Регіональний вимір забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності

Abstract

У дисертації наведено комплексне вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону. На основі системного аналізу наукових підходів до дослідження процесів забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності узагальнено наукові аспекти визначення категорій «індустрія гостинності», «конкурентоспроможність» та запропоновано авторське бачення дефініції «конкурентоспроможність індустрії гостинності регіону», як визнану ринком сформовану і реалізовану комплексну систему розвитку регіону, що характеризується спроможністю суб’єктів гостинності формувати унікальні регіональні продукти та послуги високої якості, які можуть бути інтегровані у інші ринки вищих рівнів. Узагальнено науковий підхід до визначення процесу забезпечення конкурентоспроможність індустрії гостинності регіону, що може бути досягнуто за допомогою комплексу дій усіх стейкхолдерів (зацікавлених сторін) досліджуваних процесів у вигляді економічних, організаційних, інституційних, технічних та інших умов для формування та збуту регіональних продуктів та послуг індустрії гостинності. Обґрунтовано умови формування конкурентних переваг індустрії гостинності в регіоні, до яких віднесено: умови пропозиції у вигляді наявного потенціалу в регіоні (природне та культурне середовище, людські ресурси, інфраструктура регіону, суб’єкти господарювання тощо) та умови попиту у вигляді процесу споживання продуктів та послуг гостинності (вимогливі споживачі, місцевий попит серед населення, наявність регіональних стандартів 3 якості, участь в грантах та проектах). Доведено, що конкурентоспроможність індустрії гостинності регіону на пряму залежить від взаємодії суб’єктів, які формують та надають пропоновані послуги відповідної якості. Визначено й охарактеризовано ієрархічну платформу забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності, побудовану на основі врахування узгодженості стратегічних рішень на усіх ієрархічних рівнях. Запропонована платформа окреслює характер взаємодії стейкхолдерів індустрії гостинності на чотирьох основних рівнях – глобальному, національному, регіональному та локальному та передбачає гармонізацію нормативно-правового забезпечення, а також дозволяє визначати особливості взаємодії суб’єктів індустрії гостинності та характер їх залучення до формування комплексних регіональних продуктів та послуг. У роботі розроблено підхід до визначення факторів впливу забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності в регіоні, який, на відміну від існуючих, дозволяє систематизувати їх за такими видами: попиту та поведінки туриста (особистісні, психологічні, соціокультурні, ситуаційного впливу та маркетингові); розвитку ринку туристичних послуг (епідеміологічні та безпекові, організаційно-економічні, адміністративні, техніко-економічні, демографічні, соціальні, регіональні); організації надання туристичних послуг (фінансові, інноваційні, інфраструктурні та інтелектуально-кадрові, безпекові); передумови політико-правові, підвищення конкурентоспроможності індустрії гостинності в регіоні (економічні, політичні, інституційні, соціально-культурні, психологічні), що дозволить, на основі застосування діаграми причинно-наслідкових зв’язків, визначити основні перешкоди забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності в регіоні та запропонувати шляхи вирішення зазначених проблем. Досліджено світовий досвід забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону. На підставі критичного аналізу виділено основні характеристики конкурентоспроможності регіонів до яких віднесено: фактори конкурентоспроможності інфраструктура регіону; процес формування 4 конкурентних переваг бізнесу гостинності в регіоні; наявні конкурентні переваги у вигляді продуктивності економіки; управління конкурентоспроможністю регіону, що виражається в ефективному управління. Основними інструментами забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів у світовій практиці є нові форми співробітництва суб’єктів, інтеграційні процеси, а також програмні та стратегічні політики. На підставі вивчення європейського досвіду визначено регіональні аспекти забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності. Зокрема, конкурентоспроможність індустрії гостинності шляхом: підтримки уряду через впровадження спеціальних інструментів у ФРН, Португалії, Греції, Англії, Естонії, Литві, Словаччині та Словенії; формування нового самоврядування в регіоні з власним