динаміку польової вологості для оптимізації землекористування та забезпечення стійкості екосистем. Запропоновано методи збереження ґрунтової вологи та покращення стану ґрунту. Насиченість ґрунту вологою є необхідною умовою досягнення стабільно високої урожайності сільськогосподарських рослин оскільки даний показник є критично важливим фактором забезпечення їх життєдіяльності. Зв'язок актуальності дослідження із внесен- ням барди мелясної полягає в тому, в останні роки, спостерігається досить нестійке зволоження за рахунок зменшення кількості опадів. Тому оптимізувати вологозабезпечення дерново-підзолистих ґрунтів можливо забезпечити за рахунок удобрювальних поливів відходами спиртового виробництва та вирішити проблему нестачі основних поживних речовин, мікроелементів та органічних речовин в даних ґрунтах. При цьому завдяки достатнім поливним нормам удобрення набуває вологозарядкового характеру, що дає змогу забезпечити рослини необхідною вологою, особливо у початкові стадії органогенезу, так як на початку дослідження спостерігались незначні опади у травні. Найвищу ефективність внесення барди мелясної збільшується в міру підвищення її дози. Отож, у досліді було 5 варіантів: контроль, внесення барди в розрахунку 10, 20 та 30 т/га і застосування мінеральних добрив N90P70K170 , що еквівалентно 10 т/га. Найефективнішим видається варіант з внесенням барди мелясної 30 т/га, відбувається глибоке проникнення дії речовин, що дозволяє підвищити вологу в грунті на глибині 40 см до 105,8 мм. Більші дози барди впливають на глибші шари ґрунту, зберігаючи вологу навіть в умовах посухи. Збільшення польової вологості до 28,6 % в межах 0-20 см орного шару прослідковується у серпні в внесенням барди у дозі 30 т/га.Item type:Наукова стаття, Особливості показників емісії СО2 та мікробіологічної активності на осушуваних ґрунтах різного використання зони Західного Полісся України(Суми: СНАУ, 2024) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ зв’язку із сучасними тенденціями змін клімату, що супроводжуються підвищенням середньорічної температури повітря, яке пришвидшує парниковий ефект – емісію СО2, актуальності набувають дослідження та заходи щодо мінімізації втрат органічного вуглецю із товщі ґрунтового покриву, який, до того ж, є основою гумусу (органічної речовини) ґрунту. Вимірювання інтенсивності емісії СО2 проводилися за допомогою портативного газоаналізатора Testo 535, вимірювання проводилися протягом 1 хв. у ізольованій камері об’ємом 2645 мл, а мікробіологічна активність визначалася за методикою інтенсивності розкладу лляного полотна Є. Мішустіна за період у 50 діб, показник виражений у відсотковому значенні розкладу лляного полотна відносно його початкової ваги. У статті наведені результати трирічного періоду досліджень біологічних параметрів, а саме визначення емісії СО2 та мікробіологічної активності, осушуваних мінеральних та органогенних ґрунтів та динаміка змін параметрів. Встановлено, що показники емісії СО2 та мікробіологічної активності ґрунту на органогенних ґрунтах мають у понад третину більші значення, ніж на мінеральних, також встановлено залежність параметрів від ступеня обробітку ґрунту. Визначено динаміку змін наведених параметрів впродовж трирічного періоду досліджень, й в результаті визначено, що на мінеральних ґрунтах найбільші втрати емісії СО2 були зафіксовані на другий рік досліджень, це ж стосується і показника мікробіологічної активності ґрунту. Окрім цього, встановлено взаємозалежність показників мікробіологічної активності ґрунту та інтенсивності емісії СО2, залежності показників від цільового призначення дослідних ділянок, відтак ступеня обробітку ґрунту. Наведено особливості та рекомендації раціонального використання осушуваних ґрунтів для ведення землеробства, спрямованих на мінімізацію емісії СО2 та підвищення активності ґрунтових мікроорганізмів. Також автори наголосили увагу на актуальному питанні щодо доцільності використання осушуваних торфовищ у сільському господарстві, з огляду на політику зменшення обсягів викидів СО2 в атмосферу, яка існує в Європі та Україні.Item type:Наукова стаття, Динаміка змін показників електропровідності меліорованих ґрунтів Західного Полісся за різного типу використання(Суми:СНАУ, 2023) Гаврилюк, Володимир АндрійовичВеличина електропровідності ґрунту є складною і дуже змінною характеристикою. Її значення залежить від широкого комплексу факторів, таких як: вологість, щільність, температура, внесення добрив, хіміко-мінералогічний склад, механічні властивості, структура ґрунту і особливо характер і властивості ґрунтового розчину. Зазвичай, електропровідність використовувалась для діагностики засоленості ґрунтів, однак, останнім часом, широке застосування в агробіологічній практиці набуває використання значень електропровідності для діагностики інших параметрів, що підвищують електропровідність. Одним із першочергових заходів, що підвищують електропровідність ґрунтового покриву є застосування крапельного зрошення, яке застосовувалося на ділянках призначених для вирощування ягідників. У статті проаналізовано динаміку сезонних змін показника питомої електропровідності родючого шару за умов різного сільськогосподарського використання, обробітку та удобрення ґрунтів. Визначено вплив удобрення та обробітку ґрунтового покриву на показник питомої електропровідності ґрунту. Дослідження проводились у два роки (2021–2022 рр.), безпосередньо на земельних ділянках різного сільськогосподарського використання, польовим та лабораторними методами. В межах Західного Полісся України, на території трьох дослідних полігонів: с. Положево, с. Римачі та смт. Колки. На території дослідного полігону в селі Положево Ковельського району Волинської області, як показали результати лабораторних досліджень, показники електропровідності ґрунту лучно-болотного та торфових ґрунтів на даній ділянці зросли. На непорушних цілинних ділянках із торфовим типом ґрунтового покриву значення електропровідності в період з 2021 року по 2022 рік також зросло, наприклад, у верхньому горизонті (0–30 см) показники зросли на 30%. У нижніх шарах тенденція підвищення електропровідності також простежується, відтак у шарі 30–45 см електропровідності ґрунтового покриву виросли відносно попереднього року на 215%, а в горизонті 45–60 см зростання на 154% відносно 2021 року. Подальша динаміка відображена у (табл. 2). На земельних ділянках із дерново-підзолистим типом ґрунтового покриву с. Римачі, які відведені під вирощування ягідників, показники електропровідності за період 2021–2022 років зменшились у верхньому горизонті на 28%, дещо зросли у підорному шарі – 42%, та зменшились в шарі понад 40 см, а саме на 38%. На цілинних непорушених ділянках значення електропровідності за аналогічних період в шарі 0–30 см знизився на 9%, у шарі 30–40 см на 1,6%, а в шарі понад 40 см зафіксовані значення протягом року знизились на 9%. Із отриманих результатів можна дійти висновку, що на непорушених ділянках, де меліоративні заходи спрямовані на підвищення продуктивності не відбуваються, зміна показників питомої електропровідності не спостерігається. На ділянці смт. Колки сільськогосподарського використання у шарі 0–17 см за вегетаційний період значення електропровідності знизилось на 28%, 17–35 см відхилення на 14%, 35–75 см – підвищення на 5%, на глибині 75–100 см відхилення становить 5%. На ділянках призначених для вирощування ягідників значення електропровідності, у порівнянні із початком вегетації, наприкінці вегетаційного періоду значно зменшився, що спричинено застосуванням на цій ділянці крапельного зрошення.