Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/250
Переглянути
33 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, ЦИФРОВІЗАЦІЯФІНАНСОВОГОСЕКТОРУТАЇЇВПЛИВНАЕФЕКТИВНІСТЬРИНКОВИХПРОЦЕСІВ(2025-09-30) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті досліджено цифровізацію фінансового сектору як ключовий чинник підвищення ефективності ринкових процесів та розширення фінансової інклюзії. Узагальнено теоретичні підходи до розуміння фінансових інноваційі FinTech як деструктивних технологій, що знижують транзакційні витрати, інформаційну асиметрію та посилюють конкуренцію на фінансових ринках. Показано, що впровадження цифрових платформ, алгоритмічного кредитування, миттєвих платежів, відкритого банкінгу та необанків сприяє кастомізаці їфінансови хпродуктів, підвищенню прозорості ціноутворення й оптимізації розподілу ресурсів між заощадниками та позичальниками. Окрему увагу приділено впливу цифрових фінансів на фінансову інклюзію, зокрема на залучення мешканці ввіддалених територій, соціально вразливих груп і малого бізнесу до формального фінансового сектору. На основі аналізу сучасног оукраїнського досвіду розкрито роль цифрових рішень (онлайн-банкінг, BankID НБУ, «Дія», ініціатива «Power Banking», розвиток Monobank) у забезпеченністі й костіфінансової системи в умовах повномасштабної війни та масових переміщень населення. Охарактеризовано євроінтеграційний та інституційний виміри цифровізації: імплементацію підходів PSD2 та відкритого банкінгу, вплив стратегій НБУіНКЦПФР, підтримку з боку ЄС, Світового банку, IFC. Виокремлено ключові ризики цифрових фінансів – посилення цифрової нерівності, кіберзагрози, проблеми захисту даних та відставання регуляторної бази. Обґрунтовано, що проактивна цифровізація фінансового сектору за умови адаптивного регулювання, розвитку фінансової грамотності та зміцнення кіберстійкості стає необхідною передумовою конкурентоспроможності, інклюзивного розвитку й повоєнного відновлення економіки УкраїниItem type:Наукова стаття, Сучасні тенденції розвитку фінансової системи України в умовах глобальних трансформацій(2025-10-30) Ліпич, Любов Григорівна; Надейко, Микола МиколаєвичВступ. У статті досліджується вплив глобальних трансформацій на сучасний розвиток фінансової системи України, зокрема поєднання довгострокових тенденцій цифровізації, фінансової інтеграції та євроінтеграції з шоками пандемії COVID-19 і повномасштабної війни. Підкреслюється складність середовища, у якому функціонують фінансові ринки, банківський сектор і бюджетна система. Мета. Проаналізувати ключові тенденції та ризики трансформації фінансової системи України та визначити напрями її адаптації в умовах глобальних і внутрішніх викликів. Методи. Застосовано системний і порівняльний аналіз, узагальнення наукових джерел, оцінку впливу зовнішніх шоків і інституційних змін на фінансові підсистеми держави. Результати. Встановлено, що війна спричинила безпрецедентний тиск на державні фінанси, посиливши залежність від зовнішньої допомоги та підвищивши ризики для банківського сектору. Одночасно цифровізація та євроінтеграційний курс забезпечили імпульс модернізації фінансової інфраструктури, гармонізації регулювання та розвитку ринків капіталу. Виявлено провідні напрями зміцнення стійкості фінансової системи: поглиблення інтеграції з ЄС, цифрова трансформація, посилення бюджетної й боргової стійкості, реформування ринків капіталу та підтримка МСБ. Висновки. Фінансова система України демонструє значну адаптивність до глобальних трансформацій, однак залишається вразливою до воєнних і структурних ризиків. Її стійкість у середньостроковій перспективі залежатиме від ефективності реформ, посилення інституційної спроможності, диверсифікації каналів фінансування відбудови та подальшого впровадження європейських стандартів. Поєднання зовнішньої підтримки та внутрішніх трансформацій створює можливість формування сучасної й конкурентоспроможної фінансової системи.Item type:Наукова стаття, Інноваційніпідходидоуправлінняфінансовимиризикамивумовахневизначеності(2025-12-31) Ліпич, Любов ГригорівнаСтаттяприсвяченадослідженнюінноваційнихпідходівдоуправлінняфінансовимиризикамивумовахрадикальноїневизначеності,спричиненоїглобальнимипотрясіннямитагеополітичними викликами. Актуальність роботи зумовлена безпрецедентним рівнем невизначеності в сучасній світовій економіці, особливо в контексті пандемії COVID-19 та повномасштабної війни в Україні, що