Наукові статті
Permanent URI for this collectionhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/249
Browse
83 results
Search Results
Item type:scientificarticle.listelement.badge, Реформування податкового законодавства України в умовах запровадження загальної адміністративної процедури: виклики та перспективи(2026-09-30) Зицик, Сергій Григорович; Аніщук, Вікторія ВасилівнаДосліджено новели законопроєкту від 07.11.2025 No14196, що передбачають суттєвуоптимізацію понятійно-категоріального апарату, перегляд процесуальних строківі запровадження нових алгоритмів здійснення адміністративних процедур у податковій сфері.Наголошується, що в разі колізії між нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про адміністративну процедуру» пріоритет має спеціальне законодавство, щофактично дає змогу нівелювати окремі вимоги та принципи загальної адміністративноїпроцедури.Розглянуто випадки, коли поза належним регулюванням залишаються принципипропорційності та презумпції правомірності дій особи, що найбільш гостро проявляється впроцедурах зупинення реєстрації податкових накладних (блокування ПДВ). Порядок «розблокування» податкової накладної та розрахунку коригування допускає неоднозначнетлумачення правомірностідій платника податків, однак замість того, щоб тлумачитинорми на користь платника, процедура передбачає проміжні дії та рішення, що єнесприятливим для добросовісних суб’єктів господарювання.Вказано, що законопроєкт No14196 неповною мірою вирішує проблему дискреційнихповноважень, а також зберігається процедурний бар’єр щодо самостійного виправлення помилок податковим органом.У разі імплементації цієї норми в податкове законодавство податковий орган мав би припинити в такому випадку дію податкового повідомлення-рішення навіть без поданоїадміністративної скарги. Ухвалення законопроєкту від 07.11.2025 No 14196 сприятиме гармонізації податковогозаконодавства України зі стандартами загальної адміністративної процедури, що дасть змогуефективно вирішувати спірні питання в досудовому порядку.Водночас вбачається потрібним мінімізувати дискреційні повноваження податковихорганів, забезпечивши належну імплементацію в податкове законодавство принципів пропорційності та презумпції правомірності дій особи. Окремоїуваги потребуєзапровадження дієвого механізму самостійного виправлення помилок контролювальниморганом, що сприятиме реалізації інституту «самоконтролю» адміністративної діяльностіItem type:scientificarticle.listelement.badge, Особливості правового регулювання дистанційної та надомної роботи в умовах війни(2025) Аніщук, Вікторія Василівна; Шубала, Діана ОлександрівнаУ статті досліджуються особливості правового регулювання дистанційної та надомної роботи в умовах війни. В умовах збройного конфлікту питання організації праці набувають нових вимірів, що вимагає оперативного перегляду традиційних форм трудових відносин. Дистанційна та надомна робота стали не лише вимушеною реакцією на виклики воєнного часу, а й важливим інструментом збереження зайнятості, підтримки економічної стабільності та забезпечення прав працівників. Разом із тим такі форми праці потребують спеціального правового регулювання, здатного врахувати як надзвичайні обставини, так і необхідність забезпечення належних трудових гарантій. В умовах війни особливої ваги набувають питання гнучкості трудових відносин, забезпечення безпеки працівників, збереження конфіденційності даних та ефективної організації праці на відстані. Дослідження особливостей правового регулювання дистанційної та надомної роботи в цей період є актуальним для подальшого удосконалення трудового законодавства та розробки ефективних механізмів захисту прав учасників трудових відносин. Кодекс законів про працю (КЗпПУ) та інші акти законодавства України забезпечують регулювання дистанційної та надомної роботи, нормами цих актів встановлюється порядок та умови їх здійснення. Виділено ряд критеріїв, які характеризують особливості надомної та дистанційної роботи: місце виконання роботи, використання технологій, контроль за виконанням роботи, режим роботи, оформлення трудового договору, умови праці, час відпочинку, вимоги до практичних навичок працівника, забезпечення засобами виробництва, обладнанням, програмно-технічними засобами тощо. Зроблено висновок, що діюча нормативна база регулювання дистанційної та надомної роботи потребує вдосконалення. Наприклад, потребують врегулювання питання відповідальності та порядку компенсації втрати майна роботодавця чи працівника внаслідок воєнних дій за таких типів роботи, порядку врегулювання тимчасової непрацездатності тощо. Важливо також врегулювати порядок використання інформаційних технологій, зокрема, коли діють об’єктивні чинники незалежні від працівника, наприклад тривале виключення електроенергії та Інтернету внаслідок обстрілу житлової інфраструктури. Законодавство України поступово вдосконалюється та адаптується до нових викликів та реалій, що склалися в період повномасштабної війни, але також важливо, щоб такі правові норми не порушували чи обмежували права працівників.