Дисертації та Реферати дисертацій
Постійне посилання на фондhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/476
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Item type:Дисертація, Детермінанти формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку(Луцьк: ЛНТУ, 2026) Гордійчук, Юрій РостиславовичУ вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, розкрито її зв’язок із науковими темами, окреслено мету, завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. У першому розділі дослідження розглянуто теоретичні основи дослідження соціальної економіки на засадах сталого розвитку. Розроблено підхід до дефініції поняття «соціальна економіка», яке, на відміну від існуючих, пропонується визначати у контексті принципів сталого розвитку, як систему соціально-економічних відносин, господарських суб’єктів, інститутів й механізмів, які функціонують на засадах соціальної відповідальності, справедливості, партнерства й раціонального використання ресурсів, а також забезпечують узгодження економічних, соціальних і екологічних інтересів суспільства на макро-, мезо- та мікро рівнях економічної системи з метою підвищення добробуту населення, зміцнення соціальної згуртованості, збереження природного середовища та формування передумов для забезпечення довгострокового сталого розвитку теперішніх і майбутніх поколінь. Доведено, що соціальна економіка виступає одним із ключових інструментів реалізації Цілей сталого розвитку, оскільки забезпечує одночасний вплив на соціальну, економічну, екологічну та інституційну складові розвитку. Визначено її основні принципи, серед яких особливе значення мають суспільна цінність, демократичне управління, соціальна інклюзивність, соціальна відповідальність, екологічна збалансованість, інноваційність, партнерська взаємодія та довгострокова стійкість. Встановлено, що функціональне призначення соціальної економіки полягає у розвитку людського та соціального капіталу, підтримці зайнятості населення, зміцненні соціальної згуртованості, забезпеченні соціального захисту, поширенні інновацій та впровадженні екологічно орієнтованих практик господарювання. Її реалізація забезпечується через сукупність інструментів, до яких належать соціальне підприємництво, кооперація, соціальні інвестиції, освітні програми, цифрові інформаційно-комунікаційні платформи, кластерні ініціативи та механізми міжсекторального партнерства. Запропоновано концептуальний підхід до теоретичного аналізу детермінант розвитку соціальної економіки територіальних громад, який, на відміну від існуючих, базується на системній взаємодії фінансової спроможності, людського потенціалу, інституційної спроможності, соціальної консолідації, інноваційної адаптивності та інфраструктурної забезпеченості, що дає змогу комплексно визначати форми, методи й результати соціально-економічних трансформацій та підвищувати конкурентоспроможність і стійкість громад у довгостроковій перспективі. Розроблено підхід до систематизації зарубіжного досвіду формування соціальної економіки територіальних громад та його імплементації у територіальні стратегії на засадах сталого розвитку, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на інтеграції інституційної спроможності, соціального капіталу, міжсекторального партнерства, соціального підприємництва, екологічної модернізації та механізмів транстериторіальної взаємодії, що забезпечує адаптацію кращих європейських практик до вітчизняних умов і створює підґрунтя для підвищення соціальної згуртованості, конкурентоспроможності та довгострокової стійкості територіальних громад. У другому розділі дослідження проведено аналіз та оцінку розвитку соціальної економіки територіальних громад на прикладі Волинської області. Обгрунтовано підхід до визначення детермінант формування соціальної економіки територіальних громад, який, на відміну від існуючих, передбачає класифікацію громад за функціональними типами територій на основі комплексу просторових, соціально-економічних, природно-ресурсних та трансформаційних ознак, що дозволяє ідентифікувати різні моделі розвитку соціальної економіки залежно від функціонального статусу території та підвищити обґрунтованість стратегічних рішень щодо забезпечення їх сталого розвитку. Встановлено, що просторовий потенціал територіальних громад є однією з ключових детермінант розвитку соціальної економіки. Територіальні громади області характеризуються значною диференціацією за чисельністю населення, площею території, густотою заселення та поселенською структурою. Найвища концентрація населення спостерігається у міських громадах, насамперед Луцькій, Нововолинській та Володимирській, що формує сприятливі умови для розвитку людського капіталу, соціального підприємництва та сучасних форм соціальних послуг. Водночас поліські громади північної частини області мають значні територіальні ресурси, але характеризуються низькою густотою населення, що