створило найбільш непередбачувані умови для оцінки та управління фінансовими ризиками. У роботі здійснено теоретичне розмежування понять ризику та невизначеності за класичною концепцієюФ. Найта, проаналізовано класифікацію фінансових ризиків та визначено обмеження традиційних методів ризик-менеджменту в умовах екстремальної невизначеності. Показано, що стандартні моделі оцінки ризиків втрачають ефективність перед обличчям непередбачуваних шоків, що обумовлює необхідність інноваційни хтехнологічних рішень. Детально досліджено виклики управління фінансовими ризиками в українському контексті, включаючи валютні, процентні, регуляторні, операційні та репутаційні ризики воєнного часу. Виявлено взаємозв'язок між дестабілізацією реального сектору та банківською системою, а також проаналізовано вплив євроінтеграційних вимог на систему ризик-менеджменту в умовах воєнного стану. Комплексно проаналізовано інноваційні підходи до управління фінансовими ризиками: застосуванняштучногоінтелектутааналізувеликихданихдляпрогнозуванняризиківурежиміреальногочасу, сценарнеплануваннятастрес-тестуванняякінструментипідготовкидоальтернативнихваріантіврозвиткуподій, використанняблокчейн-технологійтасмарт-контрактів для підвищення прозорості та автоматизації виконання угод, впровадження систем безперервного моніторингу та проактивного управління ризиками. Показано, що компанії з розвиненим ризик-менеджментом демонструють значно вищу стійкість під час криз. Здійснено компаративний аналіз міжнародного досвіду на прикладі практик Європейського Союзу та країн Азії. Виявлено, що європейський підхід характеризується інституційно юорієнтованістю через жорсткі нормативні вимоги, тодіяказійськийрегіондемонструєлідерствоувпровадженні FinTech-інноваційтагнучкостіреагуваннянановіризики. Обґрунтовано доцільність адаптації обох підходів для України в контексті євроінтеграції та технологічної модернізації фінансового сектору.Item type:Наукова стаття, МОДЕРНІЗАЦІЯСТРАХОВОГОРИНКУУКРАЇНИВКОНТЕКСТІЄВРОПЕЙСЬКОЇІНТЕГРАЦІЇ(2025-12-23) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті здійснено комплексний аналіз процесів модернізації страхового ринку України в контексті європейської інтеграції та безпрецедентних викликів, спричинених повномасштабною війною. Європейську інтеграцію страхового ринку визначено як процес наближення національного законодавства, наглядових практик і бізнес-моделей до acquis ЄС, перед усім вимог директив Solvency II та Insurance Distribution Directive (IDD). Проаналізовано сучасний стан страхового ринку України, зокрема тенденції до скорочення кількості страховиків і зростання концентрації, домінування ризикового страхування та недостатній розвиток довгострокових видів страхування. Особливу увагу приділено впливу війни на попит, структуру страхових виплат і здатність компаній виконувати зобов’язання, а також роліанти кризових заходів держави та Національного банку України узбереженні фінансової стійкості галузі й відновленні перестрахувальних зв’язків. Центральне місце в дослідженні посідає аналіз регуляторної модернізації, пов’язаної з реформою «спліт», ухваленням нової редакці їЗакону України «Прострахування» No1909-IX та впровадження мризик-орієнтованого нагляду. Обґрунтовано стратегічні напрями подальшого розвитку страхового ринку, зокрема цифровізацію та InsurTech-інновації, посилення кіберстійкості, формування системи страхування воєнних ризиків для відновлення й залучення інвестицій, поглиблення міжнародної інтеграції, розвиток людського капіталу та відновлення довіри споживачів. Зроблено висновок, що послідовна модернізація страхового ринку створює передумови для підвищення його конкурентоспроможності, соціальної значущості та повноцінної інтеграції до європейського фінансовог опростору.Item type:Наукова стаття, УПРАВЛІННЯ КОМПЕТЕНЦІЇЯМИ ТАЛАНОВІТИХ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ТАЛАНТАМИ ПІДПРИЄМСТВ(2025-12-30) Ліпич, Любов ГригорівнаМетою статті є теоретичне узагальнення та систематизація сучасних наукових підходів до трактування поняття компетенцій у межах економічної науки та HR-менеджменту,а також обґрунтування ролі управління компетенціями талановитих працівникі в якості ключового елемента системи управління талантами підприємства в умовах трансформації ринку праці, цифровізації та посилення конкуренції на основі людського капіталу.