Наукові статті
Permanent URI for this collectionhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/250
Browse
195 results
Search Results
Item type:scientificarticle.listelement.badge, Цифрове моделювання виробничих процесів на основі технології Digital Twin в умовах переходу до Industry 5.0(2026-08-01) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха. Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава АнатолівнаЦифрова трансформація промисловості, що відбувається в умовах переходу до концепції Industry 5.0, актуалізує необхідність упровадження сучасних цифрових технологій для підвищення ефективності виробничих процесів. Одним із найперспективніших інструментів цифровізації є технологія Digital Twin, яка забезпечує інтеграцію фізичних і віртуальних виробничих систем, створює передумови для прогнозування, оптимізації виробництва та підтримки прийняття управлінських рішень. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні комплексного застосування цифрового моделювання виробничих процесів із використанням технології Digital Twin у поєднанні з технологіями Інтернету речей, штучного інтелекту, Big Data та корпоративними інформаційними системами ERP і MES для підвищення ефективності функціонування промислових підприємств в умовах реалізації концепції Industry 5.0. У роботі використано методи системного аналізу, узагальнення, порівняльного аналізу, структурно-логічного моделювання, аналізу наукових джерел, а також концептуального моделювання цифрових виробничих систем. Встановлено, що цифровізація виробництва базується на комплексному використанні технологій Інтернету речей, хмарних обчислень, великих даних, штучного інтелекту, цифрових двійників, роботизованої автоматизації, сучасних інформаційних систем управління та інших цифрових рішень, синергетичне поєднання яких формує інтегроване цифрове виробниче середовище. Застосування технології Digital Twin забезпечує моделювання виробничих процесів у режимі реального часу, прогнозування технічного стану обладнання, оптимізацію використання виробничих ресурсів, скорочення виробничих витрат, мінімізацію простоїв, підвищення продуктивності, якості продукції, гнучкості та адаптивності виробничих систем. Обґрунтовано концептуальну модель цифрового моделювання виробничих процесів на основі технології Digital Twin, що інтегрує фізичне виробництво, цифрову інфраструктуру підприємства, корпоративні інформаційні системи ERP, MES, WMS, APS, технології Інтернету речей, Big Data, штучного інтелекту та систему підтримки прийняття управлінських рішень, забезпечуючи комплексну оптимізацію функціонування виробничих підприємств. Комплексне використання технології Digital Twin у поєднанні із сучасними цифровими технологіями створює технологічне підґрунтя для реалізації принципів Industry 5.0, підвищення ефективності виробничих процесів, конкурентоспроможності промислових підприємств, їх інноваційного розвитку, ресурсоефективності та сталого функціонування.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Управління добробутом працівників як інструмент підвищення ефективності діяльності підприємства(2026-06-30) Ліпич, Любов Григорівна; Волинець, Ірина Григорівна; Кушнір, Мирослава Анатолівна; Хілуха, Оксана АнатолівнаУ сучасних умовах зростання соціально-економічної невизначеності, цифрової трансформації та підвищених психоемоційних навантажень проблема добробуту працівників набуває особливої актуальності. Багатовимірність і міждисциплінарний характер поняття добробуту зумовлюють відсутність єдиного підходу до його трактування, що ускладнює формування ефективних управлінських рішень у сфері управління персоналом. Метою статті є узагальнення та систематизація наукових підходів до визначення добробуту працівників, аналіз ключових концепцій well-being у контексті управління персоналом, а також обґрунтування значення добробуту для підвищення ефективності діяльності підприємств. У статті досліджено теоретичні та емпіричні підходи до розуміння добробуту працівників як багатовимірного й динамічного явища, що формується під впливом індивідуальних психологічних чинників і організаційних умов праці та показано, що добробут працівників формується на перетині гедоністичних, евдемоністичних та якісних підходів до благополуччя. Обґрунтовано доцільність використання комплексних моделей добробуту, зокрема моделі PERMA та Good Work & Wellbeing Framework, які розглядають добробут як результат взаємодії емоційних, соціальних, мотиваційних і організаційних чинників. Обґрунтовано перехід від індивідуалізованого до системного підходу в управлінні добробутом, де він розглядається як стратегічний результат ефективного управління людськими ресурсами. Узагальнено емпіричні дані, що підтверджують позитивний вплив добробуту на продуктивність, задоволеність працівників, їхню залученість і психологічну стійкість. Зроблено висновок, що управління добробутом працівників має розглядатися як системний і довгостроковий процес, інтегрований у загальну систему управління персоналом і організаційного дизайну. Переорієнтація з індивідуальних well-being-ініціатив на вдосконалення умов і якості роботи є ключовою передумовою забезпечення стійкого розвитку підприємств і зростання їх конкурентоспроможності.