потребує застосування спеціальних механізмів підтримки соціальної інфраструктури та міжмуніципальної співпраці. Доведено, що просторово-демографічна структура області зумовлює нерівномірність умов розвитку соціальної економіки. Міські громади концентрують понад половину населення області за відносно невеликої частки території, тоді як селищні та сільські громади мають значно більші території й розгалужену мережу населених пунктів, але менший рівень демографічної концентрації. Це обумовлює різні можливості щодо забезпечення доступності соціальних послуг та ефективного використання фінансових ресурсів. Встановлено, що фінансування соціальної економіки у розрахунку на одного жителя має стійку позитивну динаміку, однак між громадами зберігаються значні відмінності у рівні ресурсного забезпечення соціальної сфери. Особливо вразливими залишаються прикордонні та поліські громади, у яких в умовах війни відбулося суттєве зниження реальних можливостей фінансування соціальних програм і проєктів. Запропоновано підхід до оцінювання фінансового забезпечення розвитку соціальної економіки територіальних громад регіону, який, на відміну від існуючих, передбачає виявлення просторових закономірностей та відмінностей у фінансуванні соціальної сфери на основі аналізу структури, динаміки, пріоритетності та рівня бюджетного забезпечення соціальних видатків, що дозволяє визначити територіальні диспропорції та обґрунтовувати пріоритетні напрями посилення фінансової спроможності громад в умовах переходу до сталого розвитку й воєнних викликів; Розроблено та апробовано методичний підхід до інтегрального оцінювання рівня розвитку соціальної економіки територіальних громад регіону, який базується на поєднанні критеріїв масштабу фінансування соціальної сфери, фінансової спроможності соціальної економіки, пріоритетності соціальної політики та забезпеченості населення соціальними послугами із подальшим формуванням типології соціальних політик залежно від типу громади, функціонального статусу території та прикордонного положення, що забезпечує підвищення обґрунтованості управлінських рішень в контексті досягнення цілей сталого розвитку. У третьому розділі дослідження представлено обґрунтування перспективних заходів для формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку. Розроблено підхід до формування соціальної політики територіальних громад на засадах сталого розвитку, який ґрунтується на узгодженні рівня розвитку соціальної економіки з диференційованими типами політики, стратегічними пріоритетами, механізмами реалізації та цілями сталого розвитку, що забезпечує перехід від компенсаторної моделі соціальної підтримки до інноваційно-партнерської моделі розвитку людського капіталу, соціальної згуртованості та соціального підприємництва залежно від особливостей і потенціалу територіальних громад; Розроблено дерево стратегічних цілей соціальної політики територіальних громад, яке дозволило систематизувати взаємозв’язок між стратегічними пріоритетами, економічними, соціальними та управлінськими цілями, інструментами їх реалізації та очікуваними результатами. Встановлено, що досягнення стратегічних цілей соціальної політики забезпечує підвищення економічної активності населення, розвиток людського і соціального капіталу, зміцнення соціальної інтеграції та підвищення стійкості громад до зовнішніх викликів. Запропоновано механізм реалізації соціальної політики територіальних громад на засадах сталого розвитку, який охоплює визначення стратегічних цілей, оцінювання соціально-економічних потреб населення, формування пріоритетів, реалізацію програм і проєктів, моніторинг результативності та коригування управлінських рішень. Особливістю запропонованого механізму є його циклічний характер, що забезпечує адаптивність соціальної політики до змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Запропоновано підхід до формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку, який, на відміну від існуючих, передбачає системне узгодження напрямів розвитку сільських, селищних і міських громад із впливом природно-ресурсних, соціально-демографічних, фінансово-економічних, інфраструктурних та інституційно-правових детермінант, що забезпечує вибір пріоритетних механізмів розвитку відповідно до ресурсного потенціалу та функціональної специфіки територій; Обгрунтовано підхід до розроблення диференційованого комплексу проєктів, програм і практичних заходів формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку, який, на відміну від існуючих, передбачає врахування функціональних типів території, адміністративного статусу громади та особливостей її прикордонного положення, що забезпечує узгодження економічних, соціальних та екологічних інтересів розвитку, сприяє підвищенню соціальної стійкості, інституційної спроможності та конкурентоспроможності територіальних громад, а також зменшенню внутрішньорегіональних