Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/90
Переглянути
8 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Інтенсивність емісії діоксиду карбону як індикатор адаптації меліорованих ґрунтів західного полісся до кліматичних змін(Рівне: НУВГП, 2026) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті представлено результати багаторічних моніторингових досліджень інтенсивності емісії діоксиду карбону (CO2) як фундаментального індикатора адаптації меліорованих ґрунтів Західного Полісся до сучасних кліматичних викликів. Дослідження проводилися протягом 2021–2025 років на одинадцяти стаціонарних полігонах Волинської області (с. Положево та с. Римачі), що охоплювали органогенні торфовища та мінеральні дерново-підзолисті осушувані ґрунти. Об’єктами вивчення стали різні моделі землекористування: інтенсивне рільництво, багаторічні насадження лохини із системами мікрозрошення та природні цілинні ділянки. Методологія досліджень базувалася на камерному методі з використанням газоаналізатора Testo 535, що дозволило з високою точністю зафіксувати динаміку ґрунтового дихання. Встановлено, що найвищі показники емісії (213,8–216,0 мг/м²/год) характерні для органогенних ґрунтів за умов інтенсивного обробітку під однорічні культури. Це свідчить про глибоку деградацію торфового шару та прискорену мінералізацію органічної речовини під впливом аерації та підвищених температур. Науково обґрунтовано, що перехід до вирощування багаторічних ягідників сприяє стабілізації вуглецевого обміну (186–188 мг/м²/год). Такий ефект досягається завдяки мінімізації механічного порушення структури ґрунту та застосуванню крапельного поливу, який запобігає надмірному пересушуванню торфу. Мінеральні ґрунти демонструють суттєво нижчий рівень емісії (132–151 мг/м²/год), проте також виявляють тенденцію до зростання потоків СО2 при інтенсивному використанні. Доведено, що впровадження адаптивних моделей ландшафтної трансформації, таких як ренатуралізація деградованих торфовищ та розширення площ багаторічних насаджень, є критичною умовою для депонування вуглецю. Результати дослідження є підґрунтям для розробки стратегій раціонального природокористування та підвищення екологічної стійкості агроландшафтів регіону в умовах глобального потепління.Item type:Наукова стаття, Моделі ландшафтної адаптації, як спосіб підвищення продуктивності осушуваних ґрунтів Західного Полісся(Житомир: Український журнал природничих наук, 2026) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті проведено комплексний аналіз сучасного стану та динаміки трансформації осушуваних ґрунтів Західного Полісся в умовах інтенсивного антропогенного навантаження та за підсилення цього процесу глобальними кліматичними змінами. Об’єктом дослідження виступають осушувані легкі мінеральні ґрунти, які через низьку буферну здатність та специфіку морфологічної будови, а також органогенні осушувані ґрунти, які є вразливими до деградації. Встановлено, що традиційні системи землеробства на меліорованих землях стимулюють процеси мінералізації органічної речовини, перетворюючи акумулятивні екосистеми на джерела активної емісії парникових газів. На основі результатів моніторингових досліджень 2021–2025 років, запропоновано та науково обґрунтовано три мод елі ландшафтної адаптації: ощадне землеробство, адаптивне землеробство та природне відновлення. Модель ощадного землеробства, орієнтована на вирощування багаторічних ягідників (лохини), продемонструвала здатність стабілізувати агрофізичні показники (щільність 0,69–0,72 г/см³) та знижувати рівень емісії діоксиду карбону. Модель адаптивного землеробства базується на впровадженні раціональних сівозмін із багаторічними травами та системах крапельного зрошення, забезпечує приріст вологи у верхньому горизонті на 3,1–4,1%, виконуючи роль ефективного терморегулятора ґрунтового профілю. Найвищу екологічну ефективність підтверджено для моделі природного відновлення. Результати на цілинних ділянках свідчать про мінімальну інтенсивність «дихання ґрунту» (132,3–132,9 мг/м²/год) та максимальну акумуляцію продуктивної вологи (понад 500 мм). У результаті досліджень доведено, що ренатуралізація деградованих торфовищ є ключовим інструментом секвестрації вуглецю та відновлення екосистемних послуг регіону. Запропоновані моделі корелюють із засадами «Європейського зеленого курсу» та пропонують дієвий механізм підвищення кліматичної стійкості агроландшафтів через диференційоване управління земельними ресурсами.Item type:Наукова стаття, Agronomic assessment of the suitability of bottom sediments of ponds for increasing soil fertility Scientific Papers(Bucharest: UASM, 2024) GAVRILYUK, VolodymyrAt the international level one of the main problems are the increase the area of degraded lands and the decrease of soil qualityK The development of measures to protect and increase soil fertility!, rational management of soil