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Формування багаторівневої моде-лі управління талантами в системі стратегічного розвитку бізнес-структур(Острог: НаУОА, 2026-06-28) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава АнатолівнаМетою дослідження є узагальнення теоретичних підходів до розуміння сутності «таланту» та обґрунтування комплексної моделі архітектури управління талановитими працівниками як інструменту формування стійких конкурентних переваг підприємства в умовах «війни за таланти». У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: аналіз і синтез – для узагальнення наукових підходів до трактування понять «талант» і «управління талантами»; порівняльний аналіз – для виокремлення основних концепцій та моделей; системний підхід – для формування архітектури управління талантами; логічне узагальнення – для обґрунтування авторської моделі. Досліджено еволюцію підходів до визначення поняття «талант» та встановлено доцільність його трактування з позицій егалітарного підходу, що передбачає потенціал розвитку кожного працівника. Талановитим працівником слід вважати людину, яка поєднує вроджені здібності з прагненням до подальшого розвитку, розширення знань і набуття досвіду. Визначено ключові чинники впливу на управління талантами (зовнішні та внутрішні), а також систематизовано основні процеси управління талантами на підприємстві. Узагальнення наукових підходів дозволило сформувати комплексну багаторівневу модель архітектури управління талантами, яка включає стратегічний, організаційний, процесний та аналітично-технологічний рівні. Обґрунтовано необхідність інтеграції HR-процесів, формування пулу талантів, розвитку системи наступництва та використання HR-аналітики для підвищення ефективності управлінських рішень. Доведено, що ефективне управління талантами є критичним чинником конкурентоспроможності підприємства в умовах глобальних трансформацій ринку праці. Запропонована модель архітектури управління талантами забезпечує системність, стратегічну узгодженість і гнучкість HR-практик, сприяє підвищенню залученості працівників та зниженню ризиків відтоку талантів. Її впровадження дозволяє організаціям більш ефективно формувати, розвивати та утримувати людський капітал як ключове джерело довгострокового розвитку.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Управління економічною безпекою машинобудівних підприємств в умовах воєнного стану(2026-05-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті обґрунтовано концептуальні засади управління економічною безпекою машинобудівних підприємств України в умовах воєнного стану. Категорію економічної безпеки підприємства розглянуто в еволюції від ресурсно-функціонального підходу до ризик-орієнтованого й системно-процесного, з фокусом на видових детермінантах галузі (тривалому виробничому циклі, високій металомісткості, складній субпідрядній мережі та незамінній технологічній базі). Аргументовано, що економічна безпека машинобудівного підприємства не зводиться ні до фінансової чи виробничої безпеки, ні до business continuity, а постає як інтегральна характеристика, що поєднує resilience зі спроможністю реалізовувати цілі розвитку. Систематизовано структурні зрушення в українському машинобудуванні 2022–2025 років: обвал виробництва на 36,7 % у 2022 році, зростання випуску на 57,6 % у 2023 році за рахунок оборонних замовлень, перерозподіл галузевого профілю до мережевої моделі з домінуванням малих серій безпілотних авіаційних комплексів і систем РЕБ. Запропоновано авторську шестикомпонентну типологію загроз (безпосередньо воєнні, інфраструктурні, ресурсно-кадрові, ринкові, фінансово-валютні, кібербезпекові й репутаційні), побудовану за принципом каузально-функціональної послідовності з оцінкою каскадних ефектів. Розроблено авторську ризик-каскадну модель «War-RISC» (Wartime Risk-Informed Security Contour) як чотирирівневу систему, де базовий рівень забезпечує фізичне виживання активів, другий — операційну безперервність, третій — фінансову платоспроможність, четвертий — стратегічну адаптивність до повоєнних ринків, з рекурсивною переоцінкою кожного рівня після шоків нижчого порядку. Проведено зіставлення універсальних ризик-фреймворків COSO ERM та ISO 31000 з українською школою економічної безпекології. Аргументовано, що класичні рамки в умовах війни виявляють критичні межі застосовності і потребують доповнення інструментами стратегічної резильєнтності, державного співвиконавства, інтеграції в європейський оборонно-промисловий комплекс через механізми EDIP та USI. Окреслено перспективи повоєнного відновлення галузі через коопераційні моделі з європейськими інтеграторами, реституцію активів і конверсію другого роду.