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Особливості змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами(Київ, 2025) Пундор, Юлія Олегівна; Аніщук Вікторія ВасилівнаУ статті представлено концепцію Стамбульської конвенції та обґрунтовано необхідність імплементації положень цього документу у національне законодавство. Зокрема, розтлумачено ознаки насильства, його відмінність від понять «конфлікт», «сварка», підкреслено необхідність запобігання і протидії цьому правопорушенню. Авторкою проаналізовано ключові статті у КУпАП та інших законах, котрі зазнали змін або сформувались вперше. Тема домашнього насильства, насильства за ознакою статі дуже чутлива, потребує експертних знань фахівців, щоб допомогти постраждалим розірвати коло насильства, а кривдників притягти до відповідальності.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Роль освітнього процесу у формуванні правової культури молоді під час воєнного стану(2026) Аніщук, Вікторія ВасилівнаУ статті досліджується роль освітнього процесу у формуванні правової культури молоді в Україні під час дії воєнного стану, запровадженого внаслідок збройної агресії російської федерації. Висвітлено необхідність ґрунтовного і аргументованого роз’яснення молодому поколінню, що війна викликає внесення певних зміни до законодавства, тому деякі дії можуть стати тимчасово забороненими. Проте важливо наголошувати, що такі заборони вводяться виключно з метою захисту, оборони держави та суспільства від ворожих дій, а не за для примусу чи тиску. Зазначено важливість розвитку у молоді правової свідомості, громадянської відповідальності, здатності діяти в межах норм чинного законодавства та вміння швидко приймати обґрунтовані рішення в умовах підвищених ризиків. Виокремлено найбільш поширені ризиковані ситуації, які, на жаль, виникають серед молоді, зокрема мова йде про несвідоме поширення фото- та відеоматеріалів об’єктів критичної інфраструктури, місцезнаходження військ, техніки чи пошкоджень внаслідок обстрілів, а також комунікація з ворожими користувачами в соціальних мережах, які маніпулюють та провокують до вчинення протиправних дій. Запропоновано практичні підходи вирішення таких проблем шляхом проведення тематичних занять, тренінгів, просвітницьких бесід із залученням представників правоохоронних органів, фахівців з кібербезпеки, а також розробки курсів та інноваційних платформ, що навчають молоде покоління правилам цифрової безпеки, а також розвивають навички критичного мислення. Зауважено, що формування правової культури молоді значною мірою залежить від внутрішнього середовища освітнього закладу, його традицій, цінностей, комунікації та взаємодії між учасниками освітнього процесу. Повага до прав людини, справедливість, рівність та доброчесність у освітньому середовищі закладу сприяють засвоєнню таких форм правомірної поведінки серед молоді. Зроблено висновок, що освітній процес є невід’ємним елементом формування правової культури молодих громадян, оскільки саме в межах навчального середовища закладаються основи правомірної поведінки, відповідальності та усвідомлення норм законодавства, що є важливим в умовах дії воєнного стану.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Особливості судового провадження ВАКС у справах про легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом(2026) Аніщук, Вікторія ВасилівнаУ статті досліджуються особливості судового провадження Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) у справах щодо легалізації майна, одержаного злочинним шляхом. Проаналізовано нормативно-правові засади кваліфікації таких правопорушень та специфіку доказування на стадії досудового розслідування, що включає встановлення джерела походження активів, їх рух та способи маскування незаконного походження. Актуальність дослідження зумовлена зростанням суспільної небезпеки легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, яка виступає одним із ключових механізмів приховування корупційних та пов’язаних із ними кримінальних правопорушень. В умовах реалізації антикорупційної політики України особливого значення набуває діяльність Вищого антикорупційного суду як спеціалізованого органу судової влади, уповноваженого здійснювати правосуддя у справах щодо корупції та пов’язаних із нею кримінальних правопорушень, зокрема й легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Водночас судове провадження у ВАКС у справах цієї категорії характеризується підвищеною складністю доказування, необхідністю встановлення злочинного походження активів, наявності умислу на їх легалізацію та взаємозв’язку з базовим кримінальним правопорушенням. У роботі наведено приклади реальних судових рішень ВАКС у таких справах. Окрему увагу приділено аналізу статистики розгляду справ у ВАКС щодо легалізації майна у період з 2019 року по перше півріччя 2025 року, що дозволяє відстежити динаміку судової практики та виявити труднощі, які виникають під час її реалізації. Зроблено висновок, що, попри сформовану судову практику, діяльність ВАКС у справах про легалізацію майна, одержаного незаконним шляхом, потребує подальшого вдосконалення. Запропоновано шляхи підвищення ефективності судової практики ВАКС, а саме: підвищення рівня професійної підготовки суддів та слідчих органів ВАКС, спрощення та прискорення процедур міжнародної правової допомоги, впровадження внутрішніх інформаційних платформ, створення єдиної інтегрованої системи фінансового моніторингу та створення спільних слідчих груп у справах з транскордонним елементом.