Факультет бізнесу та права
Постійне посилання на фондhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/46
Переглянути
57 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, ЦИФРОВІЗАЦІЯФІНАНСОВОГОСЕКТОРУТАЇЇВПЛИВНАЕФЕКТИВНІСТЬРИНКОВИХПРОЦЕСІВ(2025-09-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті досліджено цифровізацію фінансового сектору як ключовий чинник підвищення ефективності ринкових процесів та розширення фінансової інклюзії. Узагальнено теоретичні підходи до розуміння фінансових інноваційі FinTech як деструктивних технологій, що знижують транзакційні витрати, інформаційну асиметрію та посилюють конкуренцію на фінансових ринках. Показано, що впровадження цифрових платформ, алгоритмічного кредитування, миттєвих платежів, відкритого банкінгу та необанків сприяє кастомізаці їфінансови хпродуктів, підвищенню прозорості ціноутворення й оптимізації розподілу ресурсів між заощадниками та позичальниками. Окрему увагу приділено впливу цифрових фінансів на фінансову інклюзію, зокрема на залучення мешканці ввіддалених територій, соціально вразливих груп і малого бізнесу до формального фінансового сектору. На основі аналізу сучасног оукраїнського досвіду розкрито роль цифрових рішень (онлайн-банкінг, BankID НБУ, «Дія», ініціатива «Power Banking», розвиток Monobank) у забезпеченністі й костіфінансової системи в умовах повномасштабної війни та масових переміщень населення. Охарактеризовано євроінтеграційний та інституційний виміри цифровізації: імплементацію підходів PSD2 та відкритого банкінгу, вплив стратегій НБУіНКЦПФР, підтримку з боку ЄС, Світового банку, IFC. Виокремлено ключові ризики цифрових фінансів – посилення цифрової нерівності, кіберзагрози, проблеми захисту даних та відставання регуляторної бази. Обґрунтовано, що проактивна цифровізація фінансового сектору за умови адаптивного регулювання, розвитку фінансової грамотності та зміцнення кіберстійкості стає необхідною передумовою конкурентоспроможності, інклюзивного розвитку й повоєнного відновлення економіки УкраїниItem type:Наукова стаття, ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ТА КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРОДУКЦІЇ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ(2024-03-30) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаМетою статті є висвітлення сутності культури виробництва харчової промисловості, її взаємозв'язку з національною та організаційною культурою, а також визначення детермінант, що її формують. Встановлено, що культура безпеки харчових продуктів складається із загальних принципів, переконань та норм, які впливають на мислення та поведінку персоналу щодо безпеки харчових продуктів. Культура безпеки харчових продуктів харчової промисловості є складовою організаційної культури підприємства, яка є частиною національної культури. FS-культура забезпечується окремими співробітниками компанії та технологічним процесом виробництва. Культура безпеки харчових продуктів визначає концептуальні основи системи управління якістю, яка являє собою сукупність спільних переконань, цінностей та норм, спрямованих на задоволення потреб клієнтів (споживачів) та постійне вдосконалення продукції та послуг, що надаються. Доведено, що при формуванні показників FS-культури необхідно: визначити національну культуру, в якій працює організація, та національну культуру її співробітників; визначити механізми, що впливають на поведінку виробників харчових продуктів, ефективність безпеки організації та FS-культуру; врахувати, що ідентифікатори FS-культури повинні бути адаптовані до харчових ризиків компанії; розпізнавати ієрархічні рівні та рівні FS-культури; включати до оцінки FS-культури ключові компоненти; визначати переважаючу FS-культуру; одночасно визначати елементи FS-культури та фактичні показники безпеки харчових продуктів; включати до ідентифікаторів оцінку демографічних змінних. Обґрунтовано, що завдання та обов'язки, пов'язані з безпекою харчових продуктів, відрізняються на стратегічному, тактичному та операційному рівнях. Методологічно FS-культуру слід оцінювати шляхом: використання системного підходу, розпізнавання різних підсистем та їх взаємозв'язків; визначення показників, зосереджених на ключових аспектах; розробки класифікаційних характеристик для диференційованої оцінки переважаючої FS-культури; використання кількох методів розрахунку для підвищення валідності оцінки.Item type:Наукова стаття, МЕНТОРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА(2024-07-05) Ліпич, Любов