бюджетом у Франції, Швеції, Польщі, Чехії; посилення повноважень місцевого самоврядування та застосування нових форм співробітництва у Данії, Фінляндії, Ірландії, Румунії, Угорщині; регіональної автономії з законодавчими та адміністративними повноваженнями у Італії та Іспанії; передачі повноважень федеральним одиницям держави у Бельгії і Швейцарії. Розроблено методичний підхід до аналізу та оцінки конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону, який дозволяє оцінити ресурсні, інституційні, геополітичні умови забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності та її конкурентні переваги у соціальній, економічній та екологічній сферах, і на цій основі – розрахувати інтегральний індекс конкурентоспроможності індустрії гостинності. Проведено аналіз та оцінку конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави в розрізі умов забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності та її конкурентних переваг у соціальній, економічній та екологічній сферах. Оцінено темпи росту ресурсних, інституційних, геополітичних умов конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави та її конкурентних переваг. Здійснений аналіз та оцінка конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави показав, що існує ряд проблем, які 5 потребують вирішення у найближчій перспективі. До таких проблем слід віднести низький рівень надання якісних послуг, низька оплата праці працівників індустрії гостинності, висока зношеність обладнання, невідповідність міжнародним стандартам, низький рівень інвестування індустрії гостинності тощо. Здійснено діагностику конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави. Розраховано інтегральний індекс умов забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави, інтегральний індекс конкурентних переваг індустрії гостинності регіонів держави, інтегральний індекс конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави. Здійснено групування регіонів держави за рівнем умов забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності, рівнем конкурентних переваг у соціальній, економічній та екологічній сферах та рівнем конкурентоспроможності індустрії гостинності. Виділено регіони-лідери, регіони-середняки, регіони-аутсайдери за рівнем конкурентоспроможності індустрії гостинності. Наведено сильні та слабкі сторони забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіонів держави, можливості та загрози зовнішнього середовища по її досягненню. Запропоновано концепцію забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону розглядати як чітко продуманий задум у вигляді цілісної системи засобів, положень та установок досягнення цілей щодо забезпечення умов підвищення рівня конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону на засадах сталості та інтеграції суб’єктів ринку індустрії гостинності. В основі сформованої концепції покладено збалансований розвиток територій, що дає змогу впроваджувати кращі світові практики сталого туризму регіонів, забезпечить фінансову, нормативну та технічну підтримку; стимулювати інтеграційні процеси через міжнародну співпрацю, дозволяє раціонально використовувати туристично-рекреаційний потенціал регіонів, зменшувати та зберігати і примножувати природну та культурну спадщину регіонів. 6 Систематизовано інституційно-організаційні передумови формування та реалізації концепції забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону, як один з основних інструментів досягнення успіху досліджуваних процесів, у вигляді міжнародних документів, законодавства України, регіональних нормативних документів індустрії гостинності, а також кращих світових практик щодо стандартизації, сертифікації, категоризації та нормування досліджуваних процесів. Визначено, що обов’язковою умовою успішного розвитку сучасної індустрії гостинності є узгодженість усіх стратегічних рішень на всіх ієрархічних рівнях, з цією метою побудовано ієрархію стратегічних зв’язків індустрії гостинності де виділено чотири основні рівні: глобальний або міжнародний, національний, регіональний та місцевий або локальний. Обґрунтовано, що законодавчі та нормативні документи мають містити чітку та зрозумілу інформацію, документи державного регулювання індустрії гостинності мають враховувати інтереси суб’єктів господарювання, підприємств і суміжних галузей, які діють на ринку. Регіональні стратегії, програми розвитку та інші документи розвитку індустрії гостинності мають відповідати міжнародним нормам правилам та стандартам, а також враховувати