Наукові статті
Permanent URI for this collectionhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/250
Browse
196 results
Search Results
Item type:scientificarticle.listelement.badge, Scaling Up Telemedicine Services in Ukraine: A Scenario-Based Assessment of Economic Effects and Break-Even Thresholds(2026-04-26) Lipych, Liubov; Liutak, Olena; Kovalska, Liubov; Voytovych, SergiiThe economic effects of scaling up telemedicine services depend on infrastructure utilisation, the cost structure, and the proportion of remote interactions that effectively replace in-person visits. In Ukraine, assessment of these conditions is constrained by the absence of standardised cost accounting and data on the actual substitution of in-person care.To assess changes in the fixed-cost component per service as the volume of telemedicine services increases in Ukraine, determine the break-even conditions for healthcare providers and the healthcare system, and estimate the opportunity cost of paid working time saved by patients and accompanying persons.A secondary analysis of publicly available data for 2021–2023 was conducted. The methods included the classification of fixed, variable, and step-fixed costs; cost–volume–profit analysis; break-even analysis; and scenario analysis. The study considered the healthcare provider, healthcare system, and societal perspectives. Cost estimates from other countries were used solely as relative scenario parameters.The number of registered remote interactions in Ukraine increased from 5.7 million in 2021 to 9.8 million in 2023. Assuming constant total fixed costs, the fixed-cost component per interaction decreased by 41.8%. The overall change in average cost cannot be determined without data on fixed and variable costs. In the normalised scenario that included only direct medical costs, system-level break-even was not achieved even when remote consultations fully replaced in-person consultations. When patients’ travel costs were included, the break-even substitution rate was approximately 92.8%; when intermunicipal travel was considered, it decreased to 86.9%. At a volume of 9.8 million remote interactions and a 50% substitution rate, the estimated annual time saved ranged from 4.9 million to 14.7 million person-hours. Across the scenarios examined, its monetary value ranged from UAH 219.1 million to UAH 1,314.6 million.Increasing the volume of telemedicine services reduces the fixed-cost component per service only within existing capacity. Break-even depends on the cost structure, revenue per interaction, the actual substitution rate, and the amount of avoidable costs. Estimating break-even thresholds for Ukrainian healthcare institutions requires separate accounting of costs, subsequent in-person visits, travel expenses, and the time spent by patients and accompanying persons.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Telemedicine as a determinant of sustainable regional economic development: socioeconomic mechanisms and institutional conditions(2026-04-25) Lipych, Liubov; Liutak, Olena; Kovalska, LiubovTelemedicine is regarded as a socioeconomic intervention that can modify spatial access to healthcare, household transaction costs, labour time losses, and regional health system resilience. Its relevance is evident in rural, peripheral, and waraffected territories, where transport barriers, staff shortages, infrastructure constraints, and unequal digital connectivity intensify disparities. Telemedicine should be analyzed as both a healthcare delivery technology and an intersectoral instrument for reducing spatial inequality, preserving human capital, and strengthening regional resilience. Objectives. The objectives are to conceptualize telemedicine as a factor of sustainable regional economic development and to identify mechanisms through which it affects spatial equity, household costs, productive time, human capital, and health system resilience. Materials and methods. The study applies a qualitative conceptual design based on a narrative review and synthesis of publications, reviews, policy documents, and Ukrainian regulatory sources. The framework covers household and time-related costs, productivity, resource allocation, spatial equity, human capital, digital infrastructure, and institutional conditions. Results. The study identifies six channels through which telemedicine may affect regional economic development: reducing travel-related and transaction costs, preserving productive time, improving productivity, optimizing resource allocation, mitigating spatial inequality in care access, and strengthening local system resilience. These effects depend on broadband connectivity, stable financing, institutional integration, and workforce digital readiness. Conclusions. Telemedicine should be interpreted as a conditional determinant of sustainable regional economic development, not an autonomous driver of regional growth. Its contribution is realized through mechanisms linking healthcare access, digital infrastructure, human capital, and territorial resilience.