ГригорівнаМета статті полягає в розкритті можливостей менторства тa особливостей моделей розвитку професійний можливостей працівників підприємства. Встановлено, що менторству притаманні такі основні функції: надання психосоціальної підтримки та пропонування кар’єрної або професійної підтримки. Доведено, що менторство є ефективним, коли наставники та підопічні довіряють один одному, діляться досягненнями та невдачами та щиро взаємодіють один з одним. Стабільність роботи, впевненість менті у собі й розуміння подальших кроків - критерій успішності програми наставництва. Окреслено особливості ідентифікації ефективності менторства з початком війни в Україні. Ідентифіковано ризики впровадження менторства та можливі перешкоди. Обґрунтовано, що до основних моделей поведінки менті та наставників, які приносять ефект відносять: індивідуальне менторство (один на один), групове менторство, взаємне менторство, менторство онлайн; реверсне менторство, менторство на основі компетенцій.Item type:Наукова стаття, Особиста підприємливість та самоуправління: чинники,взаємозв'язки та вплив на розвиток бізнесу(2024-10-29) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатоліївна; Кушнір, Мирослава АнатоліївнаМета роботи полягає в ідентифікації сутності та чинників, що визначають особисту підприємливість, визначенні поняття управління самим собою та взаємозв’язків особистої підприємливості та самоуправління. Встановлено, що до ключових чинників особистої підприємливості слід віднести амбіції (бажання, прагнення, візії), які визначають напрямок, вектор, цілі діяльності; ініціативу, яка визначає діяльність в обраному напрямі; активність (енергійність і бажання працювати) в обраній сфері. Сутністю особистої підприємливості є послідовна та енергійна діяльність, спрямовані на досягнення конкретних, раціональних цілей, що випливають з амбіцій. Ініціатива та активність вимагають мотивації, сутність якої полягає в свідомому прагненні до успіху. Доведено, що вирішальним для особистої підприємливості є принцип «Обов'язки Плюс». Йдеться про створення в процесі виконання кожної роботи (обов’язку) певної доданої вартості («Плюс»), яка перевищує очікування. Обґрунтовано, що метою підприємливих людей є реалізація амбіцій шляхом ініціювання та впровадження різноманітних інноваційних продуктів, технологій та управління, спрямованих на покращення економічних показників компанії та забезпечення її тривалого розвитку. Такою підприємливістю рухає розумне управління самим собою. Підприємець одноосібної фірми паралельно виконує всі функції управління стосовно діяльності підприємства. Реалізація цих функцій стосується не лише мікропідприємства, але й особи самого підприємця, зводячись до самопланування, самоорганізації, самомотивації та самоконтролю. Саме вміле управління собою, зокрема планування роботи та мотивація, стимулюють особисту підприємливість, спонукаючи до ініціативи та активності. Чим більш усвідомленим і краще організованим є управління собою, тим більша інтенсивність особистої підприємливості та її ефективність. У бізнесі поєднання управління собою з особистою підприємливістю призводить до інновацій та розвитку компанії. Головна мета самоуправління полягає в максимальному використанні власних можливостей, свідомому управлінні своїм життям, подоланні зовнішніх перешкод як у професійній, так і в особистій діяльності, досягненні успіху найефективнішим шляхом.Item type:Методичне забезпечення, ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДИЗАЙН - ДІЯЛЬНІСТЬ(Луцьк: ЛНТУ, 2026-03-06) Ліпич, Любов ГригорівнаМетодичні вказівки до практичної та самостійної роботи складено відповідно до діючої програми курсу «Підприємницька дизайн-діяльність» з метою системного висвітлення основного теоретичного матеріалу. Призначене для студентів освітньої програми «Дизайн» і «Дизайн середовища» галузі знань 02 Культура та мистецтво спеціальності 022 «Дизайн», денної та заочної форм навчання.Item type:Методичне забезпечення, ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДИЗАЙН - ДІЯЛЬНІСТЬ(ЛНТУ: Луцьк, 2026-01-28) Ліпич, Любов ГригорівнаМетодичні вказівки до практичних робіт складено відповідно до діючої програми курсу «Підприємницька дизайн-діяльність» з метою системного висвітлення основного теоретичного матеріалу. Призначене для студентів освітньої програми «Дизайн» і «Дизайн середовища» галузі знань 02 Культура та мистецтво спеціальності 022 «Дизайн», денної та заочної форм навчання.Item type:Наукова