інтереси малого та середнього бізнесу регіону, узгоджуватись з національними стратегічними рішеннями. У свою чергу стратегічні рішення на рівні місцевих суб’єктів господарювання мають враховувати державну та регіональну концепцію позиціонування на ринку, інтереси держави та потребу у збереженні й відтворенні природних, історико-культурних ресурсів регіону, а також орієнтуватись на кращі світові практики індустрії гостинності. Обґрунтовано процес формування стратегічних інтеграційних позицій регіонів як сукупність етапів, шо відображає логіку формування алгоритму дій через визначення структурних елементів, що забезпечують формування дієвого інструментарію щодо досягнення концептуальної мети. Алгоритм вибору стратегічних інтеграційних позицій регіонів повинен мати комплексний та системний характер, а також усі стратегічні елементи інтеграційних процесів 7 регіону мають бути взаємоузгоджені та цілеспрямовані на досягнення стратегічної мети – визначення ефективної, оптимальної стратегії, яка спроможна забезпечити реалізацію цільових орієнтирів та стратегічних пріоритетів запропонованої концепції забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону. Побудовано матрицю вибору типу стратегій для визначених груп регіонів, яка дозволяє забезпечити ефективне управління індустрією гостинності в регіоні, застосовуючи систему функцій, принципів, інструментів і методів забезпечення конкурентоспроможності гостинності регіону з урахуванням впливу сучасних факторів. Запропонована матриця є адаптивною, спроможною модифікувати свою структуру індустрії гостинності в регіоні за рахунок утворення нових елементів (об’єднань суб’єктів гостинності), поява яких обумовлення спектром визначених цільових завдань. Для регіонів-лідерів запропоновано застосовувати стратегію утримання лідерства в конкурентоспроможності індустрії гостинності шляхом постійного підвищення конкурентних переваг досліджуваних процесів; для регіонів-середняків – стратегію зростання конкурентних переваг індустрії гостинності, що дозволить зазначеним регіонам у короткостроковій перспективі наблизитися до регіонів-лідерів за конкурентоспроможністю індустрії гостинності регіонів; для регіонів-аутсайдерів – стратегію активізації процесів підвищення рівня конкурентоспроможності індустрії гостинності, зміст якої передбачає формування комплексу заходів, які можуть стимулювати суб’єкти індустрії гостинності регіону інтегруватись у вищі ієрархічні ринки. Систематизовано стратегічні та програмні документи, що мають найбільше значення в питаннях забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності, визначено найбільш поширені допущені помилки при формуванні та реалізації зазначених документів: обмежене залучення стейкхолдерів; широкий спектр пріоритетів та завдань; необґрунтовані часові межі виконання завдань; вибір цілей розвитку територій обґрунтований не логікою, а іншими інтересами; недостатнє врахування динамічних факторів впливу; впровадження 8 «чужих» елементів та копіювання цільових пріоритетів розвинутих регіонів; відсутність ретельного аналізу регіональних ресурсів. Визначено пріоритети формування та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності індустрії гостинності регіону до яких віднесено: безпеку, сталий розвиток, кооперацію стейкхолдерів, популяризацію локальних брендів та регіональних цінностей, організація управління дестинацією, цифровізацію та інтерактивність, інклюзивність та доступність, усвідомленість стратегічної мети. Визначено кластерну політику як інструмент інтеграції індустрії гостинності в глобальний туристичний ринок. Кластер індустрії гостинності запропоновано трактувати як добровільне об’єднання стейкхолдерів для формування якісних регіональних продуктів та послуг за рахунок кооперації малого та середнього бізнесу регіону, а також створення туристичних дестинації в регіонах. Побудовано уніфікований порядок формування регіонального кластеру індустрії гостинності, який на основі чіткого алгоритму дій дає можливість поетапно впроваджувати інформаційну платформу потенційних учасників кластеру; визначити можливості та перспективи функціонування кластеру, а також можливі перешкоди та ризики; встановити чіткі умови функціонування та правила дій суб’єктів (учасників регіонального кластеру індустрії гостинності); створити регіональний кластер індустрії гостинності з учасниками, які володіють знаннями та вміннями формувати та надавати конкурентні продукти та послуги; сформувати конкурентоспроможну індустрію гостинності регіону.