Дисертації
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/487
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Item type:Дисертація, Детермінанти формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку(Луцьк: ЛНТУ, 2026) Гордійчук, Юрій РостиславовичУ вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, розкрито її зв’язок із науковими темами, окреслено мету, завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. У першому розділі дослідження розглянуто теоретичні основи дослідження соціальної економіки на засадах сталого розвитку. Розроблено підхід до дефініції поняття «соціальна економіка», яке, на відміну від існуючих, пропонується визначати у контексті принципів сталого розвитку, як систему соціально-економічних відносин, господарських суб’єктів, інститутів й механізмів, які функціонують на засадах соціальної відповідальності, справедливості, партнерства й раціонального використання ресурсів, а також забезпечують узгодження економічних, соціальних і екологічних інтересів суспільства на макро-, мезо- та мікро рівнях економічної системи з метою підвищення добробуту населення, зміцнення соціальної згуртованості, збереження природного середовища та формування передумов для забезпечення довгострокового сталого розвитку теперішніх і майбутніх поколінь. Доведено, що соціальна економіка виступає одним із ключових інструментів реалізації Цілей сталого розвитку, оскільки забезпечує одночасний вплив на соціальну, економічну, екологічну та інституційну складові розвитку. Визначено її основні принципи, серед яких особливе значення мають суспільна цінність, демократичне управління, соціальна інклюзивність, соціальна відповідальність, екологічна збалансованість, інноваційність, партнерська взаємодія та довгострокова стійкість. Встановлено, що функціональне призначення соціальної економіки полягає у розвитку людського та соціального капіталу, підтримці зайнятості населення, зміцненні соціальної згуртованості, забезпеченні соціального захисту, поширенні інновацій та впровадженні екологічно орієнтованих практик господарювання. Її реалізація забезпечується через сукупність інструментів, до яких належать соціальне підприємництво, кооперація, соціальні інвестиції, освітні програми, цифрові інформаційно-комунікаційні платформи, кластерні ініціативи та механізми міжсекторального партнерства. Запропоновано концептуальний підхід до теоретичного аналізу детермінант розвитку соціальної економіки територіальних громад, який, на відміну від існуючих, базується на системній взаємодії фінансової спроможності, людського потенціалу, інституційної спроможності, соціальної консолідації, інноваційної адаптивності та інфраструктурної забезпеченості, що дає змогу комплексно визначати форми, методи й результати соціально-економічних трансформацій та підвищувати конкурентоспроможність і стійкість громад у довгостроковій перспективі. Розроблено підхід до систематизації зарубіжного досвіду формування соціальної економіки територіальних громад та його імплементації у територіальні стратегії на засадах сталого розвитку, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на інтеграції інституційної спроможності, соціального капіталу, міжсекторального партнерства, соціального підприємництва, екологічної модернізації та механізмів транстериторіальної взаємодії, що забезпечує адаптацію кращих європейських практик до вітчизняних умов і створює підґрунтя для підвищення соціальної згуртованості, конкурентоспроможності та довгострокової стійкості територіальних громад. У другому розділі дослідження проведено аналіз та оцінку розвитку соціальної економіки територіальних громад на прикладі Волинської області. Обгрунтовано підхід до визначення детермінант формування соціальної економіки територіальних громад, який, на відміну від існуючих, передбачає класифікацію громад за функціональними типами територій на основі комплексу просторових, соціально-економічних, природно-ресурсних та трансформаційних ознак, що дозволяє ідентифікувати різні моделі розвитку соціальної економіки залежно від функціонального статусу території та підвищити обґрунтованість стратегічних рішень щодо забезпечення їх сталого розвитку. Встановлено, що просторовий потенціал територіальних громад є однією з ключових детермінант розвитку соціальної економіки. Територіальні громади області характеризуються значною диференціацією за чисельністю населення, площею території, густотою заселення та поселенською структурою. Найвища концентрація населення спостерігається у міських громадах, насамперед Луцькій, Нововолинській та Володимирській, що формує сприятливі умови для розвитку людського капіталу, соціального підприємництва та сучасних форм соціальних послуг. Водночас поліські громади північної частини області мають значні територіальні ресурси, але характеризуються низькою густотою населення, що потребує застосування спеціальних