У роботі досліджено: у першому розділі здійснено теоретико
методологічний аналіз сучасних психолого-педагогічних і науково-технічних
джерел, що окреслюють особливості застосування штучного інтелекту (ШІ) для
підтримки осіб з особливими освітніми потребами (ООП). Визначено провідні
напрями, функції, стандарти використання, окреслено його потенціал і ризики
для розвитку інклюзивних практик, проаналізовано національний та зарубіжний
досвід, а також нормативно-правові механізми регулювання цієї діяльності. У
межах емпіричної частини проведено опитування педагогічних працівників і
фахівців інклюзивної освіти, здійснено порівняльний аналіз рівня їхньої
готовності до використання інтелектуальних систем, виявлено ключові бар’єри,
етичні суперечності та соціально-психологічні передумови. На підставі
отриманих результатів створено модуль практичного впровадження технологій
ШІ, апробований у процесі педагогічного експерименту, та розроблено
методичні рекомендації щодо його безпечного, гуманістично-орієнтованого й
результативного застосування у навчанні дітей з ООП.