Особливу увагу приділено аналізу еволюції поняття компетенцій у працях українських і зарубіжних науковців 2021-2025 та виявлення їх стратегічного значення для забезпечення конкурентоспроможностійстійкого розвитку підприємства. У процесі дослідження застосовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методи,зокрема, аналіз і синтез,порівняльний метод, системний і структурно-функціональний підходи, контент-аналіз наукових публікацій,аналітичних звітів ОЕСР та Всесвітнього економічного форум,узагальнення та логічне моделювання-для формування авторських висновків і концептуальних узагальнень.У результаті дослідження встановлено, що в сучасних економічних і HR-дослідженнях домінує інтегративний підхід до трактування компетенцій,відповідно до якого вони розглядаються як динамічний економічний ресурсі інвестиційний компонент людського капіталу.Обґрунтовано,що компетентність постає як комплексна характеристика працівника,що поєднує знання,уміння,навички,поведінкові,мотиваційні та адаптивні складові,забезпечуючи ефективну професійну діяльність у змінному середовищі. Визначено основні групи компетентностей (когнітивні, функціональні, поведінкові, метакомпетентності,соціальні та організаційні), які формують основу професійної результативності.Доведено,що управління компетенціями талановитих працівників є центральним елементом системи управління талантами та механізмом трансформації індивідуальної конкурентної переваги підприємства. Виявлено ключові проблеми цього процесу,зокрема невідповідність між наявними та стратегічно необхідними компетенціями,відсутність цілісних моделей розвитку,культурні бар'єри та зростання мобільності талановитих працівників. Зроблено висновок,що ефективне управління компетенціями талановитихпрацівників потребує системного, довгострокового та стратегічноорієнтованого підходу,інтегрованого з корпоративною стратегією,організаційною культурою та системою мотивації.Item type:Наукова стаття, Стратегія локального контенту в «зелених» ланцюгах постачання в Україні(2025-12-30) Ліпич, Любов ГригорівнаМетою статті є обґрунтування доцільності використання стратегії локального контенту як інструменту менеджменту в умовах формування «зелених» ланцюгів постачання та визначення його ролі у підвищенні економічної, логістичної й екологічної стійкості підприємств. Особлива увага приділяється інтеграції локального контенту в моделі Green Supply Chain Management (GSCM), а також аналізу української практики реалізації політики локалізації в умовах воєнної нестабільності та трансформації економічного середовища. У дослідженні застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, порівняльний аналіз, системний підхід, методи логічного узагальнення та структурно-функціонального аналізу. У статті узагальнено наукові підходи до трактування поняття локального контенту як частки місцевих ресурсів, робіт, послуг і компетенцій, що використовуються у створенні кінцевого продукту. Доведено, що в сучасних дослідженнях локальний контент виходить за межі суто економічного інструменту та розглядається як складова політики сталого розвитку, здатна сприяти екологічній і соціальній стабільності. Виявлено функціональний зв’язок між локальним контентом і концепцією GSCM, який проявляється у скороченні транспортних викидів, підвищенні прозорості ланцюгів постачання, розвитку локальних компетенцій та зміцненні регіональної економіки. Проаналізовано український досвід реалізації політики локалізації, зокрема у сфері публічних закупівель, промисловості та оборонного сектору, та обґрунтовано його значення для забезпечення економічної й технологічної стійкості держави. Ідентифіковано ключові виклики інтеграції локального контенту в зелену економіку, серед яких обмежена конкурентоспроможність локальних виробників, складність вимірювання локального контенту, фінансові й інституційні бар’єри, а також ризики неузгодженості політик. Локальний контент є управлінським інструментом формування «зелених» ланцюгів постачання та реалізації принципів сталого розвитку. Ефективність його застосування залежить від впровадження інтегрованих підходів, які поєднують політику локалізації з підтримкою інновацій, інвестиціями в зелені технології, розвитком технічних компетенцій і системами моніторингу результатів.Item type:Наукова стаття, Вплив якості дизайну гейміфікації на рекрутацію, мотивацію та розвиток працівників(2026-03-06) Ліпич, Любов ГригорівнаМетою статті є дослідження впливу якості та доречності дизайну гейміфікаційних