Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/250
Переглянути
22 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Стратегії рекрутингу талановитих працівників у контексті управління талантами(Луцьк : Вежа-Друк, 2025-07-26) Ліпич, Любов ГригорівнаВступ. Важливим завданням для підприємства, яке бажає зберегти чи покращити свої конкурентні позиції на ринку, є ефективне управління талановитими працівниками. У статті розглядається проблема рекрутингу талановитих працівників як важливого елементу процесу талант-менеджменту. Мета. Метою статті є ідентифікація стратегій у сфері рекрутації талановитих працівників та аналіз умов їх застосування в контексті концепції управління талантами. Методи. В статті використано методи аналізу й синтезу наукової літератури, систематизації та теоретичного узагальнення. Результати. Встановлено, що талановитим працівником слід вважати людину, яка поєднує вроджені здібності з прагненням до подальшого розвитку, розширення знань і набуття досвіду. Унікальність талановитих працівників є результатом того, що вони є досить рідкісним «товаром», тому їхня пропозиція та доступність обмежені. У цій ситуації компанії змушені шукати все більш ефективні методи залучення та утримання талановитих працівників. Сучасний талановитий працівник мобільний, незалежний, менш скромний, має великий вибір і завдяки цьому сильніший, шукає новий сенс у житті, очікує поваги, особистісного розвитку. Доведено, що рекрутинг це комплекс спільних дій як із пошуку, так і з підбору (добору) персоналу. Дилема вибору між внутрішнім зовнішнім рекрутингом, у відношенні до талановитих працівників, відображається в стратегіях управління талантами. Обґрунтовано, що процес-орієнтована стратегія - це добре налагоджена система, що дозволяє компанії швидко, якісно й ефективно знаходити саме тих людей, які потрібні для реалізації її цілей. Така стратегія допомагає HR-менеджменту стати повноцінним учасником бізнес-механізму. У процесно-орієнтованій стратегії рекрутинг тісно пов’язується із загальною стратегією компанії. Стратегія конфігурації залучення талантів розглядає рекрутинг персоналу як комплексну систему, яку потрібно адаптувати до специфіки бізнесу залежно від бізнес-моделі компанії, організаційної культури, стратегічних цілей, типу компетенцій, ринку праці.Тобто, не існує єдиної «універсальної» моделі залучення талантів - компанія має створити власну конфігурацію з складових важливих для кандидатів на відповідну вакансію. Висновок. Перед зовнішнім рекрутингом компанії мають оцінити внутрішній кадровий потенціал, зіставляючи досвід і прагнення працівників з потребами зовнішнього та внутрішнього середовищаItem type:Наукова стаття, Корпоративна соціальна відповідальність і нові медіа: емпіричне дослідження контенту веб сайтів і порталів підприємств(Луцьк : Вежа-Друк, 2025-04-24) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаВступ. Встановлено, що корпоративна соціальна відповідальність ґрунтується на припущенні, що підприємства добровільно вживають заходів для покращення життя зацікавлених сторін та чистоти довкілля. Корпоративна соціальна відповідальність є просоціальною діяльністю, усі заходи здійснюються добровільно і орієнтовані на конкретних зацікавлених сторін. Доведено, що Інтернет як інструмент розповсюдження інформації має значну кількісну та якісну перевагу перед традиційними медіа. До його переваг відносяться: необмежене просторове та часове охоплення, доступність інформації, простота та швидкість спілкування, інтерактивність тощо. Мета статті полягає в аналізуванні ролі нових медіа в просуванні ідеї корпоративної соціальної відповідальності шляхом представлення результатів емпіричного дослідження використання веб-сайтів підприємствами. Методи. Інтернет є соціальним середовищем. Це змінює відносини між відправником і одержувачем інформації, який стає рівноправним партнером у публічному діалозі. Інтернет створює можливість індивідуалізації інформації. Результати.. На основі проведених досліджень обґрунтовано, у випадку вебсайтів організацій, які