Кафедра соціогуманітарних технологій
Постійне посилання на фондhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/83
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Соціальний менеджер: статус та місце у системі публічної служби(Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2026-05) Малиновський, Валентин ЯрославовичУ статті досліджено правовий статус і функціональне призначення соціального менеджера як нового суб’єкта соціального управління в умовах реформування соціальної сфери України. Проаналізовано європейські моделі соціального менеджменту та визначено відмінності між соціальним працівником і соціальним менеджером. Обґрунтовано, що соціальний менеджер виконує системоорганізуючу та стратегічну роль у сфері соціальних послуг на рівні територіальної громади. У зв’язку з тим, що він не повною мірою інтегрований у класичні інститути державної та муніципальної служби, запропоновано розглядати його як елемент позасистемної публічної служби.Метою роботи є визначення статусу соціального менеджера в системі публічної служби та виявлення співвідношення між функціональним змістом його діяльності й правовим закріпленням.Методологічну основу становлять системний та інституційний підходи, контент-аналіз нормативно-правових актів і компаративний метод. Системний підхід дав змогу розглянути соціального менеджера як елемент системи муніципального управління, інституційний – виявити розбіжність між фактичними повноваженнями та формальним статусом. Контент-аналіз застосовано для дослідження нормативного регулювання його діяльності, компаративний метод – для зіставлення української моделі з європейськими практиками.Наукова новизна полягає в обґрунтуванні посади соціального менеджера як самостійного функціонально-управлінського суб’єкта публічної служби, що не повною мірою інтегрований у традиційні інститути державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Запропоновано концептуалізацію його статусу як елемента позасистемної публічної служби та уточнено функціональне розмежування між соціальним працівником і соціальним менеджером.Висновки. Соціальний менеджер формується як новий управлінський суб’єкт публічної сфери, діяльність якого спрямована на організацію та координацію системи соціальних послуг. Встановлено наявність статусної невизначеності, зумовленої невідповідністю між обсягом повноважень і правовим закріпленням. Обґрунтовано доцільність розгляду цієї посади як елемента позасистемної публічної служби.Item type:Наукова стаття, Політико-правові основи громадянського суспільства(Ірпінь : Державний податковий університет, 2025-02) Жук, Оксана Миколаївна; Піменова, ОльгаУ статті розглянуто політико-правові основи функціонування громадянського суспільства в Україні як одного із ключових чинників демократизації та забезпечення сталого розвитку держави. Показано, що громадянське суспільство є не лише сукупністю інститутів, об’єднань та організацій, але й простором реалізації прав, свобод та інтересів громадян, який дає змогу забезпечити баланс між державою й суспільством. Наголошено, що сучасний етап розвитку України характеризується посиленням ролі громадянських ініціатив, зростанням активності волонтерських рухів, розвитком горизонтальних форм взаємодії та формуванням нових моделей суспільної мобілізації. Актуальність дослідження обумовлена тим, що навіть за наявності певних правових гарантій ефективна діяльність громадянських інституцій ускладнюється рядом проблем: політичною нестабільністю, дефіцитом довіри до державних інституцій, недостатнім рівнем правової культури. В умовах воєнного стану ці виклики набувають особливої гостроти, оскільки одночасно постає потреба в зміцненні демократичних практик, забезпеченні соціальної згуртованості та захисті базових прав і свобод людини. Зазначено, що становлення громадянського суспільства в Україні потребує послідовного вдосконалення нормативно-правової бази, створення прозорих механізмів участі громадян в ухваленні політичних рішень, розширення інструментів публічного контролю та посилення інституційної спроможності громадських організацій. Водночас ключовим завданням є формування культури громадянської відповідальності, що ґрунтується на цінностях демократизму, верховенства права, солідарності та соціальної справедливості. Зроблено висновок, що подальший розвиток громадянського суспільства можливий лише за умови взаємного посилення політичних і правових чинників, що здатні забезпечити його сталість та ефективність у кризових обставинах.Item type:Наукова стаття, Управління соціальною безпекою та трудовими ресурсами(Львів, 2025) Жук, Оксана МиколаївнаАктуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення стану системи управління соціальною сферою для розв’язання наявних проблем, зокрема захисту основних інтересів населення України. Метою статті було дослідження управління соціальною безпекою та трудовими відносинами в Україні з урахуванням викликів воєнного стану, наслідків децентралізації влади. Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу та систематизації наукових публікацій, що стосуються проблематики соціальної безпеки та трудових ресурсів, стратегічних, нормативно-правових актів у сфері соціального захисту, а також статистичний аналіз видатків на управління соціальною безпекою. Результати дослідження свідчать про законодавчі, інституційні, фінансові зміни в управлінні соціальною безпекою та трудовими ресурсами в Україні, спричинені як законодавчими нововведеннями, так і організаційноінституційними трансформаціями та наслідками децентралізації влади. Оновлення нормативно-правового регулювання спрямоване на розв’язання основних соціальних проблем громадян, посилення захисту їхніх прав та інтересів у різних сферах, підвищення рівня доступності соціальних послуг. Організаційноінституційні зміни пов’язані з закріпленням соціальних функцій у сфері соціального захисту населення за місцевими органами влади та місцевим самоврядуванням, а також із централізацією соціальних виплат, які здійснюються Міністерством соціальної політики України. Після 2020 року окремі види соціальної допомоги населенню почали фінансуватися з державного бюджету, тоді як місцеві бюджети стали інструментом фінансування певних видів пільг, соціальних та реабілітаційних послуг для вразливих верств населення. Унаслідок такого перерозподілу функцій управління фінансування соціальної сфери за рахунок державного бюджету зросли, а фінансування з місцевих бюджетів скоротилося. В умовах воєнного стану окремі види програм у сфері соціального захисту та забезпечення не були профінансовані, а пріоритети соціального захисту змінилися, зосередившись на потребах військовослужбовців, ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб. У висновках підкреслено важливість удосконалення управління та моніторингу рівня соціальної безпеки населення. Майбутні дослідження варто присвятити аналізу моделей фінансування соціальної сфери в Україні на місцевому, регіональному, національному рівні для виявлення потенціалу економії коштів державного бюджету та їхнього спрямування на більш пріоритетні потреби вразливих верств населення. The relevance of the study is due to the need to improve the state of the social sphere management system to solve existing problems, in particular, to protect the basic interests of the population of Ukraine. The purpose of the study was to identify the main changes in the management of social security and labor relations in Ukraine, taking into account the challenges of martial law and the consequences of decentralization of power. To achieve this goal, methods of analysis and systematization of scientific publications related to the issues of social security and labor resources, regulatory legal acts in the field of social protection, as well as statistical analysis of expenditures on social security management were used. The results of the study indicate legislative, institutional, and financial changes in the management of social security and labor resources in Ukraine, caused by both legislative innovations and organizational and institutional transformations and the consequences of decentralization of power. The update of regulatory and legal regulation is aimed at solving the main social problems of citizens, strengthening the protection of their rights and interests in various areas, and increasing the level of accessibility of social services. Organizational and institutional changes are associated with the consolidation of social functions in the field of social protection of the population by local authorities and local self-government, as well as with the centralization of social payments implemented by the Ministry of Social Policy of Ukraine. After 2020, certain types of social assistance to the population began to be financed from the state budget, while local budgets became a tool for financing certain types of benefits, social and rehabilitation services for vulnerable groups of the population. As a result of this redistribution of management functions, financing of the social sphere from the state budget increased, and financing from local budgets decreased. Under martial law, certain types of programs in the field of social protection and security were not financed, and the priorities of social protection changed, focusing on the needs of military personnel, war veterans and internally displaced persons. The conclusions emphasize the importance of improving the management and monitoring of the level of social security of the population. Future research should be devoted to analyzing models of financing the social sphere in Ukraine at the local, regional, and national levels to identify the potential for saving state budget funds and directing them to more priority needs of vulnerable segments of the population.