стаття, ІНТЕГРАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ: НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ(2024-11-03) Ліпич, Любов ГригорівнаВступ. Метою управління проєктами є не лише їх виконання в зазначені терміни, без перевищення бюджету та забезпечення очікуваного рівня якості, а й створення цінності. З цієї причини проєкти об’єднуються в портфель. У неприбуткових організаціях багато проєктний контекст вимагає встановлення зв’язку між проєктами, місією та запровадження механізмів інтеграції проєктів щодо прийнятих цілей та забезпечення ресурсами для їх реалізації. Мета статті полягає у визначені нових тенденцій у сфері управління проєктами в неприбуткових організаціях. Результати. Ідентифіковано: сфери управління проєктами, нові тенденції у цій сфері в організаціях громадянського суспільства. Встановлено, що враховуючи нинішнє обмеження бюджетних ресурсів та їх спрямування на забезпечення потреб сектору безпеки та оборони, соціального захисту, підтримку населення, поступове відновлення економіки, у структурі бюджету українських неприбуткових організацій повинна зрости допомога міжнародних донорів через реалізацію ними соціальних проєктів. Доведено, що громадські організації повинні управління проєктами інтегрувати з менеджментом на організаційному рівні. Аналізування зрілості проєкту в неприбуткових організаціях відбувається через створення карти зрілості, що показує рівні зрілості окремих процесів, і дозволяє визначити прогалини в досліджуваних напрямах. Використання карти зрілості проєктів дозволяє удосконалити систему управління проєктами, а в довгостроковій перспективі сприяє підвищенню ефективності реалізованих проєктів і кращому використанню наявних ресурсів. Висновки. Обґрунтовано, що проєкти сприяють сталому розвитку організацій. Стале управління передбачає планування, моніторинг і контроль процесів реалізації та підтримки проєкту, враховуючи екологічні, соціальні та економічні аспекти життєвого циклу проєкту, процесів, результатів та наслідків, спрямованих на отримання переваг, які здійснюються прозорим, чесним та етичним способом, що включає участь зацікавлених сторін. Це передбачає прийняття концепції цілісної реалізації проєкту, враховуючи, крім класичних параметрів (час, вартість, обсяг), нові: переваги, цінності, ризики, тривалі ефекти для зацікавлених сторін.Item type:Наукова стаття, Конкурентоспроможність підприємства з позиції стратегії розвитку в умовах війни(2024-10-06) Ліпич, Любов ГригорівнаМета статті полягає в представленні наукових досліджень з проблеми конкурентоспроможності підприємства з точки зору розробки стратегії розвитку в умовах війни. Встановлено, що виокремлюють три основні підходи до визначення поняття «конкуренція»: поведінковий, структурний і функціональний. У процесі розвитку економічної думки з'явилися альтернативні концепції конкуренції: квазіконкурентних ринків та ресурсних переваг. Доведено, що конкурентоспроможність підприємства як система складається з підсистем: конкурентоспроможний потенціал, конкурентна перевага, інструменти конкуренції, конкурентна позиція. Вищезазначені підсистеми конкурентоспроможності підприємств взаємопов’язані та взаємодіють одна з одною. Конкурентний потенціал є основним джерелом конкурентних переваг і повинен сприяти досягненню очікуваної конкурентної позиції. Обґрунтовано, що основою функціонування підприємства є чітко визначена стратегія розвитку, ключовим елементом якої є прагнення до довгострокової конкурентної переваги. До ефективних конкурентних переваг підприємств в умовах війни належать: безпека персоналу та функціонування підприємства, створення привілейованих відносин із зацікавленими сторонами; формування довгострокових державно-приватних відносин на основі партнерства; процеси та ресурси (матеріальні та нематеріальні), якими володіє підприємство або до яких воно має доступ; знання та інформація які допомагають створювати інтерактивні стосунки між компаніями та їхніми клієнтами; унікальні та важко імітовані відносини, що формуються через розвиток співпраці, обмін знаннями та інформацією, через спільні цінності, процедури та міжорганізаційну координацію; ключові компетенції, які є унікальними та мають конкретну цінність для клієнтів; міжорганізаційній мережі, які забезпечують переваги у вигляді: доступу до ресурсів, більшої гнучкості роботи, зниження трансакційних витрат, кращої координації діяльності та збільшення інновацій. Тенденції у сфері конкуренції вказують на важливість безпеки, перехід від матеріальних до