диспропорцій.Item type:Дисертація, Інвестиційне забезпечення сталого розвитку регіонів України у повоєнний період(Луцьк : ЛНТУ, 2025) Лакас, Вероніка ВладиславівнаДослідження базуються на розумінні сталого розвитку як збалансованої системи співіснування та пропорційного відтворення економічної, екологічної та соціальної складових розвитку суспільства, еквівалентного ресурсоспоживання та примноження людського, асиміляційно-екологічного, природно-ресурсного, ресурсно-виробничого та фінансового потенціалу. Виявлено, що сталий розвиток в останні 50 років визначається світовим співтовариством як оптимальна модель соціально-економічного розвитку з огляду на загострення мальтузіанської дилеми та накопичення природно-ресурсних, екологічних та продовольчих обмежень. Встановлено, що темпи соціально економічного піднесення і стійкість базових інститутів державотворення та ринкової економіки визначають світоглядні та ресурсні можливості переведення господарських комплексів на модель сталого розвитку у розрізі економічної, соціальної та екологічної складових. Доведено, що імперативною базою переведення національного господарства та регіональних господарських комплексів на модель сталого розвитку є формування набору принципів, виходячи з наявного ресурсно виробничого потенціалу та впливу комплексу екзогенних та ендогенних чинників. Обґрунтовано, що ключовим принципом забезпечення сталого розвитку регіонів України виступає принцип випереджального сталого розвитку, який детермінує базові принципи (обороноздатності, соціальної та екологічної відповідальності), шо у свою чергу визначають принципи системного спрямування (емерджентності, адаптивності, конвергенції, інституційної поступальності, партнерства та ризельєнтності) і відповідно принципи виробничо-інвестиційного спрямування 3 (диверсифікації енергетичного забезпечення, максимізації замкнених циклів, еквівалентності, інвестиційного сприяння). Визначено, що імплементація пріоритетів сталого розвитку в регіональну соціально-економічну політику однозначно має супроводжуватися формуванням сучасного теоретико-методологічного та інституційного підґрунтя інвестиційного забезпечення переведення регіональних господарських комплексів на принципи сталості. Встановлено, що інвестиційне забезпечення сталого розвитку є сукупністю інституційно-правових та фінансово-економічних умов, заходів та відносин, пов’язаних з формуванням публічних, благодійних та приватних фондів фінансування проєктів досягнення цілей сталого розвитку, залученням коштів іноземних держав, міжнародних фінансово-кредитних організацій, глобальних екологічних фондів, підприємницьких структур-нерезидентів та іноземних благодійних організацій, а також із застосуванням методів та інструментів стимулювання інвестиційної діяльності у публічному і корпоративному секторах та в секторі домогосподарств. Доведено, що необхідною умовою формування дорожньої карти інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України є максимальне врахування наслідків російської агресії, яка призвела до численних людських втрат, руйнації об’єктів житлової та виробничої інфраструктури, забруднення навколишнього природного середовища та деградації природних біогеоценозів. Дослідження показали, що в основі формування інституційного підґрунтя інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіону в умовах поглиблення децентралізації має лежати комплекс базових передумов (механізм фінансового вирівнювання, бюджетно-фіскальна децентралізація, укрупнення адміністративних районів, створення мережі укрупнених територіальних громад, розширення специфікації угод публічно-приватного партнерства, інституціоналізація спеціальних режимів інвестування). Обґрунтовано, що інституціоналізація спеціальних режимів інвестування забезпечить підвищення інвестиційної привабливості економіки регіону, що сприятиме диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення, пожвавленню іноземного інвестування, 4 активізації інвестиційного процесу на основі угод публічно-приватного партнерства, пожвавленню внутрішньо-корпоративного інвестування та інвестування в секторі домогосподарств, інституціоналізації додаткових форм інвестування в межах транскордонного співробітництва. У дисертаційній роботі здійснено критичний аналіз наявних методик до оцінки інвестиційної привабливості, інвестиційного потенціалу, інвестиційного забезпечення та ефективності інвестицій в регіонах, що дозволило виокремити їх позитивні та негативні аспекти, ключові напрями і показники, покладені в основу аналітичного дослідження інвестицій на регіональному рівні, що в сукупності дало змогу сформувати набір індикаторів та критеріїв, а також певні вимоги до методики проведення оцінки інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України. На основі критичного переосмислення існуючих методик аналітичного дослідження інвестицій на регіональному рівні