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Інтеграція соціальних мереж у маркетингові комунікації сімейних підприємств в епоху цифровізації(2026-08-15) Ліпич, Любов Григорівна; Волинець, Ірина Григорівна; Кушнір, Мирослава Анатолівна; Хілуха, Оксана АнатолівнаСімейні підприємства поступово інтегрують соціальні мережі у свої маркетингові стратегії, використовуючи їх як інструмент комунікації та створення контенту. Метою статті є визначення ролі та особливостей використання соціальних мереж як інструменту комунікації в сімейному бізнесі, а також виявлення їхніх переваг, обмежень і впливу на ефективність маркетингової діяльності підприємств в умовах цифровізації та соціально-економічної нестабільності. Методологічною основою дослідження є поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналізу та синтезу. порівняльного аналізу, емпіричного методу анкетування, а також методів статистичного аналізу. Встановлено, що сімейне підприємництво є формою економічної діяльності членів однієї сім’ї, спрямованою на досягнення економічних і соціальних результатів та/або отримання прибутку. Доведено, що розвиток соціальних мереж суттєво трансформував характер комунікацій у суспільстві, а їх ключова перевага – інтерактивність – активно використовується підприємствами для реалізації маркетингових стратегій і побудови довгострокових відносин із клієнтами. Результати емпіричного дослідження засвідчили високий рівень поширення соціальних мереж серед сімейного бізнесу: 96% підприємців мають акаунти у Facebook, 49% – в Instagram, 41% – у LinkedIn, 25% – у Twitter. Найвищий рівень щоденної активності спостерігається у Facebook (96%) та Instagram (56%). Водночас встановлено недостатнє використання соціальних мереж у ділових комунікаціях: лише 45% респондентів регулярно взаємодіють із клієнтами через ці платформи, тоді як понад 25% не використовують їх для цього взагалі. Аналогічні тенденції характерні і для внутрішніх комунікацій. Крім того, виявлено низький рівень використання голосових і відеодзвінків (46% респондентів їх не застосовують) та обмежену активність у дискусійних групах. Узагальнено, що попри високу популярність соціальних мереж, їхній потенціал у маркетингових комунікаціях сімейного бізнесу реалізується неповною мірою. Обґрунтовано доцільність переходу від переважно особистого використання соціальних мереж до їх стратегічного застосування як інтерактивного інструменту маркетингу, що забезпечує зворотний зв’язок, підвищення лояльності клієнтів та ефективності діяльності підприємств.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Цифрове моделювання виробничих процесів на основі технології Digital Twin в умовах переходу до Industry 5.0(2026-08-01) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатоліївна; Кушнір, Мирослава АнатоліївнаЦифрова трансформація промисловості, що відбувається в умовах переходу до концепції Industry 5.0, актуалізує необхідність упровадження сучасних цифрових технологій для підвищення ефективності виробничих процесів. Одним із найперспективніших інструментів цифровізації є технологія Digital Twin, яка забезпечує інтеграцію фізичних і віртуальних виробничих систем, створює передумови для прогнозування, оптимізації виробництва та підтримки прийняття управлінських рішень. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні комплексного застосування цифрового моделювання виробничих процесів із використанням технології Digital Twin у поєднанні з технологіями Інтернету речей, штучного інтелекту, Big Data та корпоративними інформаційними системами ERP і MES для підвищення ефективності функціонування промислових підприємств в умовах реалізації концепції Industry 5.0. У роботі використано методи системного аналізу, узагальнення, порівняльного аналізу, структурно-логічного моделювання, аналізу наукових джерел, а також концептуального моделювання цифрових виробничих систем. Встановлено, що цифровізація виробництва базується на комплексному використанні технологій Інтернету речей, хмарних обчислень, великих даних, штучного інтелекту, цифрових двійників, роботизованої автоматизації, сучасних інформаційних систем управління та інших цифрових рішень, синергетичне поєднання яких формує інтегроване цифрове виробниче середовище. Застосування технології Digital Twin забезпечує моделювання виробничих процесів у режимі реального часу, прогнозування технічного стану обладнання, оптимізацію використання виробничих ресурсів, скорочення виробничих витрат, мінімізацію простоїв, підвищення продуктивності, якості продукції, гнучкості та адаптивності виробничих систем. Обґрунтовано концептуальну модель цифрового моделювання виробничих процесів на основі технології Digital Twin, що інтегрує фізичне виробництво, цифрову інфраструктуру підприємства, корпоративні інформаційні системи ERP, MES, WMS, APS, технології Інтернету речей, Big Data, штучного інтелекту та систему підтримки прийняття управлінських рішень, забезпечуючи комплексну оптимізацію функціонування виробничих підприємств. Комплексне використання технології Digital Twin у поєднанні із сучасними цифровими технологіями створює технологічне підґрунтя для реалізації принципів Industry 5.0, підвищення ефективності виробничих процесів, конкурентоспроможності промислових підприємств, їх інноваційного розвитку, ресурсоефективності та сталого функціонування.