resources is central to achieving the Sustainable Development goals and a zero /eve/ of land degradation. One of the possible directions is the use of local raw materials, in particular bottom sediments of fishing ponds. On the example of pilot objectives in the Kharkiv region a study was conducted and the chemical composition of bottom sediments of fishing ponds was analyzed. The assessment of their agronomic value, taking into account the content of organic matter, total carbon, the content of mobile compounds of nitrogen, phosphorus, potassium was performed. It was determined that 90-235 kg of organic matter, 18-48 kg of carbon, 1-7 kg of NPK, 32-63 kg of Ca are introduced into the soil by l ton of sediments. Fertilizing efficiency’ and predicted impact of bottom sediments on soil fertility indicators and crop productivity were evaluated.Item type:Наукова стаття, Динаміка вологозабезпеченості дерново-підзолистих ґрунтів Західного Полісся за використанням мелясних добрив(Суми: СНАУ, 2025) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ статті відображено динаміку польової вологості в дерново-підзолистих ґрунтах Західного Полісся, що є актуальною проблемою в контексті сталого розвитку сільськогосподарського сектору та екологічної стійкості регіону. Враховуючи зміни кліматичних умов та вплив антропогенних чинників, необхідно ретельно вивчити динаміку польової вологості для оптимізації землекористування та забезпечення стійкості екосистем. Запропоновано методи збереження ґрунтової вологи та покращення стану ґрунту. Насиченість ґрунту вологою є необхідною умовою досягнення стабільно високої урожайності сільськогосподарських рослин оскільки даний показник є критично важливим фактором забезпечення їх життєдіяльності. Зв'язок актуальності дослідження із внесен- ням барди мелясної полягає в тому, в останні роки, спостерігається досить нестійке зволоження за рахунок зменшення кількості опадів. Тому оптимізувати вологозабезпечення дерново-підзолистих ґрунтів можливо забезпечити за рахунок удобрювальних поливів відходами спиртового виробництва та вирішити проблему нестачі основних поживних речовин, мікроелементів та органічних речовин в даних ґрунтах. При цьому завдяки достатнім поливним нормам удобрення набуває вологозарядкового характеру, що дає змогу забезпечити рослини необхідною вологою, особливо у початкові стадії органогенезу, так як на початку дослідження спостерігались незначні опади у травні. Найвищу ефективність внесення барди мелясної збільшується в міру підвищення її дози. Отож, у досліді було 5 варіантів: контроль, внесення барди в розрахунку 10, 20 та 30 т/га і застосування мінеральних добрив N90P70K170 , що еквівалентно 10 т/га. Найефективнішим видається варіант з внесенням барди мелясної 30 т/га, відбувається глибоке проникнення дії речовин, що дозволяє підвищити вологу в грунті на глибині 40 см до 105,8 мм. Більші дози барди впливають на глибші шари ґрунту, зберігаючи вологу навіть в умовах посухи. Збільшення польової вологості до 28,6 % в межах 0-20 см орного шару прослідковується у серпні в внесенням барди у дозі 30 т/га.Item type:Наукова стаття, Особливості показників емісії СО2 та мікробіологічної активності на осушуваних ґрунтах різного використання зони Західного Полісся України(Суми: СНАУ, 2024) Гаврилюк, Володимир АндрійовичУ зв’язку із сучасними тенденціями змін клімату, що супроводжуються підвищенням середньорічної температури повітря, яке пришвидшує парниковий ефект – емісію СО2, актуальності набувають дослідження та заходи щодо мінімізації втрат органічного вуглецю із товщі ґрунтового покриву, який, до того ж, є основою гумусу (органічної речовини) ґрунту. Вимірювання інтенсивності емісії СО2 проводилися за допомогою портативного газоаналізатора Testo 535, вимірювання проводилися протягом 1 хв. у ізольованій камері об’ємом 2645 мл, а мікробіологічна активність визначалася за методикою інтенсивності розкладу лляного полотна Є. Мішустіна за період у 50 діб, показник виражений у відсотковому значенні розкладу лляного полотна відносно його початкової ваги. У статті наведені результати трирічного періоду досліджень біологічних параметрів, а саме визначення емісії СО2 та мікробіологічної активності, осушуваних мінеральних та органогенних ґрунтів та динаміка змін параметрів. Встановлено, що показники емісії СО2 та мікробіологічної активності ґрунту на органогенних ґрунтах мають у понад третину більші значення, ніж на мінеральних, також встановлено залежність параметрів від ступеня обробітку ґрунту. Визначено динаміку змін наведених параметрів впродовж трирічного періоду досліджень, й в результаті визначено, що на мінеральних ґрунтах найбільші втрати емісії СО2 були зафіксовані на другий рік досліджень, це ж стосується і показника мікробіологічної активності ґрунту. Окрім цього, встановлено взаємозалежність показників мікробіологічної активності