Управління економічною безпекою машинобудівних підприємств в умовах воєнного стану

Abstract

У статті обґрунтовано концептуальні засади управління економічною безпекою машинобудівних підприємств України в умовах воєнного стану. Категорію економічної безпеки підприємства розглянуто в еволюції від ресурсно-функціонального підходу до ризик-орієнтованого й системно-процесного, з фокусом на видових детермінантах галузі (тривалому виробничому циклі, високій металомісткості, складній субпідрядній мережі та незамінній технологічній базі). Аргументовано, що економічна безпека машинобудівного підприємства не зводиться ні до фінансової чи виробничої безпеки, ні до business continuity, а постає як інтегральна характеристика, що поєднує resilience зі спроможністю реалізовувати цілі розвитку. Систематизовано структурні зрушення в українському машинобудуванні 2022–2025 років: обвал виробництва на 36,7 % у 2022 році, зростання випуску на 57,6 % у 2023 році за рахунок оборонних замовлень, перерозподіл галузевого профілю до мережевої моделі з домінуванням малих серій безпілотних авіаційних комплексів і систем РЕБ. Запропоновано авторську шестикомпонентну типологію загроз (безпосередньо воєнні, інфраструктурні, ресурсно-кадрові, ринкові, фінансово-валютні, кібербезпекові й репутаційні), побудовану за принципом каузально-функціональної послідовності з оцінкою каскадних ефектів. Розроблено авторську ризик-каскадну модель «War-RISC» (Wartime Risk-Informed Security Contour) як чотирирівневу систему, де базовий рівень забезпечує фізичне виживання активів, другий — операційну безперервність, третій — фінансову платоспроможність, четвертий — стратегічну адаптивність до повоєнних ринків, з рекурсивною переоцінкою кожного рівня після шоків нижчого порядку. Проведено зіставлення універсальних ризик-фреймворків COSO ERM та ISO 31000 з українською школою економічної безпекології. Аргументовано, що класичні рамки в умовах війни виявляють критичні межі застосовності і потребують доповнення інструментами стратегічної резильєнтності, державного співвиконавства, інтеграції в європейський оборонно-промисловий комплекс через механізми EDIP та USI. Окреслено перспективи повоєнного відновлення галузі через коопераційні моделі з європейськими інтеграторами, реституцію активів і конверсію другого роду.