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Управління добробутом працівників як інструмент підвищення ефективності діяльності підприємства(2026-06-30) Ліпич, Любов Григорівна; Волинець, Ірина Григорівна; Кушнір, Мирослава Анатоліївна; Хілуха, Оксана АнатолівнаУ сучасних умовах зростання соціально-економічної невизначеності, цифрової трансформації та підвищених психоемоційних навантажень проблема добробуту працівників набуває особливої актуальності. Багатовимірність і міждисциплінарний характер поняття добробуту зумовлюють відсутність єдиного підходу до його трактування, що ускладнює формування ефективних управлінських рішень у сфері управління персоналом. Метою статті є узагальнення та систематизація наукових підходів до визначення добробуту працівників, аналіз ключових концепцій well-being у контексті управління персоналом, а також обґрунтування значення добробуту для підвищення ефективності діяльності підприємств. У статті досліджено теоретичні та емпіричні підходи до розуміння добробуту працівників як багатовимірного й динамічного явища, що формується під впливом індивідуальних психологічних чинників і організаційних умов праці та показано, що добробут працівників формується на перетині гедоністичних, евдемоністичних та якісних підходів до благополуччя. Обґрунтовано доцільність використання комплексних моделей добробуту, зокрема моделі PERMA та Good Work & Wellbeing Framework, які розглядають добробут як результат взаємодії емоційних, соціальних, мотиваційних і організаційних чинників. Обґрунтовано перехід від індивідуалізованого до системного підходу в управлінні добробутом, де він розглядається як стратегічний результат ефективного управління людськими ресурсами. Узагальнено емпіричні дані, що підтверджують позитивний вплив добробуту на продуктивність, задоволеність працівників, їхню залученість і психологічну стійкість. Зроблено висновок, що управління добробутом працівників має розглядатися як системний і довгостроковий процес, інтегрований у загальну систему управління персоналом і організаційного дизайну. Переорієнтація з індивідуальних well-being-ініціатив на вдосконалення умов і якості роботи є ключовою передумовою забезпечення стійкого розвитку підприємств і зростання їх конкурентоспроможності.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Формування багаторівневої моде-лі управління талантами в системі стратегічного розвитку бізнес-структур(Острог: НаУОА, 2026-06-28) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава АнатоліївнаМетою дослідження є узагальнення теоретичних підходів до розуміння сутності «таланту» та обґрунтування комплексної моделі архітектури управління талановитими працівниками як інструменту формування стійких конкурентних переваг підприємства в умовах «війни за таланти». У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: аналіз і синтез – для узагальнення наукових підходів до трактування понять «талант» і «управління талантами»; порівняльний аналіз – для виокремлення основних концепцій та моделей; системний підхід – для формування архітектури управління талантами; логічне узагальнення – для обґрунтування авторської моделі. Досліджено еволюцію підходів до визначення поняття «талант» та встановлено доцільність його трактування з позицій егалітарного підходу, що передбачає потенціал розвитку кожного працівника. Талановитим працівником слід вважати людину, яка поєднує вроджені здібності з прагненням до подальшого розвитку, розширення знань і набуття досвіду. Визначено ключові чинники впливу на управління талантами (зовнішні та внутрішні), а також систематизовано основні процеси управління талантами на підприємстві. Узагальнення наукових підходів дозволило сформувати комплексну багаторівневу модель архітектури управління талантами, яка включає стратегічний, організаційний, процесний та аналітично-технологічний рівні. Обґрунтовано необхідність інтеграції HR-процесів, формування пулу талантів, розвитку системи наступництва та використання HR-аналітики для підвищення ефективності управлінських рішень. Доведено, що ефективне управління талантами є критичним чинником конкурентоспроможності підприємства в умовах глобальних трансформацій ринку праці. Запропонована модель архітектури управління талантами забезпечує системність, стратегічну узгодженість і гнучкість HR-практик, сприяє підвищенню залученості працівників та зниженню ризиків відтоку талантів. Її впровадження дозволяє організаціям більш ефективно формувати, розвивати та утримувати людський капітал як ключове джерело довгострокового розвитку.