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Національна безпека України як об’єкт кримінально-правової охорони: постановка проблеми(2026) Аніщук, Вікторія ВасилівнаВстановлено співвідношення понять «національна безпека», «державна безпека», «воєнна безпека», «громадська безпека та порядок» на нормативному рівн, зміст яких частково збігається. Показано, що поняття «національна безпека» є загальним поняттям, компонентами якої є державна, воєнна безпека, громадська безпека та порядок. Обгрунтовано, що національна та воєнна безпека як самостійні об’єкти кримінально-правової охорони повинні виступати розмежувальними ознаками між суміжними складами кримінальних правопорушень. Установлено, що таке розмежування ускладнене щодо суміжних складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-1 та 436-2 КК України. Запропоновано залишити у КК назву розділу І Особливої частини (з певними коригуваннями) «Кримінальні правопорушення проти національної безпеки України».Item type:scientificarticle.listelement.badge, Адаптація складу державної зради до новітніх загроз (на прикладі кримінального законодавства окремих зарубіжних держав)(2026) Аніщук, Вікторія ВасилівнаУ статті проведено комплексне порівняльно-правове дослідження юридичних конструкцій та механізмів криміналізації держави в кримінальному праві України та окремих країн Європейського Союзу – Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки та Італійської Республіки. Актуальність наукової праці зумовлена необхідністю модернізації ст. 111 КК України в умовах тривалої військової агресії та виникненням новітніх гібридних загроз, які часто виходять за межі традиційного розуміння державної зради. Автор детально аналізує німецьку модель диференціації зради на внутрішню (Hochverrat) та зовнішню (Landesverrat), доводячи ефективність казуїстичного підходу КК ФРН у частині криміналізації підготовчих етапів агентурної діяльності та антиконституційного саботажу. Досліджено досвід Франції щодо захисту «фундаментальних інтересів нації», де до об’єктів безпеки віднесено не лише суверенітет, а й економічний потенціал та кіберпростір. Особлива увага приділена французьким нормам про «невдале підбурювання» та відповідальність за стратегічну дезінформацію влади, що є критичним для захисту когнітивної сфери національної безпеки. Важливим елементом роботи є аналіз КК Італії, зокрема інституту «зрадницької корупції» (ст. 246), що дозволяє кваліфікувати отримання вигоди від іноземця як закінчений злочин ще до моменту вчинення зрадницьких. Науково обґрунтовано концепцію «технічного стану війни» (stato di guerra in senso tecnico), притаманну італійській доктрині, яка дозволяє активувати суворі режими покарання у періоди неминучої загрози агресії. На основі отриманих результатів запропоновано конкретні шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства, зокрема: впровадження самостійних складів щодо інформаційного саботажу, криміналізацію несанкціонованого підтримання відносин з представниками агресора та посилення відповідальності за недбале ставлення до охорони державної таємниці. Обґрунтовано, що запозичення європейського досвіду сприятиме переходу правоохоронної системи України від реактивного до проактивного режиму охорони основ національної безпеки.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України: структура та динаміка в умовах війни(2026) Аніщук, Вікторія ВасилівнаУ статті на основі офіційних статистичних даних Офісу Генерального прокурора та Державної судової адміністрації України, що зібрані в інтегрованих даних статистики та інфографіки щодо протидії злочинності в Україні CrimenDataLab, прослідковано динаміку злочинності проти основ національної безпеки України, а також її структуру в умовах російсько-української війни протягом 2013–2025 років. Проаналізовано етапи трансформації загроз національній безпеці України за період з 2013 по 2025 рік та виокремлено два ключові періоди: «гібридний» (2013–2021 рр.) і період повномасштабної агресії (з 2022 р.). Особливу увагу приділено диспропорції між кількістю облікованих кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України і кількістю осіб, яким було повідомлено про підозру за їх вчинення. Обґрунтовано, що цей процесуальний розрив зумовлений перебуванням фігурантів на тимчасово окупованих територіях, складністю збирання доказів