розроблено авторський підхід до оцінки інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України, який полягає в розрахунку інтегрального індексу на підставі показників, які систематизовані за трьома напрямами: 1) інвестиційне забезпечення економічної складової сталого розвитку; 2) інвестиційне забезпечення соціальної складової сталого розвитку; 3) інвестиційне забезпечення екологічної складової сталого розвитку. Проведено інтегральну оцінку інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України у 2017-2021 роках, що дозволило обчислити групові та загальний інтегральний індекс інвестиційного забезпечення сталого розвитку, які склали основу для розподілу регіонів України в межах певних груп за рівнем інвестиційного забезпечення їх сталого розвитку. Виокремлено три групи регіонів України за рівнем інвестиційного забезпечення їх сталого розвитку (регіони з високим рівнем; регіони із середнім рівнем, регіони із низьким рівнем), що дає можливість комплексно та з врахуванням певних регіональних особливостей формувати стратегії чи програми націлені на підвищення рівня інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів країни. 5 Встановлено, що до групи регіонів-лідерів за рівнем інвестиційного забезпечення сталого розвитку у 2017-2022 роках увійшли м. Київ та Київська область, що обумовлено найбільшими обсягами здійснених інвестицій та високими їх розмірами в розрахунку на основні показники складових сталого розвитку. Виявлено, що найбільша кількість регіонів входить до групи регіонів із низьким рівнем інвестиційного забезпечення сталого розвитку, що пов’язано з тим, що в даних регіонах у 2017-2022 роках порівняно низькою була величина капітальних та прямих іноземних інвестицій та їх незначна частка у в загальних обсягах ВРП, обсягах реалізації продукції, доходах населення, експорті продукції. Виявлено, що до початку повномасштабної війни більшість регіонів України хараткеризувалися середніми рівнями інвестиційного забезпечення сталого розвитку. Через значні прямі і непрямі економічні втрати, до яких призвела повномасштабна війна, відбулося різке зниження рівнів інвестиційного забезпечення сталого розвитку в усіх регіонах України як за окремими економічною, соціальною та екологічною складовими, так і загалом інтегрального рівня. Результати комплексної оцінки підтвердили припущення, що в період повоєнного відновлення найбільшого інвестиційного забезпечення сталого розвитку потребуватимуть регіони, які наразі охоплені активними бойовими діями, а також прифронтові, прикордонні з країною-агресором та прибережні регіони України. Обґрунтовано, що ключовою складовою національної моделі відбудови нашої країни у повоєнний період з врахуванням імплементації Глобальних цілей сталого розвитку має бути комплексний механізм інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів, який охоплюватиме домінанти інклюзивного економічного розвитку та базуватиметься на інноваційних засадах, що сприятиме зміцненню обороноздатності країни, господарської та фінансової самодостатності регіонів і територіальних громад базового рівня, підвищенню рівня конкурентоспроможності базових ланок регіональних господарських комплексів, нарощенню обсягів продукції з високою доданою вартістю, екологізації 6 відтворювальних процесів і раціональному використанню природних ресурсів та активізації розвитку альтернативної енергетики. Сформовано авторський концепт стратегування інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіону, як сукупності заходів, що забезпечують формування концепції, здійснення діагностики, розробку, реалізацію та контроль стратегії інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіону задля забезпечення його довгострокового зростання. Доведено, що в основу процесу інвестиційного стратегування має бути закладений диференційований підхід щодо вибору стратегії інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіону, що дасть змогу обрати одну з альтернативних стратегій: стратегія реінтеграції та формування інвестиційної привабливості сталого розвитку регіону, стратегія активізації розвитку інвестиційного середовища забезпечення сталого розвитку регіону, стратегія інвестиційного брендингу сталого розвитку регіону, стратегію ефективного використання внутрішніх інвестиційних ресурсів. На основі використання інтегрованого підходу запропоновано інструментарій стимулювання диверсифікації джерел та методів інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України, що підвищує привабливість цих регіонів для потенційних інвесторів, зміцнює їхню спроможність адаптуватися до мінливих економічних умов та екологічних викликів, сприяє розширеному відтворенню ресурсно-виробничого потенціалу, а також допомагає фокусуванню ресурсів на реалізації пріоритетів зміцнення фінансової стійкості територіальних громад та соціальному благополуччі місцевого населення, створенню умов для