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Управління економічною безпекою машинобудівних підприємств в умовах воєнного стану(2026-05-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті обґрунтовано концептуальні засади управління економічною безпекою машинобудівних підприємств України в умовах воєнного стану. Категорію економічної безпеки підприємства розглянуто в еволюції від ресурсно-функціонального підходу до ризик-орієнтованого й системно-процесного, з фокусом на видових детермінантах галузі (тривалому виробничому циклі, високій металомісткості, складній субпідрядній мережі та незамінній технологічній базі). Аргументовано, що економічна безпека машинобудівного підприємства не зводиться ні до фінансової чи виробничої безпеки, ні до business continuity, а постає як інтегральна характеристика, що поєднує resilience зі спроможністю реалізовувати цілі розвитку. Систематизовано структурні зрушення в українському машинобудуванні 2022–2025 років: обвал виробництва на 36,7 % у 2022 році, зростання випуску на 57,6 % у 2023 році за рахунок оборонних замовлень, перерозподіл галузевого профілю до мережевої моделі з домінуванням малих серій безпілотних авіаційних комплексів і систем РЕБ. Запропоновано авторську шестикомпонентну типологію загроз (безпосередньо воєнні, інфраструктурні, ресурсно-кадрові, ринкові, фінансово-валютні, кібербезпекові й репутаційні), побудовану за принципом каузально-функціональної послідовності з оцінкою каскадних ефектів. Розроблено авторську ризик-каскадну модель «War-RISC» (Wartime Risk-Informed Security Contour) як чотирирівневу систему, де базовий рівень забезпечує фізичне виживання активів, другий — операційну безперервність, третій — фінансову платоспроможність, четвертий — стратегічну адаптивність до повоєнних ринків, з рекурсивною переоцінкою кожного рівня після шоків нижчого порядку. Проведено зіставлення універсальних ризик-фреймворків COSO ERM та ISO 31000 з українською школою економічної безпекології. Аргументовано, що класичні рамки в умовах війни виявляють критичні межі застосовності і потребують доповнення інструментами стратегічної резильєнтності, державного співвиконавства, інтеграції в європейський оборонно-промисловий комплекс через механізми EDIP та USI. Окреслено перспективи повоєнного відновлення галузі через коопераційні моделі з європейськими інтеграторами, реституцію активів і конверсію другого роду.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Виробничо-логістична безпека машинобудівних підприємств за умов розриву ланцюгів постачання(2026-05-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті досліджено виробничо-логістичну безпеку машинобудівних підприємств України як інтегративну категорію економічної безпеки за умов системних розривів ланцюгів постачання, спричинених повномасштабною війною та глобальною геополітичною турбулентністю 2022–2026 років. Концептуально розмежовано суміжні категорії економічної, логістичної та виробничої безпеки, проведено диференціацію термінів disturbance, disruption і shock за критерієм відгуку системи на збурення. Запропоновано авторську дефініцію виробничо-логістичної безпеки як інтегративного стану, що поєднує безперервність матеріального потоку, захищеність технологічних процесів і збереження виробничого потенціалу. Розроблено тривимірну типологію розривів за джерелом (геополітичні, військово-фізичні, технологічні, фінансові, кібер- та природно-екологічні), тривалістю (шоки та хронічні розриви) і глибиною (точкові та каскадні з ripple-ефектом). Показано підвищену вразливість машинобудівної галузі через довгі технологічні цикли, високу імпортозалежність критичних компонентів і кооперативність виробництва. Проаналізовано стан машинобудування України 2022–2026 років з кейсами «Мотор Січ», «Українських енергетичних машин», Південмашу й верстатобудівних підприємств. Зіставлено інституційно-правову рамку України (Стратегія економічної безпеки до 2025 року, Закон «Про критичну інфраструктуру», Закон «Про оборонні закупівлі») з європейською (Critical Raw Materials Act, Net-Zero Industry Act, NIS2, EDIP) та міжнародними стандартами ISO 28000, ISO 22301, ISO 31000. Критично оцінено інструменти стійкості — диверсифікацію постачальників, friend-/near-/reshoring, буферні запаси, цифрові двійники, блокчейн-трасування, вертикальну інтеграцію. Окреслено сценарій інтеграції українського машинобудування в європейські ланцюги постачання на горизонті 2026–2030 років через механізми Ukraine Support Instrument, European Defence Industrial Strategy і вимоги ESG-сумісності. Сформульовано авторську позицію щодо антикрихкості як стратегічної мети, досяжної для українського машинобудування саме як інституційно-управлінська, а не суто технологічна якість.