Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/250
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Сталий розвиток підприємства: концепція, механізми реалізації та виклики в умовах війни(Винники : ФОП Кошовий Богдан-Петро Олегович, 2025-06-29) Ліпич, Любов Григорівна; Рудь, Надія Терентіївна; Хілуха, Оксана АнатоліївнаВ умовах зростаючого дефіциту ресурсів та загостренняекологічних проблем підприємства мають інтегрувати принципи сталогорозвитку у свої стратегічні пріоритети для забезпечення довготривалоїжиттєздатності та зміцнення конкурентних позицій. Метою статті є єідентифікація концепції сталого розвитку підприємства та її активноїпідтримки через розвиток зовнішнього середовища тавнутрішніх підсистемшляхом впровадження інновацій.. Встатті використано методи аналізу йсинтезу наукової літератури, систематизації та теоретичногоузагальнення. Встановлено, що сталий розвиток підприємства є процесомцілеспрямованого соціально-економічного зростання, що не лише враховуєпоточні потреби, але й орієнтований на забезпечення потреб майбутніхпоколінь. Сталий розвиток гармонійно поєднує економічну вигоду, соціальнувідповідальність та екологічну стабільність, що робить його комплексноюстратегією довготривалого успіху. Альтернативним до сталого розвитку єнепередбачуваний розвиток, в основі якого лежатьтри механізми:паразитизм, шахрайство та марнотратство. Доведено, що сталий розвитокпідприємства передбачає такий підхід до його функціонування, за якогокомпанія дбає про зовнішнє середовище, забезпечуючи збереження йвідновлення зовнішніх ресурсів та підтримує свої внутрішні підсистеми,розвиваючи їх для забезпеченнясталої відтворюваності. Обґрунтовано, щосталий розвиток підприємства ґрунтується на двох ключових напрямах:зовнішнє відтворення (охоплює економічні, етичні та соціальні складові),внутрішнє відтворення (включаєекономічну та етичну компоненти).Ідентифіковано виклики реалізації концепції сталого розвитку підприємств вУкраїні: відсутність цілісної та узгодженої державної політики, спрямованоїна регламентацію впровадження інновацій для забезпечення сталості упідприємницькому середовищі, фінансова нестабільність, низький рівеньекологічної свідомості серед персоналу та управлінців, недостатньорозвинена інфраструктура в галузях управління відходами, переробки ресурсіві впровадження відновлюваних джерел енергії, технологічна відсталість іобмежений рівень інноваційної активності. Подолання вищезазначенихбар’єрів є необхідною умовою для ефективної імплементації концепціїсталого розвиткув українських підприємствахItem type:Наукова стаття, Соціальна відповідальність працівників закладів охорони здоров’я в контексті сталого розвитку(Львів, 2024-01-11) Ліпич, Любов ГригорівнаМета статті полягає в ідентифікації готовності працівників закладів охорони здоров’я впроваджувати принципи соціальної відповідальності в свою професійну діяльність. Доведено, що принципи соціальної відповідальності універсальні. Їх можуть використовувати суб’єкти, що працюють за межами бізнесу Соціальна відповідальність притаманна природі діяльності закладів охорони здоров’я та має бути відображена в місії, яку вони реалізують щодня. Обґрунтовано, що соціальна відповідальність в закладах охорони здоров'я охоплює ряд ініціатив та практик, спрямованих на покращення якості надання медичних послуг та взаємодію з громадкістю. Основні аспекти соціальної відповідальності в охороні здоров'я включають: доступність та доступні ціни, етичну поведінку, забезпечення безпеки, екологічну стійкість, співпрацю з громадкістю, прозорість та відкритість. Ці принципи сприяють створенню закладів охорони здоров’я, які надають і медичну допомогу, і дбають про громадські інтереси, зберігаючи та покращуючи загальний стан здоров'я та добробут спільноти. Основні аспекти етики в медицині включають: компетентність та професійну поведінку. конфіденційність та приватність. повагу до пацієнтів, засади інформаційної згоди, елімінування неетичної поведінки, відповідальність. Аналіз думок керівників закладів охорони здоров’я та медичних працівників дозволив сформулювати такі висновки. Поведінка та ставлення медичних працівників до пацієнтів та колег свідчить про несвідомі дії, що відповідають принципам соціальної відповідальності. Необізнаність і небажання керівників впроваджувати ці принципи не означає, що вони заперечують обґрунтованість етичної діяльності в суб’єктах, якими керують, навпаки, вони віддають перевагу функціонуванню етичних норм та принципам соціальної відповідальності. Підвищення рівня знань менеджерів про сучасні інструменти менеджменту соціальної відповідальності у довгостроковій перспективі підвищить кількість і якість послуг, які пропонують заклади охорони здоров’я, їх ефективність та імідж на ринку.