механізмів підтримки соціальної інфраструктури та міжмуніципальної співпраці. Доведено, що просторово-демографічна структура області зумовлює нерівномірність умов розвитку соціальної економіки. Міські громади концентрують понад половину населення області за відносно невеликої частки території, тоді як селищні та сільські громади мають значно більші території й розгалужену мережу населених пунктів, але менший рівень демографічної концентрації. Це обумовлює різні можливості щодо забезпечення доступності соціальних послуг та ефективного використання фінансових ресурсів. Встановлено, що фінансування соціальної економіки у розрахунку на одного жителя має стійку позитивну динаміку, однак між громадами зберігаються значні відмінності у рівні ресурсного забезпечення соціальної сфери. Особливо вразливими залишаються прикордонні та поліські громади, у яких в умовах війни відбулося суттєве зниження реальних можливостей фінансування соціальних програм і проєктів. Запропоновано підхід до оцінювання фінансового забезпечення розвитку соціальної економіки територіальних громад регіону, який, на відміну від існуючих, передбачає виявлення просторових закономірностей та відмінностей у фінансуванні соціальної сфери на основі аналізу структури, динаміки, пріоритетності та рівня бюджетного забезпечення соціальних видатків, що дозволяє визначити територіальні диспропорції та обґрунтовувати пріоритетні напрями посилення фінансової спроможності громад в умовах переходу до сталого розвитку й воєнних викликів; Розроблено та апробовано методичний підхід до інтегрального оцінювання рівня розвитку соціальної економіки територіальних громад регіону, який базується на поєднанні критеріїв масштабу фінансування соціальної сфери, фінансової спроможності соціальної економіки, пріоритетності соціальної політики та забезпеченості населення соціальними послугами із подальшим формуванням типології соціальних політик залежно від типу громади, функціонального статусу території та прикордонного положення, що забезпечує підвищення обґрунтованості управлінських рішень в контексті досягнення цілей сталого розвитку. У третьому розділі дослідження представлено обґрунтування перспективних заходів для формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку. Розроблено підхід до формування соціальної політики територіальних громад на засадах сталого розвитку, який ґрунтується на узгодженні рівня розвитку соціальної економіки з диференційованими типами політики, стратегічними пріоритетами, механізмами реалізації та цілями сталого розвитку, що забезпечує перехід від компенсаторної моделі соціальної підтримки до інноваційно-партнерської моделі розвитку людського капіталу, соціальної згуртованості та соціального підприємництва залежно від особливостей і потенціалу територіальних громад; Розроблено дерево стратегічних цілей соціальної політики територіальних громад, яке дозволило систематизувати взаємозв’язок між стратегічними пріоритетами, економічними, соціальними та управлінськими цілями, інструментами їх реалізації та очікуваними результатами. Встановлено, що досягнення стратегічних цілей соціальної політики забезпечує підвищення економічної активності населення, розвиток людського і соціального капіталу, зміцнення соціальної інтеграції та підвищення стійкості громад до зовнішніх викликів. Запропоновано механізм реалізації соціальної політики територіальних громад на засадах сталого розвитку, який охоплює визначення стратегічних цілей, оцінювання соціально-економічних потреб населення, формування пріоритетів, реалізацію програм і проєктів, моніторинг результативності та коригування управлінських рішень. Особливістю запропонованого механізму є його циклічний характер, що забезпечує адаптивність соціальної політики до змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Запропоновано підхід до формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку, який, на відміну від існуючих, передбачає системне узгодження напрямів розвитку сільських, селищних і міських громад із впливом природно-ресурсних, соціально-демографічних, фінансово-економічних, інфраструктурних та інституційно-правових детермінант, що забезпечує вибір пріоритетних механізмів розвитку відповідно до ресурсного потенціалу та функціональної специфіки територій; Обгрунтовано підхід до розроблення диференційованого комплексу проєктів, програм і практичних заходів формування соціальної економіки територіальних громад регіону на засадах сталого розвитку, який, на відміну від існуючих, передбачає врахування функціональних типів території, адміністративного статусу громади та особливостей її прикордонного положення, що забезпечує узгодження економічних, соціальних та екологічних інтересів розвитку, сприяє підвищенню соціальної стійкості, інституційної спроможності та конкурентоспроможності територіальних громад, а також зменшенню внутрішньорегіональних диспропорцій.