займаються корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ), обсяг тексту, присвячений темі КСВ, на більшості сайтів можна вважати середнім або малим; охоплення питань, порушених на вебсайтах підприємств, переважно велике; текст мав інформаційний характер, в окремих випадках - інформаційно проблемний; представлені матеріали відрізнялися високою цілісністю та зрозумілістю; на більшості досліджуваних сайтів представлено місію організації; мова проста та зрозуміла. Аналіз інтернет-порталівпоказав, що кількість тексту, присвяченого корпоративній соціальній відповідальності є великою; поданий контент характеризувався прозорістю та послідовністю; переважали тексти проблемно-інформативного характеру; мова текстів чітка та зрозуміла; опубліковані повідомлення потенційно високоефективні. Портали передбачали двостороннє спілкування. Вони містили бібліотеки та освітні портали, освітні траєкторії. Половина порталів мала англомовну версію. Більшість сторінок містили рекламу. Загальна привабливість порталів вища, ніж у випадку веб-сайтів. Висновки. Зазначено, що можливості, які надає Інтернет, все ще не використовуються повністю. Рівень досліджуваних сайтів був доволі різноманітним. Більшість сайтів мали радше інформаційний, ніж проблемний характер, а обсяг тексту, змістова цінність і їхня привабливість були різними.Item type:Наукова стаття, Корпоративна цифрова відповідальність як етичний орієнтир цифровізації медіа підприємств(Луцьк : Вежа-Друк, 2025-07-21) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаВступ. Цифрові зміни приносять чимало переваг, але водночас породжують складні етичні та соціальні дилеми, особливо у сфері економіки. У зв’язку з цим компанії мають розробляти власні стандарти та регулятивні підходи до управління цифровими технологіями й обробкою даних. У цьому контексті особливу роль відіграє концепція цифрової корпоративної відповідальності, яка є сучасним продовженням і конкретизацією ідей корпоративної соціальної відповідальності (CSR), адаптованих до цифрової доби. Мета. Враховуючи специфіку медіаіндустрії розглянути загальну концепцію CDR та проаналізувати доцільність її впровадження в ЗМІ. Методи. В статті використано методи аналізу й синтезу наукової літератури, систематизації та теоретичного узагальнення. Результати. Встановлено, що цифрова корпоративна відповідальність у медіа означає незалежне рішення медіаорганізації (медіапідприємств та цифрових платформ) щодо відповідального підходу до впровадження та використання оцифрування та клієнтів на кожному етапі виробництва та розповсюдження медіаконтенту на основі прийнятих принципів, цінностей та норм, спрямованих на заповнення правових прогалин, захист усіх зацікавлених сторін та задоволення очікувань, які покладає на них суспільство. Концепція CDR охоплює такі сфери відповідальності: цифрове управління, цифрова прозорість, цифрове розширення можливостей, цифровий капітал, цифрове включення. Доведено, що залучення медіа користувачівдо створення нових продуктів і переоцінки існуючих, автоматизація, використання ШІ для планування завдань, аналізу даних і створення комунікаційних матеріалів призвели до стирання меж між продуктом і послугою, інформацією та рекламою, творцем медіапродукту та його споживачем, що спонукає до появи специфічних етичних та соціальних проблем. Основні сфери їх появи в економічному контексті стосуються: створення медіапродукту та володіння авторським правом, збору та обробки даних, рівності доступу до інформації та можливості брати участь у дискусії. Обґрунтована, що через неспроможність швидкого законодавчого регулювання процесу цифровізації в медіа та дилем, що виникають, медіа підприємствам необхідно впроваджувати концепцію CDR, яка формує пропагує відповідальне формування організаційної культури. Висновок. Дедалі частіше артикулюються суспільні очікування щодо відповідального підходу до процесу цифровізації в ЗМІ. Позитивна відповідь на них зміцнить довіру до компаній, які їх впроваджують.Item type:Наукова стаття, Сталий розвиток і корпоративна звітність: виклики та можливості для промислових підприємств України(Миколаїв, 2025-06-25) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаУ сучасних умовах розвитку управлінської науки та практикибільшість власників бізнесу, керівників підприємств і представниківгромадськості визнають необхідність дотримання принципів сталогорозвитку. Ця потреба особливо загострюється в умовах війни, зниження довіридо інституцій та актуалізації завдань із відновлення соціального капіталу.