Соціально-екологічні інструменти розвитку туризму на гірських територіях

Abstract

У статті досліджено соціально-екологічні інструменти розвитку туризму на гірських територіях в умовах реалізації принципів сталого розвитку та зростання антропогенного навантаження на природні екосистеми. Метою статті є дослідження теоретичних засад і практичних аспектів застосування соціально-екологічних інструментів розвитку туризму на гірських територіях, визначення їх ролі у забезпеченні сталого використання природно-ресурсного потенціалу, підвищенні соціально-економічного розвитку місцевих громад та формуванні конкурентоспроможних туристичних дестинацій. У процесі дослідження використано методи системного аналізу, логічного узагальнення, порівняльного аналізу, графічної інтерпретації та структурного моделювання. В дослідженні обґрунтовано комплексний підхід до забезпечення розвитку туризму на гірських територіях на основі інтеграції екологічних, соціальних, економічних і цифрово-управлінських інструментів. Проведено аналіз динаміки туристичного збору в регіонах України, що дозволило виявити посилення ролі західних областей як основних центрів внутрішнього туризму та обґрунтувати необхідність упровадження сучасних механізмів управління туристичними потоками. Запропоновано концептуальну модель забезпечення сталого розвитку туризму на гірських територіях. Новизна дослідження полягає у формуванні концептуальних засад забезпечення розвитку туризму на гірських територіях на основі соціально-екологічних інструментів, що на відміну від існуючих підходів, інтегрує екологічну, соціальну, економічну та цифрово-управлінську складові в єдину систему управління туристичними дестинаціями. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністраціями досліджуваних територій та суб’єктами туристичної діяльності під час розроблення стратегій сталого розвитку туристичних дестинацій, регіональних програм розвитку туризму, планів управління рекреаційними територіями та впровадження сучасних механізмів екологічного менеджменту. Запропоновані рекомендації сприятимуть підвищенню ефективності управління туристичними потоками, збереженню природно-ресурсного потенціалу та зміцненню конкурентоспроможності гірських територій.