нематеріальних ресурсів, від прагнення до максимізації прибутку до максимізації цінності для споживача та інших зацікавлених сторін, створення конкурентних переваг завдяки мережевим зв’язкам.Item type:Наукова стаття, ОРГАНІЗАЦІЙНІ БАР'ЄРИ ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ(2024-02-22) Ліпич, Любов ГригорівнаСтаття направлена на дослідження ролі та сутності організаційних бар’єрів, що виникають у процесі комуніку-вання на підприємстві. Встановлено, що організаційна комунікація – це процес обміну інформацією та ідеями всереди-ні організації з метою досягнення спільних цілей. З п’яти вимірів організаційної структури найважливішими з точки зору підвищення ефективності комунікації є організаційна централізація та формалізація. Доведено, що основними організаційними бар’єрами в комунікаційному процесі через некоректно визначені масштаби централізації є: наяв-ність надмірних інформаційних ресурсів на верхньому рівні управління, відсутність повної інформації на оперативно-му, неповне використанням людського капіталу на середньому та нижчому рівнях управління, великий обсяг неповної інформації, необхідність вирішувати оперативні завдання на рівні топ-менеджменту, низький рівень організаційної незалежності підрозділів нижнього рівня. Результати опитування підтвердили, що надмірний рівень централізації викликає спіраль залежностей: підвищення тиску на нижчі структури управління та подальшу централізацію управ-ління. Децентралізація забезпечує точність прийняття рішень, місце прийняття рішень максимально наближається до місця виникнення проблем, топ-менеджмент зосереджується на вирішені стратегічних проблем. Формалізація має позитивний вплив на процес комунікування організацій, які знаходяться на етапі зародження та зростання. Формалі-зація впорядковує потік інформації та сприяє її стандартизації. Це дозволяє легше координувати комунікування учас-ників мережі. Масштаби виникнення бар’єрів надмірної формалізації комунікаційного процесу залежать від розміру, зрілості та диверсифікації діяльності окремих організацій.Item type:Наукова стаття, ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ПРАЦІ В ЕПОХУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ(2024-11-03) Ліпич, Любов ГригорівнаВступ. Для успішно функціонуючого суспільства важливо, щоб ринки праці залишалися інклюзивними, забезпечували бажаючих якісною роботою та пропонували адекватний соціальний захист. Це вимагає розробки і впровадженням новітніх технологій, які призводять до швидкого розвитку нетипових форм зайнятості. HR-менеджерам необхідно модернізувати інструменти управління таким чином, щоб персонал, з одного боку, максимально відповідав очікуванням і потребам працівників, з іншого - цілям, установкам, можливостям та реаліям нового бізнес-середовища компанії. Метою статті є ідентифікація сутності запозиченої праці, інструментів її реалізації, можливостей впровадження на вітчизняних підприємствах. Результати. Однак HR-фахівці не завжди володіють необхідними компетентностями. Доведено, що оскільки в багатьох компаніях HR-функції належать до тих, що обслуговують основний процес, доцільно використовувати альтернативні форми найму, за посередництвом професійних організацій роботодавців (PEO). PEO - це компанія, яка пропонує аутсорсингові, лізингові чи інші кадрові рішення, як правило, для малого та середнього бізнесу. Вона займаються такими послугами, як нарахування заробітної плати, виплати працівникам, управління персоналом, податкове адміністрування та дотримання нормативних вимог. В статті ідентифіковано переваги та недоліки роботи організацій професійних роботодавців. Передача оперативних функцій відділу кадрів PEO не замінює внутрішньої команду відділу кадрів. Обґрунтовано, що в Україні запозичена праця є послугою, що розвивається. Під запозиченою працею розуміють таку форму нетипової зайнятості, при якій працівник передається у розпорядження до іншого роботодавця. Застосування запозиченої праці відбувається у рамках таких схем: 1) лізинг персоналу (staff leasing); 2) аутстафінг (outstaffing); 3) аутсорсинг (outsourcing); 4) темпінг (temporary staffing). Висновки. Запозичена праця нині є екстреним і єдиним варіантом для оперативного закриття вакансій. Швидкість і якість результату - найвагомішими аргументами на користь використання запозиченої праці. Функції українських організацій обмежуються лише працевлаштуванням працівників. Ідентифіковано перелік додаткових функцій, які український ринок очікує від кадрових агенцій.