Метою статті є дослідження теоретико-методичних основ формуваннязвітності зі сталого розвитку на промислових підприємствах України.Методологічну базу дослідження становлять методи аналізу, синтезу,системного та комплексного підходів. У статті з’ясовано, що сталий розвитокпідприємства - це такий напрям зростання, за якого забезпечуєтьсявідтворення внутрішніх підсистем, стабільне функціонування та отриманняпозитивного ефекту в економічній, соціальній та екологічній площинах. Цеможливо завдяки ефективному внутрішньому управлінню та державномурегулюванню з використанням сучасних економіко-правових інструментів.Доведено, що імплементація концепції сталого розвитку сприяє зміцненнюконкурентних переваг підприємства, його фінансовій стійкості, формуваннюпозитивного іміджу, залученню інвестицій, ефективному використаннюресурсів, дотриманню нормативних вимог і підвищенню рівня соціальної відповідальності, що набуває особливої ваги в умовах збройного конфлікту.Також визначено основні перешкоди на шляху до впровадження концепціїсталого розвитку. Обґрунтовано, що публікація нефінансової звітності просталий розвиток є ключовим інструментом реалізації корпоративної соціальноївідповідальності. Така звітність, що ґрунтується на міжнародних стандартах(ESRS, GRI), дозволяє кількісно відобразити соціальний і екологічний впливдіяльності підприємства, робить його прозорим і зрозумілим для зацікавленихсторін та підвищує рівень обізнаності громадськості щодо відповідальногобізнесу. Аналіз змісту звітів свідчить, що інтеграція принципів сталого розвитку в управлінські процеси - це складне, але необхідне завдання, яке вимагаєвищої якості управління та організаційної зрілостіItem type:Наукова стаття, Сталий розвиток підприємства: концепція, механізми реалізації та виклики в умовах війни(Винники : ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 2025-06-29) Ліпич, Любов Григорівна; Рудь, Надія Терентіївна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаВ умовах зростаючого дефіциту ресурсів та загостренняекологічних проблем підприємства мають інтегрувати принципи сталогорозвитку у свої стратегічні пріоритети для забезпечення довготривалоїжиттєздатності та зміцнення конкурентних позицій. Метою статті є єідентифікація концепції сталого розвитку підприємства та її активноїпідтримки через розвиток зовнішнього середовища тавнутрішніх підсистемшляхом впровадження інновацій.. Встатті використано методи аналізу йсинтезу наукової літератури, систематизації та теоретичногоузагальнення. Встановлено, що сталий розвиток підприємства є процесомцілеспрямованого соціально-економічного зростання, що не лише враховуєпоточні потреби, але й орієнтований на забезпечення потреб майбутніхпоколінь. Сталий розвиток гармонійно поєднує економічну вигоду, соціальнувідповідальність та екологічну стабільність, що робить його комплексноюстратегією довготривалого успіху. Альтернативним до сталого розвитку єнепередбачуваний розвиток, в основі якого лежатьтри механізми:паразитизм, шахрайство та марнотратство. Доведено, що сталий розвитокпідприємства передбачає такий підхід до його функціонування, за якогокомпанія дбає про зовнішнє середовище, забезпечуючи збереження йвідновлення зовнішніх ресурсів та підтримує свої внутрішні підсистеми,розвиваючи їх для забезпеченнясталої відтворюваності. Обґрунтовано, щосталий розвиток підприємства ґрунтується на двох ключових напрямах:зовнішнє відтворення (охоплює економічні, етичні та соціальні складові),внутрішнє відтворення (включаєекономічну та етичну компоненти).