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Виробничо-логістична безпека машинобудівних підприємств за умов розриву ланцюгів постачання(2026-05-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті досліджено виробничо-логістичну безпеку машинобудівних підприємств України як інтегративну категорію економічної безпеки за умов системних розривів ланцюгів постачання, спричинених повномасштабною війною та глобальною геополітичною турбулентністю 2022–2026 років. Концептуально розмежовано суміжні категорії економічної, логістичної та виробничої безпеки, проведено диференціацію термінів disturbance, disruption і shock за критерієм відгуку системи на збурення. Запропоновано авторську дефініцію виробничо-логістичної безпеки як інтегративного стану, що поєднує безперервність матеріального потоку, захищеність технологічних процесів і збереження виробничого потенціалу. Розроблено тривимірну типологію розривів за джерелом (геополітичні, військово-фізичні, технологічні, фінансові, кібер- та природно-екологічні), тривалістю (шоки та хронічні розриви) і глибиною (точкові та каскадні з ripple-ефектом). Показано підвищену вразливість машинобудівної галузі через довгі технологічні цикли, високу імпортозалежність критичних компонентів і кооперативність виробництва. Проаналізовано стан машинобудування України 2022–2026 років з кейсами «Мотор Січ», «Українських енергетичних машин», Південмашу й верстатобудівних підприємств. Зіставлено інституційно-правову рамку України (Стратегія економічної безпеки до 2025 року, Закон «Про критичну інфраструктуру», Закон «Про оборонні закупівлі») з європейською (Critical Raw Materials Act, Net-Zero Industry Act, NIS2, EDIP) та міжнародними стандартами ISO 28000, ISO 22301, ISO 31000. Критично оцінено інструменти стійкості — диверсифікацію постачальників, friend-/near-/reshoring, буферні запаси, цифрові двійники, блокчейн-трасування, вертикальну інтеграцію. Окреслено сценарій інтеграції українського машинобудування в європейські ланцюги постачання на горизонті 2026–2030 років через механізми Ukraine Support Instrument, European Defence Industrial Strategy і вимоги ESG-сумісності. Сформульовано авторську позицію щодо антикрихкості як стратегічної мети, досяжної для українського машинобудування саме як інституційно-управлінська, а не суто технологічна якість.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Ризик-менеджмент у системі економічної безпеки машинобудівних підприємств(2026-05-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті здійснено комплексне аналітичне дослідження архітектури ризик-менеджменту в системі економічної безпеки машинобудівних підприємств України в умовах воєнно-економічного режиму 2022–2026 років та євроінтеграційної траєкторії. Обґрунтовано концептуальне розмежування близьких, але не тотожних понять (ризику, невизначеності, загрози, виклику й вразливості) на основі стандарту ISO 31000:2018, а також відмежовано ризик-менеджмент від антикризового управління, контролінгу, операційного й стратегічного рівнів управління. Доведено, що ризик-менеджмент функціонує як інтегрувальна функціональна підсистема, яка пронизує фінансову, кадрову, інформаційну, виробничу та інноваційно-технологічну складові економічної безпеки. Систематизовано методологічний інструментарій (кількісні методи VaR, CVaR, моделювання Монте-Карло, сценарний аналіз; якісні методи Delphi, експертні матриці, SWOT-PESTEL) у співвідношенні з інтегрованими стандартами ISO 31000:2018, COSO ERM 2017 та рамкою FERMA, з акцентом на потребу гібридизації методів для специфіки одиничного й дрібносерійного машинобудівного виробництва. Проаналізовано специфіку ризикового профілю українського машинобудування періоду повномасштабної війни: релокацію 710 підприємств у перші місяці вторгнення, конверсійний перехід до подвійної та військової продукції, розрив коопераційних ланцюгів, валютно-курсову нестабільність. Розкрито інституційну імплементацію ризик-менеджменту за моделлю трьох ліній захисту, виявлено системний дефіцит ризик-менеджерів і недорозвиненість корпоративного управління поза великими холдингами. Обґрунтовано технологічну трансформацію через інтеграцію ризик-модулів з ERP/MES-системами, машинне навчання й цифрові двійники, кібербезпекові вимоги Директиви NIS2 для OT/ICS-середовищ. Запропоновано авторську послідовність гармонізації українських практик зі стандартами CSRD, CSDDD, NIS2 в контексті інструментів SAFE та EDIP.