СТРАТЕГІЯ УСПІШНОЇ РЕЛОКАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Abstract

Метою статті було розробка стратегії успішної релокації українських підприємств, які спричинені військовими діями на Сході. Автором розроблено тезу про те, що стратегія має базуватися на комплексній стратегії, які містить «стратегічний набір». Для досягнення мети дослідження та перевірки цієї тези було використано метод порівняльного аналізу, аналізу, синтезу, абстракції. У статті описано сутність релокації як стратегії захисту бізнесу від зовнішніх загроз, за якої діяльності переноситься у безпечні місця. Вона буває двох основних типів: тактична та стратегічна. Окреслено основний принцип релокації free-to-go policy, тобто вільного переміщення. Саме поняття «стратегія» використовується в науці та практиці управління з 50-х років XX ст., проте воно змінювалося під впливом економічного розвитку суспільства. Класичний підхід до стратегії ототожнював її із засобом досягнення цілей, Концептуальний підхід – з набором правил прийняття рішень, а комплексний підхід – з програмою функціонування підприємства. Стан релокації знайомий для українських компаній з 2014–2015 років, проте не всі переміщені підприємства ефективно працюють на новому місці. Успішна стратегія релокації має включати три блоки: бізнес-операції та підрозділи підприємства, перелік критично важливих стейкхолдерів, перелік кадрового потенціалу. Ефективний режим релокації залежить від вибору місця переміщення, засобів переміщення, засоби комунікації та зв’язку. Підвищують успішність релокації розробка комплексної стратегії, яка включає різні набори стратегій, балансування яких здійснюється через формування «стратегічного набору». При релокації підприємств розробка «стратегічного набору» проходить 8 етапів. Висновки стосуються можливостей відновлення роботи переміщених підприємств із зони бойових дій через стратегія ефективної реалізації, яка спирається на принципах системності, комплексності, порівнюваності, динамізму, єдності, ефективності розподілу, адаптації, вимірюваності, концентрації.