ґрунту та інтенсивності емісії СО2, залежності показників від цільового призначення дослідних ділянок, відтак ступеня обробітку ґрунту. Наведено особливості та рекомендації раціонального використання осушуваних ґрунтів для ведення землеробства, спрямованих на мінімізацію емісії СО2 та підвищення активності ґрунтових мікроорганізмів. Також автори наголосили увагу на актуальному питанні щодо доцільності використання осушуваних торфовищ у сільському господарстві, з огляду на політику зменшення обсягів викидів СО2 в атмосферу, яка існує в Європі та Україні.Item type:Наукова стаття, Розрахунки балансу макроелементів при вирощуванні озимої пшениці в умовах ФГ «НИВА» Дубенського району Рівненської області(Луцьк: ЛНТУ, 2025) Августинович, Марія Богданівна; Зінчук, Микола Іванович; Мерленко, Ігор Михайлович; Шворак, Анатолій МаксимовичУ статті наведено результати розрахунків балансу основних макроелементів (азоту, фосфору, калію) при вирощуванні озимої пшениці в умовах ФГ «НИВА» Дубенського району Рівненської області. Проаналізовано динаміку виносу поживних речовин урожаєм та їх надходження з мінеральними добривами. Встановлено рівень забезпечення ґрунту елементами живлення, що дозволяє обґрунтувати заходи щодо оптимізації систем удобрення та підвищення продуктивності агроценозів в умовах господарства.Item type:Наукова стаття, Drawdown of biophilic elements under winter barley, and maintaining fertility of black soils of Western Ukraine(Poland, 2025) Avhustynovych, MariiaClimate stabilisation and soil fertility strategies that capture carbon as soil organic matter lag because of ambiguity in stoichiometry, ionomics, and correlations between key chemical components of soil productivity. We analyse the mutual influence of C, N, P, Ca, S, Mg, and K content, N content, microelements, and the yield of winter barley in Luvic Greyzemic Phaeozems of the Ukrainian Western Forest-Steppe. Depletion of biophilic element stocks occurred only with a significant increase in the yield of winter barley which ranged from 6.6 to 7.4 t/ha compared to unfertilised control plots yielding 4.4–4.6 t/ha. The 6 × 6 correlation matrix of the elements indicates 16 significant relationships out of the 21 calculated. Heavy fertiliser application (N120P60K60) combined with a nitrification inhibitor poses no great risk of soil depletion but does require supplementation with sulphur-containing Ca and Mg fertilisers and micronutrients.Item type:Наукова стаття, Soil classification of Ukraine and its correlation with WRB(Poland, 2026) Avhustynovych, MariyaDuring an extensive period of research on Ukrainian soils, a substantial amount of factual data regarding their properties has been gathered. However, this knowledge has not yet been sufficiently disseminated within the international scientific community. The aim of this article is to present to the global academic audience the soil resources of Ukraine, as well as the problems and challenges faced by Ukrainian soil scientists in addressing the issue of soil classification. The lack of a new national soil classification system, aligned with modern global trends, that both preserves comprehensive knowledge about soils and simultaneously functions as a normative document, represents the most pressing issue in Ukrainian soil science today. Historically, Ukrainian soil classifications have predominantly been factor-genetic in nature, which makes direct comparison with the substantive classification system of the WRB particularly challenging. Rather than comparing entire classification systems, this study focuses on correlating the national soil nomenclature with the WRB system, particularly through analysing soil types based on their diagnostic and analytical characteristics. The methodological approach involved determining the corresponding WRB equivalents for the soil categories used in the Soil Map of Ukraine, compiled from regional soil maps at a scale of 1:200,000. A distinctive feature of Ukrainian soil nomenclature is the verbosity of soil names and the utilisation of landscape and ecological terms, which significantly complicates the process of correlation with the WRB. In this study, soil names were correlated primarily based on central archetypes and soil-forming factors, given that the Ukrainian classification does not incorporate the concept of diagnostic horizons. In total, the soils of Ukraine were classified into at least 21 reference soil groups under the WRB, including Anthrosols, Arenosols, Calcisols, Cambisols, Chernozems, Fluvisols, Gleysols, Histosols, Kastanozems, Leptosols, Luvisols, Phaeozems, Planosols, Regosols, Retisols, Stagnosols, Technosols, Umbrisols, Vertisols, Solonchaks, and Solonetz. The largest proportions are occupied by the following soils: Chernozems (47.0%), Phaeozems (18.5%), Retisols (4%), Luvisols (6.4%), Arenosols (5.4%).