Ідентифіковано виклики реалізації концепції сталого розвитку підприємств вУкраїні: відсутність цілісної та узгодженої державної політики, спрямованоїна регламентацію впровадження інновацій для забезпечення сталості упідприємницькому середовищі, фінансова нестабільність, низький рівеньекологічної свідомості серед персоналу та управлінців, недостатньорозвинена інфраструктура в галузях управління відходами, переробки ресурсіві впровадження відновлюваних джерел енергії, технологічна відсталість іобмежений рівень інноваційної активності. Подолання вищезазначенихбар’єрів є необхідною умовою для ефективної імплементації концепціїсталого розвиткув українських підприємствахItem type:Наукова стаття, Розробка системи показників оцінки ефективності бізнес-моделей в умовах цифрової трансформації(Одеса : Гельветика, 2025) Ліпич, Любов ГригорівнаУ статті розглядається теоретико-практичний підхід до розробки системи показників, призначеної для оцінювання ефективності бізнес-моделей в умовах цифрової трансформації. Автором обґрунтовано необхідність переходу від традиційних критеріїв аналізу до інтегрованих індикаторів, що враховують динамічні зміни цифрового середовища, рівень технологічної адаптації, інноваційний потенціал підприємства та його спроможність до стійкого розвитку. Запропоновано комплексну систему оцінювання, що охоплює як кількісні, так і якісні параметри, включаючи цифрову зрілість, клієнтоорієнтованість, гнучкість бізнес-процесів і ступінь інтеграції цифрових технологій. Визначено наукові та прикладні аспекти застосування такої системи для стратегічного управління підприємствами в умовах цифрової економіки.Практичне значення дослідження полягає у можливості адаптації системи до різних галузей і форм бізнесу для підвищення їх конкурентоспроможності.Item type:Наукова стаття, Комплементарність системи вікового менеджменту стратегії соціальної відповідальності бізнесу(Винники : ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 2025-03-28) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаВ епоху старіння суспільства та зменшення кількості молодих працівників, які виходять на ринок праці, виникає необхідність шукати новий підхід до управління людськими ресурсами, враховуючи питання управління віком. У статті проведено аналіз системи вікового менеджменту, її взаємозв’язку зі стратегією корпоративної соціальної відповідальності, з урахуванням інструментів, що використовуються для її реалізації. Особливий акцент зроблено на інструментах професійної активізації працівників віком 50+. Встановлено, що збройною агресією росії проти України і тимчасовою окупацією частини її території спричининено поглиблення демографічної кризи, що полягає в зниженні народжуваності, підвищенні смертності серед військових та серед цивільного населення, включно із дітьми, у багатомільйонному тимчасовому внутрішньому переміщенні мешканців з небезпечних територій, у понад 6-мільйонній вимушеній еміграції. Підприємства України вимушені запроваджувати системні стратегічні рішення, які дозволяють мінімізувати ризики та пом’якшити зазначені загрози, забезпечивши їм довгострокове існування. Одним з таких інструментів є система вікового менеджменту, яку, як правило, запроваджують в контексті стратегії корпоративної соціальної відповідальності. Доведено, що система вікового менеджменту це сукупність правил, методів та інструментів, що стосуються зайнятості, здатності виконувати роботу, впливають на досягнення економічної та соціальної продуктивності, прагнення до здорового способу життя працівниками будь-якого віку, враховуючи період виходу на пенсію. В системі управління віком здійснюють такі види діяльності: прийом на роботу; підвищення кваліфікації працівників; використання гнучких форм зайнятості; планування роботи та програм охорони здоров'я; розвиток і просування працівників 50+; припинення роботи та вихід на пенсію. Обґрунтовано, що ефективність рішень у сфері управління кар’єрою зрілих працівників, слід використовувати такі інструменти: зворотній зв’язок для оцінки праці за її результатами; підвищення відповідальності; пропозиція нових посад; коучинг; долучення до тренерства та/або наставництва; створення бази знань; долучення до нових завдань; інформування про стратегічні цілі.Item type:Наукова стаття, Еко-інноваціїяк механізм підвищення конкурентоспроможностіпідприємства(Миколаїв, 2025-04-06) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана Анатоліївнаступ. Екологічний аспект у функціонуванні підприємстваостаннім часом став одним із ключових чинників успіху, що впливає на йогоконкурентну позицію.