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Ризик-менеджмент у системі економічної безпеки машинобудівних підприємств(2026-05-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті здійснено комплексне аналітичне дослідження архітектури ризик-менеджменту в системі економічної безпеки машинобудівних підприємств України в умовах воєнно-економічного режиму 2022–2026 років та євроінтеграційної траєкторії. Обґрунтовано концептуальне розмежування близьких, але не тотожних понять (ризику, невизначеності, загрози, виклику й вразливості) на основі стандарту ISO 31000:2018, а також відмежовано ризик-менеджмент від антикризового управління, контролінгу, операційного й стратегічного рівнів управління. Доведено, що ризик-менеджмент функціонує як інтегрувальна функціональна підсистема, яка пронизує фінансову, кадрову, інформаційну, виробничу та інноваційно-технологічну складові економічної безпеки. Систематизовано методологічний інструментарій (кількісні методи VaR, CVaR, моделювання Монте-Карло, сценарний аналіз; якісні методи Delphi, експертні матриці, SWOT-PESTEL) у співвідношенні з інтегрованими стандартами ISO 31000:2018, COSO ERM 2017 та рамкою FERMA, з акцентом на потребу гібридизації методів для специфіки одиничного й дрібносерійного машинобудівного виробництва. Проаналізовано специфіку ризикового профілю українського машинобудування періоду повномасштабної війни: релокацію 710 підприємств у перші місяці вторгнення, конверсійний перехід до подвійної та військової продукції, розрив коопераційних ланцюгів, валютно-курсову нестабільність. Розкрито інституційну імплементацію ризик-менеджменту за моделлю трьох ліній захисту, виявлено системний дефіцит ризик-менеджерів і недорозвиненість корпоративного управління поза великими холдингами. Обґрунтовано технологічну трансформацію через інтеграцію ризик-модулів з ERP/MES-системами, машинне навчання й цифрові двійники, кібербезпекові вимоги Директиви NIS2 для OT/ICS-середовищ. Запропоновано авторську послідовність гармонізації українських практик зі стандартами CSRD, CSDDD, NIS2 в контексті інструментів SAFE та EDIP.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Еволюція розвитку інформаційних систем управління підприємством(Луцьк: ЛНТУ, 2021-11-01) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатоліївна; Кушнір, Мирослава АнатоліївнаАктуальність даної теми безпосередньо пов'язана з необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності українських підприємств, який у порівнянні з іноземними все ще залишається низьким. Мета статті - проаналізувати сучасні наукові розробки в області систем підтримки прийняття управлінських рішень на основі аналізу їх еволюційного розвитку. Встановлено, що розвиток ІТ - систем, які підтримують менеджмент, розпочався у 1950-1960-х роках. Найдавніші ІТ - системи називалися трансакційними або системами для обробки даних. Перші системи були простими: використовували лічильні та аналітичні машин. Вони базувалися на масових операціях, які супроводжувалися значними витратами та не високою надійністю. Ці системи використовувалися для розрахунків заробітної плати, управління матеріалами, виставлення рахунків, обліку, контролю за дебіторською та кредиторською заборгованістю, обліку робочого часу та його ефективності, а також обліку витрат виробництва. Злам 20-го та 21-го століть - це період динамічних змін у розвитку ІТ - систем, що підтримують управління, головним чином завдяки мережевим системам, корпоративним інтрамережам та системам управління знаннями. Обґрунтовано, що системи Business In-Intelligence (BI) є кульмінацією еволюції змін у сфері систем підтримки прийняття рішень та системної експертизи. Вони формують рішення що ґрунтуються на: статистиці та економетрії, операційних дослідженнях та штучному інтелекті. Генезис ІТ-систем дозволив визначити етапи розвитку інтегрованих систем управління, що розвивалися паралельно вищезгаданим поколінням систем та направлені на підтримку реалізації функцій управління. Спочатку це були системи планування вимог до матеріалів (ang. Material Requirements Planning, MRP I), створені в 1960 -х роках на основі моделі управління складськими запасами. (для виробничих підприємств), потім модель закритого циклу MRP (ang. Closed-Loop MRP) та системи планування виробничих ресурсів (ang. Manufacturing Resources Planning, MRP II). Іншою версією цих систем є системи планування ресурсів підприємства (ang. Enterprise Resources Planning, ERP), створені в 1990-х роках. Змінені функціональні наповнення цих систем призвели до появи таких версій, як ERP II, EERP (Extended ERP), @ERP, EAS (Enterprise Application Suite), eERP, IERP (Intelligent ERP ERP), ERP +, ERP III і характеризуються як нове покоління інтегрованих систем - ERP IV. Доведено, що поява нових версій систем є результатом зміни умов ведення бізнесу та можливостей, створених розвитком ІКТ.