в умовах бойових дій та тривалістю експертиз. У статті також розглянуто ефективність новел кримінального законодавства України, зокрема статті 111-1 КК України (колабораційна діяльність), що продемонструвала високу результативність у боротьбі з внутрішньою дестабілізацією. На основі статистичних порівнянь виявлено складність реального доведення вини за статтею 110 КК України (посягання на територіальну цілісність) та, натомість, високу якість розслідування справ про державну зраду (ст. 111 КК України). Доведено, що динаміка кількості засуджених осіб за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України відзначається стабільним зростанням, що підтверджує інституційну стійкість судової системи та її спроможність зберігати високі стандарти доказування навіть в умовах воєнного часу та кадрового голоду. Встановлено, що зростання частки засуджених осіб за цими статтями вказує на фокус правоохоронних органів та судів на «видимих» складах злочинів, які безпосередньо загрожують обороноздатності країни «тут і зараз». Незважаючи на незначну частку таких правопорушень у загальній структурі злочинності (лише 0,6%), стратегічне значення кримінально-правової протидії їм є критичним для захисту суверенітету та національної безпеки України.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Procedural opportunities of the victim in criminal court proceedings(2026) Dudko, Yevhenii; Yarosh, Viktor; Anishchuk, Viktoriia; Hanych, Olha; Pundor, Yuliia; Popovych, RuslanThe article examines the procedural opportunities available to victims in criminal trial proceedings as an essential component of their procedural status and an important mechanism for ensuring access to justice and the protection of legitimate interests. The study analyzes the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine governing the exercise of victims’ rights during trial proceedings and evaluates their role in the implementation of the objectives of criminal justice. Particular attention is devoted to the victim’s participation in evidentiary proceedings, examination before the court, the exercise of procedural rights within the adversarial framework of criminal proceedings, and participation in procedural decision-making. The research is based on doctrinal, comparative legal, formal legal, and system-structural methods. A comparative analysis of victim participation models in selected continental European and common law jurisdictions, including France, Germany, the United Kingdom, and the United States, is conducted. The findings demonstrate a general international tendency toward strengthening the procedural role of victims and expanding opportunities for meaningful participation in criminal proceedings. It is established that the decisive criterion distinguishing contemporary models of victim participation is the extent to which victims are capable of influencing evidentiary proceedings and procedural decision-making during trial. The study identifies a number of shortcomings in the current regulation of victims’ participation in Ukrainian criminal proceedings. In particular, the existing legal framework does not sufficiently regulate the procedure for examining victims during trial and provides only limited opportunities for victims to participate in proceedings concerning the imposition, modification, or revocation of preventive measures. It is argued that effective protection of victims’ rights requires not only formal recognition of procedural guarantees but also the creation of practical mechanisms ensuring their implementation. The article substantiates the necessity of improving the Criminal Procedure Code of Ukraine by establishing a clearer procedure for victim examination, introducing elements of direct and cross-examination, expanding the procedural opportunities of victims’ representatives, and strengthening guarantees for victim participation in decisions concerning preventive measures. It is concluded that the implementation of these proposals would contribute to enhancing the protection of victims’ rights, strengthening the principles of adversarial proceedings and procedural fairness, ensuring compliance with European standards of victim protection, and improving the overall effectiveness of criminal justice.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Імплементація екологічного права ЄС до законодавства України з урахуванням цілей сталого розвитку(2026) Ганич, Ольга Анатоліївна; Мирошниченко, Ганна БорисівнаСтаття присвячена аналізу сучасного стану імплементації норм екологічного права Європейського Союзу в законодавство України, визначенню ключових напрямів гармонізації національної екологічної політики з європейськими стандартами відповідно до положень Угоди про асоціацію з ЄС, а також виявленню основних інституційних, правових та економічних проблем реалізації принципів сталого розвитку в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення економіки.