Мета.Метою статті є ідентифікація можливостей отриманняпідприємством конкурентної перевагишляхом нарощування еко-інноваційногопотенціалу.Методи. Методологічною основою дослідження є теоретичні положенняуправлінської науки, наукові праці відомих вчених-економістів у галузі управлінняконкурентоспроможністю підприємства та його інноваційністю. З метоюдосягнення дослідницьких завдань у роботі застосоаано діалектичний методнаукового пізнання з метою ідентифікації понять конкурентоспроможність,інноваційність, еко-інновації, концептуально-логічний аналіз та системнийпідхід для актуалізації викликів впровадження еко-інновацій з метоюзбереження та підвищення конкурентоспроможності підприємства післяпочатку війни. Результати. Встановлено, що конкурентоспроможність – це такийстан підприємства, за якого воно здатне ефективно брати участь уконкурентній боротьбі. Наявність конкурентного потенціалу та сформованихна його основі переваг свідчить про можливість і спроможність підприємствадіяти успішно в умовах конкуренції та уникати стратегічних помилок.Конкурентну перевагу слід шукати насамперед у здатності підприємства бутиінноваційним, постійно підвищувати свій рівень і таким чином досягатиналежної ефективності. Доведено, що інноваційність підприємства – це йогоздатність шукати та комерційно використовувати результати науковихдосліджень, нові концепції, ідеї чи винаходи, що веде до підвищення рівнясучасності та зміцнення конкурентних позицій. Обґрунтовано, еко-інновації - цеінновації, що складаються з нових процесів, методів, практик, систем іпродуктів, які дозволяють уникнути або зменшити навантаження нанавколишнє середовище. Еко-інновації є частиною філософії ведення бізнесу,спрямованої на створення конкурентних переваг. Ефектом від впровадженняеко-інновацій є підвищення екологічної ефективності, що прямо впливає назниження енергомісткості виробництва, а опосередковано - підвищенняконкурентоспроможність підприємства.Висновок. Схильність до інновацій демонструєпрагнення підприємстввідповідати конкурентним умовам і підвищувати своюконкурентоспроможність. Особливого значення набуває екологічнаконкурентоспроможність, яка визначається як здатність підприємстваадаптуватися до ринкових умов, пов’язана з проекологічною діяльністю іншихсуб’єктів (виробників і споживачів), а також здатність конкурувати таотримувати вигоди від діяльності, що направленана поліпшеннянавколишнього середовища.Item type:Наукова стаття, Внутрішній реляційний капітал: сутність, методи діагностики та імпакт-фактори на сучасних підприємствах(Винники : ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 2025-04-26) Ліпич, Любов Григорівна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаВступ. Забезпечення стратегічної конкурентоспроможності сучасних підприємств вимагає створення середовища, яке б не лише сприяло економічним успіхам, а й забезпечувало розвиток реляційного капіталу, зокрема внутрішнього. Мета. Метою статті є ідентифікація сутності внутрішнього реляційного капіталу та його діагностика на прикладі міжнародного холдингу «Модерн-Експо». Методи. Методологічною основою дослідження є теоретичні положення управлінської науки, наукові праці відомих вчених-економістів у галузі інтелектуального та соціального капіталу. Для вирішення дослідницьких завдань у роботі використано діалектичний метод наукового пізнання з метою встановлення сутності внутрішнього реляційного капіталу, концептуально-логічний аналіз та системний підхід, а також факторний метод, що дозволило виявити та обґрунтувати