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Еволюція розвитку інформаційних систем управління підприємством(Луцьк: ЛНТУ, 2021-11-01) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава АнатолівнаАктуальність даної теми безпосередньо пов'язана з необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності українських підприємств, який у порівнянні з іноземними все ще залишається низьким. Мета статті - проаналізувати сучасні наукові розробки в області систем підтримки прийняття управлінських рішень на основі аналізу їх еволюційного розвитку. Встановлено, що розвиток ІТ - систем, які підтримують менеджмент, розпочався у 1950-1960-х роках. Найдавніші ІТ - системи називалися трансакційними або системами для обробки даних. Перші системи були простими: використовували лічильні та аналітичні машин. Вони базувалися на масових операціях, які супроводжувалися значними витратами та не високою надійністю. Ці системи використовувалися для розрахунків заробітної плати, управління матеріалами, виставлення рахунків, обліку, контролю за дебіторською та кредиторською заборгованістю, обліку робочого часу та його ефективності, а також обліку витрат виробництва. Злам 20-го та 21-го століть - це період динамічних змін у розвитку ІТ - систем, що підтримують управління, головним чином завдяки мережевим системам, корпоративним інтрамережам та системам управління знаннями. Обґрунтовано, що системи Business In-Intelligence (BI) є кульмінацією еволюції змін у сфері систем підтримки прийняття рішень та системної експертизи. Вони формують рішення що ґрунтуються на: статистиці та економетрії, операційних дослідженнях та штучному інтелекті. Генезис ІТ-систем дозволив визначити етапи розвитку інтегрованих систем управління, що розвивалися паралельно вищезгаданим поколінням систем та направлені на підтримку реалізації функцій управління. Спочатку це були системи планування вимог до матеріалів (ang. Material Requirements Planning, MRP I), створені в 1960 -х роках на основі моделі управління складськими запасами. (для виробничих підприємств), потім модель закритого циклу MRP (ang. Closed-Loop MRP) та системи планування виробничих ресурсів (ang. Manufacturing Resources Planning, MRP II). Іншою версією цих систем є системи планування ресурсів підприємства (ang. Enterprise Resources Planning, ERP), створені в 1990-х роках. Змінені функціональні наповнення цих систем призвели до появи таких версій, як ERP II, EERP (Extended ERP), @ERP, EAS (Enterprise Application Suite), eERP, IERP (Intelligent ERP ERP), ERP +, ERP III і характеризуються як нове покоління інтегрованих систем - ERP IV. Доведено, що поява нових версій систем є результатом зміни умов ведення бізнесу та можливостей, створених розвитком ІКТ.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Дослідження чинників демотивації працівників підприємства(Луцьк: ЛНТУ, 2021-08-11) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава АнатолівнаОбмеженість ресурсів, конкуренція, глобалізація економіки зумовлюють необхідність виявлення впливу демотиваційних чинників на ефективність діяльності кожного суб’єкта підприємництва. Тому метою статті є оцінка джерел та чинників, що мають демотивуючий вплив на працівників підприємств. У статті демотивація розглядається як система дисциплінарних покарань, матеріальних стягнень і емоційних стресів для того, щоб дати зрозуміти працівнику, що він погано справляється зі своїми обов’язками. Обґрунтовано, що в контексті мотивації та демотивації до праці працівник може займати такі позиції: бути мотивованим, що означає, що він буде демонструвати поведінку, необхідну для досягнення конкретної мети; демотивованим - буде працювати на досягнення поставлених цілей чи виконання завдань набагато нижче власних можливостей; виражати нейтральне ставлення до роботи - виконувати свої завдання відповідно до зазначених вказівок, не демонструючи позитивної чи негативної поведінки. Шляхом опитування працівників великих Луцьких підприємств на предмет ролі позитивної та негативної мотивації і демотивації до роботи, встановлено, що чинники позитивної мотивації використовуються частіше. Це свідчить про ефективність мотиваційної системи роботодавців опитуваних підприємств. Респонденти ранжували позитивні чинники таким чином: оприлюднення позитивних досягнень (16%),стимулювання розвитку (15%), підвищення матеріальної винагороди (15%), право придбання акцій підприємства (11% ),почуття самореалізації та розвитку (9% ). Найбільш демотивуючим чинником для респондентів є фінансовий , другим - непорозуміння в колективі, третім - погані стосунки з безпосереднім керівником. Доведено, що хоча фінансовий чинник має найсильніший вплив, не менш важливими для працівників є міжособистісні відносини. Найменше демотивують респондентів складні завдання. Запропоновано здійснення заходів із профілактики і попередження виникнення демотивації працівників. Обґрунтовано, що знання видів мотивації та демотиваційних чинників і раціональне застосування форм матеріального та нематеріального стимулювання підвищують конкурентоспроможності підприємства та його кадрову безпеку.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Ефективне управління в контексті поведінкової економіки(2021-05-13) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава АнатолівнаЗ розвитком досліджень у галузі поведінкової економіки зростає актуальність їх впливу на процеси прийняття рішень. Мета статті - критичний аналіз ефективності управління підприємством з точки зору поведінкової економіки. Встановлено, що напрямок розвитку організації інтегрується з поведінкою менеджерів. Завдання лідера - зменшити напругу між підтримкою статусу-кво та потребою в інноваціях. Доведено, що розвиток підприємств майбутнього вимагає використання нетрадиційних методів управління, які створюються на горизонтальних соціальних зв'язках, де працівники рівні, незалежно від важливості їх ролі на підприємстві, а не відносин "начальник" -підпорядковані ". Розглядаються пастки раціональності, в які можуть потрапити підприємства. Якірна пастка: Людський розум може позначати отриману інформацію спочатку як «якір», який не вимагає розгляду інших варіантів. Пастки для планування: Більшість керівників вважають, що вони мають дар передбачення. Рейтингова пастка: компанія впевнена, що у неї краща ресурсна позиція або що вона краще справляється із завданнями, ніж конкуренти. Пастка витрат: Підприємства продовжують нерелевантні проекти. Пастка управління “силосом”: відсутність здатності команди працювати в команді та орієнтація кожного на окремі завдання. Зазначається, що для усунення цих пасток необхідно дотримуватися дистанції від першої інформації, вислуховувати критичні думки, звертатися до різних джерел, розподіляти завдання між різними командами та критикувати поточні процедури. Розуміння того, що емоції домінують над раціональністю, дозволяє менеджерам зробити контроль за поведінкою свідомим. Обґрунтовано, що напрямком підвищення управлінської компетентності є впровадження раціональності в механізми, в яких переважають емоції. Доведено, що джерелом ефективного управління є мотивація, яка об’єднує працівників у гармонійні колективи. Компонент, що об’єднує команду, - стандарти етичної поведінки. Ефективними способами мотивації є самомотивація. Безкомпромісний характер контролю підвищує етику поведінки працівників.Item type:scientificarticle.listelement.badge, Удосконалення системи антикризового управління в готельному бізнесі(2021-12-28) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатолівна; Кушнір, Мирослава Анатолівна; Матвійчук, Іванна ОлегівнаСхильність до кризових ситуацій готельних підприємств, які є основною інфраструктурною складовою сфери гостинності України, вища порівняно з іншими видами економічної діяльності. Нинішні кризові умови, спричинені пандемією СOVІD-19, війною на сході України та спадом фінансово-економічної системи, призвели до того, що більшість готельних підприємств перебувають у дуже скрутному стані, а деякі на межі банкрутства. Необхідність швидко адаптуватися до змін та запропонувати споживачам нові підходи до розвитку бізнесу, інноваційні методи та технології надання послуг, нові послуги та продукти з дотриманням усіх норм безпеки та відповідної якості вимагає від готельних підприємств формування ефективної системи антикризового управління. Мета і методи. Мета роботи полягає у розробленні рекомендацій щодо удосконалення системи антикрирзового управління готельним підприємством, що враховують стадію його життєвого циклу, індекс диверсифікаційного потенціалу та рівень розвитку системи антикризового управління. Для досягнення мети використано такі методи, як: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу; статистичний; економіко-математичного моделювання та графічний. Результати. Встановлено, що ефективність подолання готельним підприємством кризових явищ залежить від його здатності швидко адаптуватися до нових умов функціонування та перейти до надання нових, удосконалених послуг або введення нового виду діяльності. Під час кризи багато підприємств розробляють стратегію диверсифікації, яка може стати ефективною тактикою на короткий термін або більш фундаментальною стратегією на середньо- та довгостроковий період. Готельні підприємства змушені постійно оновлювати послуги та продукцію, канали розподілу, методи доставки та маркетингову стратегію, тому диверсифікація діяльності має бути складовою системи антикризового управління підприємством. Висновки та обговорення. Ефективне антикризове управління передбачає необхідність визначення рівня розвитку його системи, оцінку індексу диверсифікаційного потенціалу готельного підприємства, формування матриці вибору стратегії диверсифікації та механізму її реалізації. Практичне значення дослідження полягає у розробленні ре-комендацій щодо удосконалення системи антикризового управління на основі стратегії диверсифікації, що дозволяє приймати адекватні рішення щодо стратегічного планування діяльності готельного підприємства в умовах нестабільності.