забезпечення прискорених темпів соціально-економічного піднесення, врахування специфіки прикордонних регіонів і вимог Європейського Союзу щодо сталого розвитку. Встановлено, що впровадження інструментів стимулювання процесів диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України дозволить вчасно реагувати на глобальні тренди, такі як зелене фінансування та цифрова трансформація, інтегруючи їх у національний, територіальний та локальний економічний простір, що сприятиме зростанню 7 інноваційної активності та підвищенню конкурентоспроможності, розвитку інвестиційної інфраструктури та зміцненню інституційної бази розвитку територіальних громад базового рівня. Обґрунтовано, що система стимулювання диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіонів України має базуватися на комплексному підході, який передбачає не тільки пряме фінансове стимулювання через податкові пільги та інвестиційні гранти, але й створення сприятливого інституційного середовища, що включає якісні адміністративні послуги, захист прав власності, підтримку інновацій та партнерство між публічним і приватним секторами. Основною метою запропонованої системи стимулювання є не лише залучення короткострокових інвестицій, але і створення умов для довгострокового інвестування проєктів сталого розвитку, які враховують економічні, соціальні та екологічні складові.Item type:Дисертація, Фінансове забезпечення сталого розвитку Північно-Західного регіону(Луцьк : ЛНТУ, 2023) Гриник, Ірина СтефанівнаДисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 Економіка. Луцький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, Луцьк, 2023. У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, розкрито її зв’язок із науковими темами, окреслено мету, завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. У першому розділі «Теоретичні основи дослідження фінансового забезпечення сталого розвитку на регіональному рівні» розкрито суть, форми та методи фінансового забезпечення сталого розвитку, розглянто джерела, показники, моделі фінансового забезпечення сталого розвитку регіонів, вивчено зарубіжний досвід та вітчизняну практику фінансового забезпечення сталого розвитку регіонів. На основі узагальнення думок зарубіжних і вітчизняних учених виявлено, що поняття «фінансове забезпечення сталого розвитку» вживається у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні фінансове забезпечення сталого розвитку розглядається як процес залучення, розподілу та використання фінансових ресурсів для досягнення цілей сталого розвитку. Ці цілі включають в себе економічний розвиток, соціальний розвиток та захист навколишнього середовища. У вузькому розумінні фінансове забезпечення сталого розвитку розглядається як процес залучення, розподілу та використання фінансових ресурсів для реалізації конкретних проектів та програм сталого розвитку. Зроблено висновок, що фінансове забезпечення сталого розвитку є важливим фактором для досягнення глобальної сталості. Адже формування ефективних механізмів та застосування дієвих інструментів фінансового забезпечення, адаптованих до специфіки окремо країни та її регіонів, дозволить 3 мобілізувати необхідні фінансові ресурси для вирішення таких глобальних проблем, як бідність, голод, нерівність, екологічна деградація та зміни клімату. Процес фінансового забезпечення має бути ефективним і прозорим, спрямованим на реалізацію проектів, які матимуть реальний вплив на досягнення цілей сталого розвитку. Удосконалено визначення поняття «фінансове забезпечення сталого розвитку регіону» як системи фінансово-економічних відносин, метою якої є розробка й реалізація ефективних фінансових механізмів та інструментів, спрямованих на безперервне генерування і перерозподіл необхідних фінансових ресурсів для реалізації стратегій, політик, програм, проектів, пов’язаних з реалізацією цілей сталого розвитку регіону з урахуванням пріоритетів діяльності його адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня. На основі теоретичного узагальнення думок вітчизняних учених дійшли до висновку, що для вдосконалення системи фінансового забезпечення сталого розвитку на рівні регіонів важливо сконцентрувати діяльність у таких напрямках: 1) впровадження засад державно-приватного фінансового партнерства, що сприятиме зростанню інвестиційної привабливості регіонів, тісній співпраці між органами державної влади, місцевого самоврядування, приватним бізнесом, потенційними інвесторами, інститутами громадянського суспільства; 2) створення належних умов для реальної фінансової децентралізації територіальних громад; 3) стимулювання реалізації соціально економічних та еколого-економічних проєктів для досягнення визначених цілей сталого розвитку відповідних регіонів. Теоретично обґрунтовано, що для формування дієвої системи фінансового забезпечення сталого розвитку регіону варто опиратися на процесну модель, адаптовану до