детермінанти та чинники впливу на внутрішній реляційний капітал. Результати. Встановлено, що внутрішній реляційний капітал являє собою сукупність інтелектуальних ресурсів організації, до яких належать знання, робочі процеси, методики, процедурні стандарти, бази даних, а також комунікаційна та інформаційна інфраструктура. Його сутність полягає у реляційних ресурсах, сформованих внутрішніми стейкхолдерами компанії, що сприяють створенню сприятливого середовища та взаємної довіри в колективі. Доведено, що ключовими принципами управління внутрішнім реляційним капіталом, які повинні переважати у внутрішньо-організаційних взаємодіях, є партнерство, співпраця та відданість спільній справі. Основу концепції управління цим видом капіталу становлять довіра, залучення персоналу й ефективні мотиваційні механізми. На підставі аналізу факторів, що впливають на внутрішній реляційний капітал у міжнародній компанії «Модерн-Експо», встановлено, що найбільш вагомими є взаємини між працівниками, а також між працівниками та керівництвом. Висновки. Відносини в середині підприємства визначають довіру до роботодавця, почуття безпеки та справедливості, адекватні принципи оплати праці та розвитку працівників. Вони мають суттєвий вплив на роботу, яку виконує працівник, і його ставлення до роботодавця. З точки зору роботодавця, позитивні відносини з працівниками сприяють підвищенню їх лояльності, ефективності праці, мотивації до нових викликів, інтернаціоналізації цілей компанії.Item type:Наукова стаття, Роль електронних та цифрових медіа в освіті для сталого розвитку: гуманістичні, конструктивістські, прагматичні та демократичні аспекти(Львів : ФОП Король Ірина Володимирівна, 2025-04-28) Ліпич, Любов ГригорівнаЕлектронні та цифрові медіа стали невіддільною частиною повсякденного життя, пропонуючи широкі можливості для доступу до знань, самоосвіти та особистісного розвитку.Метою статті є ідентифікація можливостей використання засобів масової комунікації та мультимедіа для сприяння освіті для сталого розвитку. Встановлено, що в епоху цифрових технологій змінюється природа навчального процесу. Використання мультимедійних презентацій дедалі частіше заміщує безпосередній досвід взаємодії студентів із реальним світом. Ідентифіковано педагогічні ситуації, у яких застосування мультимедійних ресурсів є не лише доцільним, а й необхідним. Доведено, значущість засобів масової інформації в освітньому контексті, яка має тенденцію до постійного зростання. Виокремлено основні проблеми сталого розвитку вперебудові змісту та методів сучасної освіти. Обґрунтовано, що освіта для сталого розвитку базується на таких постулатах: гуманізм, конструктивізм, прагматизм та демократія. В умовах сьогодення гуманізацію освіти для сталого розвитку слід розглядати як багатовекторний соціально-психологічний процес утвердження гуманістичних цінностей, стимулів, мотивів поведінки, що спрямовується на олюднення цілісної картини світу, розвиток гуманістичного мислення і світогляду. Конструктивізм- це теорія проте, що знання повинні будуватися людиною, а не просто передаватися їй. Люди конструюють знання, приймаючи нову інформацію та інтегруючи її з власними раніше існуючими знаннями. Освіта для сталого розвитку в теорії прагматизму представляє погляд на освіту як практичну діяльність, яка надає допомогу в повсякденному житті.. Прагматичний підхід пов’язує дії людини з набутими нею знаннями, і з цього поєднання практики та теорії створюються нові компетенції. Освіта для сталого розвитку в контексті демократії має на меті, за рахунок знань, навичок ставлення та поведінки, дати студентам можливість здійснювати і захищати свої права та обов'язки в суспільстві, цінувати різноманітність і відігравати активну роль у демократичному житті з метою заохочення та захисту демократіїі верховенства права, а також дати їм можливість зробити свій внесок у будівництво та захист універсальної культури прав людини в суспільстві з метою заохочення та захисту прав людини та основних свобод
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »