Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/249
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, АГРАРНІ ФІНАНСОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ І ВИДИ(2022) Земко, Алла Михайлівна; Пахолюк, Анатолій МихайловичСтаття присвячена науковому аналізу аграрних фінансових правовідносин та виокремленню їх видів. Встановлено, що норми права, які регулюють аграрні фінансові відносини, ґрунтуються на нормах фінансового права та повинні враховувати особливості аграрних відносин, набуваючи при цьому власної специфіки. Авторами висвітлено особливості аграрних фінансових правовідносин з урахуванням переліку наступних обставин. По-перше, особливості аграрного сектора, зокрема його сезонний характер. По-друге, особливостями правового статусу суб’єктів таких правовідносин (сільськогосподар- ських товаровиробників, Аграрної біржі, Аграрного фонду, Аграрного страхового пулу тощо). По-третє, наявність системи державної фінансової підтримки сільськогосподарських товарови- робників, сформованої на основі чинного аграрного законодавства. По-четверте, наявність спеці- альних правових механізмів, які передбачають особливості страхування та кредитування суб’єк- тів господарювання аграрного сектора економіки. Зроблено висновок, що особливості аграрних фінансових відносин виникають насамперед у процесі фінансової діяльності суб’єктів аграрних відносин. Запропоновано авторське визначення аграрних фінансових правовідносин, згідно з яким це різ- новид майнових відносин, виражених у грошовій формі та врегульованих нормами аграрного та фі- нансового права, які виникають, змінюються та припиняються в процесі фінансової діяльності сіль- ськогосподарських товаровиробників. Автори виокремлюють такі групи аграрних фінансових пра- вовідносин: щодо формування, розподілу та використання відповідних майнових фондів юридичних осіб; кредит (у тому числі фінансовий лізинг); страхування; відносини з державним та місцевими бюджетами (щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів і зборів; отримання державної фінансової підтримки); інвестиції.Item type:Наукова стаття, Про виникнення нових галузей в системі права України(2021) Земко, Алла Михайлівна; Пундор, Юлія ОлегівнаУ статті проаналізовано актуальний підхід до виокремлення нових галузей у правовій системі України. Сучасний світ не стоїть на місці, постійно розвивається та дає поштовх для розвитку усіх сфер життя людини, відповідно виникають відносини, котрі потребують правового регулювання. Деякі науковці вважають, що за наявності самостійного предмета правового регулювання, власної методики правового регулювання та сукупності спеціалізованих законодавчих актів можливо виділяти автономну галузь права. Визначено, що появі нових галузей права заважає домінуюча концепція про існування лише основних. Прихильники цієї концепції категорично відкидають можливість існування відповідних вторинних, комплексних галузей права. Такий науковий підхід гальмує вивчення сучасних суспільних правовідносин. Негативне ставлення до виокремлення нових галузей права неминуче призводить до прогалин у сфері спеціальних правових досліджень і, як наслідок, до нестачі кваліфікованих кадрів, які володіють спеціальними знаннями. Необхідно врахувати позитивний досвід іноземних колег юристів, котрі сміливо презентують доробки актуальних практик та не бояться вважати їх галузями права, маємо на увазі освітнє, спортивне, військове, гендерне, «криптовалютне», адміралтейське, право та ін. Зроблено висновок, що розподіл права на нові галузі дає змогу ефективніше регулювати правові відносини у відповідних сферах діяльності, враховуючи, що світові тренди все більше задають попит на універсальних юристів, але зі спеціалізацією, з глибокими знаннями у певній чи кількох галузях праваItem type:Наукова стаття, Штучний інтелект у публічному секторі: етичні принципи, стандарти безпеки та відповідальність державних службовців(2025) Земко, Алла Михайлівна; Вавдіюк, Наталія Степанівна; Лук’янчук, Юрій АнатолійовичУ статті розглядаються етичні, правові та безпекові аспекти використання штучного інтелекту в системі державного управління. Акцент зроблено на необхідності формування нормативно-етичних принципів, які забезпечують прозорість алгоритмічних рішень, захист персональних даних, запобігання дискримінації та підзвітність службовців. Проаналізовано сучасні дослідження, що вказують на ризики автоматизованих систем: від технічних вразливостей до соціальних упереджень. Особливу увагу приділено українському досвіду, зокрема прикладу Волинської обласної військової адміністрації, яка впровадила перші регламенти щодо використання ШІ в управлінській практиці. Запропоновано практичні рекомендації для державних службовців, які стосуються критичного аналізу результатів, обмеження автоматизованих рішень, забезпечення права на апеляцію та використання лише сертифікованих систем. Підкреслюється необхідність підвищення цифрової грамотності кадрів публічного сектору, а також документування всіх дій, що здійснюються з використанням інтелектуальних технологій. Зроблено висновок, що лише за умови дотримання комплексних етичних норм штучний інтелект може стати надійним інструментом державного управління.Item type:Наукова стаття, ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ВІЙНИ(2022) Земко, Алла Михайлівна; Головня, Юлія Ігорівна; Удовенко, Ірина ОлександрівнаУ статті висвітлені особливості правового забезпечення екологічної політики в умовах війни. Виявлено, що для правового забезпечення екологічної політики в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно- правових документів, серез яких Постанова КМУ «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру», Закон України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», Постанова КМУ «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки», Закон України «Про управління відходами», Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами». Визначено, що такі зміни в екологічному законодавстві відображають реалії воєнного стану та спрямовані на створення умов для виконання економікою своєї місії. Такі загрози навколишньому середовищу мають глобальний характер, і потрібно ISSN (рrint) 2708-7530 Наукові перспективи № 11(29) 2022 37 продовжувати здійснювати екологічну політику відповідно до вимог чинного законодавства про захист навколишнього середовища. Встановлено, що в Україні передбачається створити Єдиний реєстр стратегічної екологічної оцінки та запровадити відповідальність за порушення СЕО. З’ясовано, що для для України сьогодні дуже важливо розробити ефективну систему моніторингу стану довкілля, що пояснюється тим, що можна визначити фактичні збитки навколишньому середовищу та вжити найбільш ефективних заходів, щоб запобігти подальшому погіршенню ситуації та відновити екосистему до безпечного стану. Визначено, що Україні потрібна комплексна та економічно ефективна система поводження з радіоактивними відходами, яка захистить життя і здоров’я населення, персоналу та довкілля від впливу іонізуючого випромінювання.Item type:Наукова стаття, ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В УМОВАХ ПРАВОВОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ: РОЛЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ У ВДОСКОНАЛЕННІ ПРАВОТВОРЕННЯ(2026) Земко, Алла МихайлівнаСтаттю присвячено аналізу правозастосування в умовах правової невизна- ченості (непевності) та з’ясуванню того, яким чином судова практика здатна одночасно стабілізувати правове поле й виступати джерелом сигналів для вдо- сконалення правотворення. Вихідною є теза, що невизначеність насамперед не вичерпується дефектами юридичної техніки на рівні формулювань, а проявляє себе як «системна напруга» між динамікою суспільних відносин і нормативною моделлю, що, зі свого боку, або залишає надмірний діапазон конкурентних сен- сів, або не містить достатніх критеріїв їх узгодженого застосування. У такому контексті принцип правової визначеності постає як свого роду подвійний стан- дарт: для законодавця – вимога якості та передбачуваності регулювання, для суду – вимога послідовності, підвищеної аргументованості при зміні право- вих позицій та поваги до остаточності судових рішень (res judicata). Метою запропонованого дослідження є формування юридично обґрунтованої моделі пояснення ролі судової практики у вдосконаленні правотворення за умов неви- значеності, з урахуванням конституційних орієнтирів і підходів європейського правосуддя до «якості закону», узгодженості практики та меж перегляду оста- точних рішень. Обґрунтовано розмежування двох типів невизначеності. А саме – нормотворчо-значущої, що коріниться у нормативному дизайні та відтворю- ється в масиві спорів, і такої, що зумовлена різною доказовою та кваліфіка- ційною дисципліною і не потребує законодавчого втручання. Продемонстро- вано, що визначальним вузлом ризику є зміна судової практики без достатнього мотивування та без проговорення наслідків для триваючих і завершених пра- вовідносин, оскільки саме тут виникає невизначеність другого рівня – щодо стабільності правового статусу. Сформульовано висновок, згідно з яким ефек- тивний зворотний зв’язок між судовою практикою і правотворенням можливий лише за умови інституційної «читабельності» судових сигналів для законодавця (та системного перекладу судових стандартів у нормативні рішення без меха- нічної фрагментації аргументації). Перспективи подальших розвідок можуть бути пов’язані з розробкою критеріїв кодифікації судових стандартів і моделю- ванням перехідних ефектів зміни практики для забезпечення передбачуваності.Item type:Наукова стаття, ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ(2024) Земко, Алла МихайлівнаСучасний стан справ у суспільстві потребує посиленої уваги до захисту прав і свобод людини та громадяни- на. Воєнний стан, як правовий режим, спричиняє значні зміни у функціонуванні державних інституцій та житті суспільства загалом, ставлячи під загрозу основні права і свободи громадян. За таких обставин особливо важли- вим є розробка та впровадження інноваційних підходів до забезпечення захисту прав людини, які б враховували специфіку воєнного стану та, водночас, виступали гарантами дотримання основних принципів правової держави. Це потребує не лише реформування законодавства, але й впровадження нових технологій та методів, які дозволять ефективніше захищати права громадян навіть у складних умовах. Інноваційні підходи повинні ґрунтуватися на підвищеному рівні обізнаності та підготовки як державних органів, так і громадянського суспільства щодо меха- нізмів захисту прав у воєнний час. Захист прав людини в умовах воєнного стану є складним і багатогранним завданням, яке вимагає комплек- сного підходу, включаючи юридичні, адміністративні та соціально-економічні процеси. Війна наробила і продо- вжує чинити багато горя, знищуючи все на своєму шляху, найцінніше – життя і здоров’я людини. Головною метою наразі залишається питання ефективного захисту людини і громадянина від зовнішніх небезпек, які чатують в сучасному українському суспільстві. В рамках цього інноваційні підходи передбачають використання новітніх технологій, реформування законодавчої бази, удосконалення механізмів правозастосування та підвищення рівня підготовки правозахисних органів. Це дослідження має на меті проаналізувати підходи до захисту прав людини в умовах воєнного стану, визна- чити їх ефективність та окреслити шляхи вдосконалення. Особлива увага приділяється вивченню міжнародного досвіду та можливості його адаптації до сучасних українських умов. Як наслідок, планується розробка рекомен- дацій щодо впровадження інноваційних підходів, які сприятимуть зміцненню правового захисту громадян в умовах воєнного стану, підвищенню рівня їхньої безпеки та добробуту.