національних особливостей нормативного регулювання та бюджетної децентралізації. Така модель має бути бюджетно-орієнтованою і головним чином враховувати джерела фінансування, які прямо або опосередковано пов’язані з державними видатками. Також для формування гармонійного та збалансованого механізму фінансового забезпечення необхідно 4 сформувати комплекс критеріїв, за дотримання яких він зможе функціонувати ефективно, відповідно до конкретизованих до регіональної специфіки цілей сталого розвитку. При цьому головним критерієм такого механізму фінансового забезпечення є те, що усі джерела фінансування – як державні, так і приватні потребують максимальної мобілізації фінансових ресурсів для вирішення пріоритетних завдань сталого розвитку. У другому розділі «Аналіз та методологія оцінки фінансового забезпечення сталого розвитку Північно-Західного регіону» представлено загальну характеристику і тенденції соціально-економічного розвитку Північно-Західного регіону, здійснено аналіз та оцінку впливу основних факторів на зміну індикаторів фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, представлено методологію оцінки фінансового забезпечення досягнення цілей сталого розвитку на регіональному рівні. До обраного за об’єкт дослідження Північно-Західного регіону України належать території двох адміністративних областей – Волинської та Рівненської, які відзначаються значною подібністю за розмірами загальної площі території, чисельністю населення, природно-ресурсним потенціалом, галузевою спеціалізацію господарського комплексу та іншими факторами регіонального розвитку. На основі побудованої лінії тренду зміни суми реального валового регіонального продукту Північно-Західного регіону зроблено висновок, що до початку повномасштабної війни економіка регіону позитивно зростала, але це відбувалося помірними темпами. Порівняльний аналіз показав, що Волинська та Рівненська області забезпечували позитивну динаміку більшості базових показників-індикаторів соціально-економічного розвитку, але надалі основну увагу доцільно звернути на зменшення диспропорцій у сферах зайнятості населення, розвитку будівельної галузі, зміни вантажооброту, рентабельності операційної діяльності підприємств, проведення експортно-імпортних операцій товарів і послуг. Протягом останніх 10 років основним джерелом фінансування капітальних інвестицій у Північно-Західному регіоні були власні кошти підприємств і 5 організацій, питома вага їх коливалася на рівні 40-60%, у періоди економічної нестабільності прогнозовано підприємства і організації збільшували частку капітальних інвестицій з власних джерел, а частка фінансування капітальних інвестицій з держаного бюджету була чи не найменшою. Виявлено, що основними напрямками інвестування в охорону навколишнього природного середовища у Північно-Західному регіоні стали: очищення зворотних вод, охорона атмосферного повітря та поводження з відходами. Аналіз зміни залишку прямих зовнішніх інвестицій (інструменти участі в капіталі) у Північно-Західному регіоні свідчить про відновлення його інвестиційної привабливості після пандемії коронавірусу. Натомість з початком повномасштабної війни слід очікувати зменшення активності зарубіжного інвестування у даному регіоні. Вивчення зміни структури основних статей доходів місцевих бюджетів Північно-Західного регіону свідчить про поступове позитивне збільшення частки власних доходів до 46,7% у 2021 році, що свідчить про підвищення їх самостійності. За статтями видатків зведені місцеві бюджети були сконцентровані на вирішення освітніх, фізкультурних, житлово-комунальних, транспортно-дорожніх та безпекових питань на території регіону. До негативів можна віднести суттєве зростання видатків на утримання апарату державного управління, а також зменшення видатків на соціальний захист населення. За сумою власних доходів у розрахунку на 1 км2 території високий рівень самодостатності демонстрували переважно міські та прилеглі до них територіальні громади. Підприємства регіону відчувають значний дефіцит власних коштів для фінансування поточної господарської діяльності. Загальна сума залучених депозитів депозитними корпораціями (банками) починаючи з 2013 року переважала суму наданих кредитів у регіоні, що свідчить про недостатньо повне використання залучених коштів для цілей кредитування різних груп економічних суб’єктів у регіоні. Розроблено методичний підхід до обґрунтування базових положень стратегій фінансового забезпечення сталого розвитку регіонів, який, на відміну 6 від існуючих, базується на результатах багатокритеріальної оцінки рівнів їх фінансового забезпечення за цілями сталого розвитку, соціальним, економічним та екологічними компонентами, інтегральним індексом і дозволяє виділити пріоритетні напрями економіки регіонів для подальшого фінансування в рамках регіональних стратегій, проектів і програм. У третьому розіділ «Удосконалення системи фінансового забезпечення сталого розвитку Північно-Західного регіону» проведено багатокритеріальну оцінку та обгрунтовано стратегії фінансового забезпечення сталого розвитку регіону, розроблено концептуальні положення регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку, обгрунтвоано напрями вдосконалення системи фінансового забезпечення сталого розвитку регіону. Враховуючи об’єктивну відсутність широких статистичних даних за підсумками 2022 року, щоб оцінити негативний вплив повномасштабної війни на стан фінансування реалізації цілей сталого розвитку запропоновано провести коригування розрахункових рівнів фінансового забезпечення, отриманих за пісумками багатокритеріальної оцінки, на відсоток зниження Валового внутрішнього продукту України у 2022 році, який становив 29,1%. Результати порівняльного аналізу розрахункових і скоригованих значень індексів свідчать, що внаслідок війни рівень фінансового забезпечення за більшістю цілей та за усіма компонентами, інтегральною оцінкою знизилися з середнього до низького рівня. Тому у період війни пропонується реалізовувати стратегії фокусування при фінансуванні пріоритетних заходів, залучення додаткових інвестицій для реалізації цілей сталого розвитку за відповідними компонентами. Обґрунтовано групові стратегії фінансового забезпечення для окремих цілей сталого розвитку. Практично усі вони носять антикризовий характер, адже Північно-Західний регіон не забезпечив високих рівнів фінансового забезпечення сталого розвитку за окремими цілями. Обгрунтовано базові положення регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку Північно-Західного регіону, яка спрямована на генерування додаткових доходів за рядом пріоритетних напрямів фінансового забезпечення (генерування додаткових доходів від 7 комплексного природокористування, створення нових доданих вартостей у сфері поглибленої переробки, диверсифікація джерел фінансування, забезпечення прозорості бізнесу та фінансової спроможності бюджетів громад, впровадження системи комплексного моніторингу), за кожним з яких визначено основні завдання і ключові заходи. Запропоновано схему функціонування системи фінансового забезпечення сталого розвитку Північно-Західного регіону, внутрішнє середовище якої містить поєднання ряду елементів фінансування (традиційних і перспектих джерел фінансування, економічних інструментів залучення фінансових ресурсів, а також пов’язаних з ними форм і методів фінансування), передбачає відповідне адміністративно-управлінське забезпечення фінансування (включає суб’єти прийняття рішень), функціональне забезпечення фінансування (включає ключові процеси фінансування), організаційно-економічне забезпечення фінансування (набір норм і правил фінансування), а також інформаційно-аналітичне забезпечення (набір ключових індикаторів ефективності фінансування), що дозволить на виході отримати бажані результати фінансування. Розроблено модель генерування додаткових фінансових ресурсів для реалізації цілей сталого розвитку у Північно-Західному регіоні за рахунок стимулювання створення нових доданих вартостей у реальному секторі економіки, яка передбачає застосування ряду економічних стимулів прямої і непрямої дії для збільшення величини окремих елементів доданої вартості продукції реального сектору економіки регіону таким чином, щоб отримані явні і неявні результати переважали загальну суму понесених витрат на здійснення стимулюючих дій. Обгрунтовано підхід до формування Регіональної платформи підтримки рішень щодо фінансового забезпечення реалізації цілей сталого розвитку у Північно-Західному регіоні, а також розподілу функцій між її учасниками (державними інституціями, органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, суб’єктами господарювання, а також відповідними 8 міжнародними інституціями і представниками бізнесу), що дозволить створити систему комплексного моніторингу фінансування реалізації цілей сталого розвитку на регіональному рівні. Розроблено підхід до формування інституту збалансування інтересів суб’єктів фінансово-економічного партнерства для реалізації регіональних стратегій, проектів, програм і заходів досягнення цілей сталого розвитку на регіональному рівні, в основі якого покладено схему узгодження інтересів з урахуванням принципів взаємодоповнення і взаємовигідності, відкритості і прозорості, справедливості і рівності діяльності учасників фінансових відносин. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання обґрунтованих у дисертації на прикладі Північно-Західного регіону України, зокрема Волинської та Рівненської областей, підходів до проведення багатокритерігальної оцінки, обгрунтування типів стратегій та вдосконалення системи фінансового забезпечення сталого розвитку для вирішення аналогічних проблем у сфері фінансового забезпечення сталого розвитку для сусідніх областей України – Львівської, Житомирської, Тернопільської, Хмельницької.