елементів на рекрутинг,мотивацію та ефективність розвитку працівників, визначення ризиків і негативних наслідків, що виникають при некоректному застосуванні механік гейміфікації. Гейміфікація розглядається як метод застосування ігрових механік для підвищення мотивації, залученості й ефективності працівників. Доведено, що її використання на етапі рекрутингу 4.0 сприяє посиленню інтересу кандидатів, формуванню позитивного бренду роботодавця та підвищенню якості оцінювання навичок майбутніх працівників. Зазначено, що гейміфікований онбординг забезпечує швидшу адаптацію новоприйнятих працівників через інтеграцію елементів цифровізації, зворотного зв’язку, менторства та поступового підвищення складності завдань. У статті обґрунтовано, що гейміфіковані методи навчання та професійного розвитку підсилюють ефективність корпоративних тренінгів завдяки практичній спрямованості, можливості безпечного експериментування та зменшенню стресу від помилок. Такий підхід є актуальним для покоління цифрових працівників і відповідає вимогам підприємств щодо гнучкості, інноваційності та безперервного розвитку персоналуItem type:Наукова стаття, Синергія науки та бізнесу як чинник інноваційного розвитку України(2026-01-27) Ліпич, Любов ГригорівнаСучасний розвиток національної економіки потребує активізації інноваційних процесів, що базуються на ефективній взаємодії науки, бізнесу та держави. Інновації формують основу економіки, заснованої на знаннях, створюючи умови для підвищення конкурентоспроможності, операційної ефективності підприємств і забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Зростаюча складність ринкового середовища та вимоги до технологічного оновлення актуалізують необхідність формування інтегрованої інноваційної екосистеми. Метою статті є узагальнення теоретичних і практичних підходів до формування ефективної взаємодії між наукою та бізнесом, визначення синергетичного потенціалу цих відносин і його значення для розвитку інновацій та конкурентоспроможності економіки. Для її досягнення проаналізовано значення інновацій для розвитку сучасних підприємств і національної економіки; досліджено особливості та передумови взаємодії між науковим середовищем і бізнесом; охарактеризувати сучасний стан інноваційної активності в Україні; обґрунтовано ключові переваги створення інтегрованої інноваційної екосистеми. Методологічну основу становлять системний, структурно-функціональний та порівняльний аналіз. Доведено, що інноваційний розвиток залежить від здатності підприємств до генерування та комерціалізації знань, а також від рівня інституційної підтримки. Встановлено, що формування ефективної взаємодії між наукою та бізнесом ґрунтується на розвитку соціального капіталу, усвідомленій підприємницькій активності та налагодженій співпраці між партнерами. Показано, що сучасні показники інноваційної активності в Україні суттєво поступаються світовим лідерам, зокрема за рівнем високотехнологічного експорту та інвестицій у R&D. Обґрунтовано, що синергетичний ефект у відносинах між наукою та бізнесом сприяє створенню нових рішень, підвищенню конкурентоспроможності підприємств і формуванню високотехнологічних секторів економіки. Ефективне функціонування інноваційної системи можливе за умови тісної кооперації науки, бізнесу та державних інституцій, що забезпечує активізацію синергетичних процесів, розвиток творчого потенціалу працівників і підвищення якості управління знаннями. Скоординовані дії учасників інноваційного процесу створюють підґрунтя для інтеграції України до глобального високотехнологічного простору, сприяють модернізації економіки та забезпечують довгострокові конкурентні переваги.Item type:Наукова стаття, Інноваційний розвиток логістично‐транспортних систем підприємств в умовах цифровізації та економічної стійкості(2026-01-30) Ліпич, Любов ГригорівнаВступ. З початку ХХ століття логістично-транспортні системи підприємств зазнають суттєвих змін, зумовлених глобалізацією, цифровізацією, зростанням вимог до гнучкості та ефективності управління потоками. В умовах повномасштабної війни транспортна логістика України набула стратегічного значення як чинник економічної стабілізації та відновлення. Інтеграція до європейської транспортної мережі TEN-T, модернізація інфраструктури, розвиток мультимодальних перевезень і впровадження інноваційних рішень сприяють зниженню логістичних витрат, скороченню часу постачання та підвищенню рентабельності підприємств. Статистичні дані 2024 року свідчать про позитивну динаміку вантажоперевезень і портового вантажообігу, що підтверджує наявність значного потенціалу для подальшого розвитку галузі. Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів і практичних результатів упровадження інновацій у логістично-транспортних системах підприємств, визначення ключових напрямів їх трансформації та оцінка впливу цифрових, екологічних і організаційних інновацій на ефективність ланцюгів постачання в сучасних умовах. Методи дослідження. У процесі дослідження використано методи аналізу й синтезу, системного та структурно-функціонального підходів, статистичного аналізу, порівняння, узагальнення наукових джерел і звітних даних. Інформаційну базу становили праці вітчизняних і зарубіжних науковців, аналітичні звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали та галузеві огляди. Результати. Досліджено еволюцію завдань логістично-транспортних систем від традиційних функцій перевезення та зберігання до створення доданої вартості на основі цифрових платформ, штучного інтелекту, IoT та інтелектуальних транспортних систем. Визначено, що впровадження інновацій у залізничному, автомобільному, повітряному та водному транспорті сприяє підвищенню стійкості ланцюгів постачання, зниженню витрат і поліпшенню якості логістичних послуг. Обґрунтовано зростання інноваційної активності підприємств України, зокрема у транспортному машинобудуванні та логістичних сервісах, що зумовлено воєнними ризиками та необхідністю швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища. Висновки. Інноваційний розвиток логістично-транспортних систем є ключовою умовою підвищення конкурентоспроможності підприємств і відновлення економіки України. Інтеграція цифрових технологій, екологізація перевезень та формування стійких логістичних рішень дозволяють забезпечити ефективне функціонування ланцюгів постачання в умовах високої невизначеності та формують основу для довгострокового економічного зростання.Item type:Наукова стаття, Цифрова трансформація в плануванні ланцюгів постачання: можливості, переваги та виклики(2026-03-31) Ліпич, Любов ГригорівнаВступ. Планування є базовою складовою ефективного управління ланцюгами постачання, оскільки забезпечує узгодженість дій їх учасників і підтримує прийняття рішень щодо безперервності постачань, оптимізації витрат та рівня сервісу. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних і прикладних аспектів використання штучного інтелекту, технологій Big Data та машинного навчання в управлінні ланцюгами постачання, а також у визначенні їх ролі у підвищенні прозорості, ефективності, стійкості та конкурентоспроможності підприємств. Методи дослідження включають аналіз і синтез наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів, порівняльний аналіз традиційних та інтелектуальних підходів до управління ланцюгами постачання, узагальнення статистичних і аналітичних даних міжнародних досліджень, а також методи системного підходу й логічного узагальнення для формування висновків. Результати. Встановлено, що застосування інтелектуальних алгоритмів забезпечує більш точне прогнозування попиту за рахунок аналізу великих масивів історичних і потокових даних, що сприяє зменшенню ризиків надлишкових запасів або дефіциту продукції. Доведено, що використання Big Data аналітики дозволяє підприємствам отримувати наскрізну видимість логістичних процесів у режимі реального часу, покращувати координацію між учасниками ланцюга постачання та оперативно виявляти вузькі місця. Це створює підґрунтя для підвищення стійкості логістичних систем, особливо в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Алгоритми машинного навчання підвищують ефективність управління запасами, транспортуванням і складськими операціями завдяки врахуванню нелінійних залежностей, часових патернів і чинників, які не можуть бути оброблені традиційними статистичними моделями. Це дозволяє оптимізувати логістичні маршрути, скорочувати витрати на транспортування, зменшувати затримки доставки та підвищувати рівень задоволеності клієнтів. Обґрунтовано, що ефективність застосування штучного інтелекту та машинного навчання залежить від якості, актуальності та узгодженості даних, а також від рівня цифрових компетенцій персоналу. Висновок. Штучний інтелект, Big Data та машинне навчання є ключовими драйверами цифрової трансформації логістики й управління ланцюгами постачання.