ПРАВОВА МОДЕЛЬ ЛАТВІЇ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: АДАПТАЦІЯ ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ І УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Abstract

У поданій статті проведено системний аналіз поступової трансформації законодавства Латвії у сфері інтелектуальної власності (ІВ) через призму європейської інтеграції. Враховані історико-правові чинники, що передували нормативним реформам, розглянуті основні етапи еволюції законодавчої бази, а також напрямки її модернізації та цифрового переосмислення. Встановлено, що латвійська правова реформаспирається наструктурну адаптаціюдо вимогacquis communautaire. Цейпроцес передбачав не просто технічне узгодження положень, а якісно новий перегляд правозастосовної логіки. До процесу імплементаціїшироко долучалась професійна правнича спільнота, як нарівні державних органів, так і в межах міждержавного доктринального супроводу, зокрема через механізми Європейського відомства з інтелектуальної власності (EUIPO) та Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO).В межах проведеного дослідженнярозкрито історичні передумови становлення системи ІВ у Латвії після здобуття незалежності. Визначені основні етапи проведеної нормативної еволюції від первинної кодифікації до гармонізації у відповідності до положень acquis communautaire, з подальшим постінтеграційнимвдосконаленням. Цей процеспередбачавдеталізацію правничих процедур, цифрову трансформацію та адаптацію до європейських стандартів.Великуувагуприділеноаналізу впливу європейського законодавства на формування моделі правової охорони ІВ в Латвії. Відзначається концептуальна завершеність латвійської моделі, яка поєднує нормативну узгодженість та інституційнуефективність.В межах порівняльного аналізу здійснено обґрунтування практичної цінності латвійського досвіду для реформування законодавства України.При цьому враховано особливості національної адміністративноїсистеми, а також нормативно-правової бази, що стосується об’єктів авторського та суміжних прав,а також промислової власності. Сформовано авторську позицію щодо можливості адаптації латвійськихмеханізмів в українське правове поле з урахуванням специфіки національного контексту.Результати дослідження можуть бути використані як теоретична і методологічна база для подальшого оновлення законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності та формування узгодженої нормативної стратегії у межах євроінтеграційного вектору.The article provides a systematic analysis of how Latvian legislation regarding intellectual property (IP) has gradually transformedwithin the context ofEuropean integration. It considers the historical and legal factors that preceded regulatory reforms, along with the main stages of the legislativeframework's development, and explores its modernization and digital transformation. It is shown that Latvia's legal reform is based on adapting structurally to meet the requirements of the acquis communautaire. This process involved not only technical harmonization of laws but also a significant revision of enforcement policies. The professional legal community was extensively involved in implementation, both within state agencies and through internationaldoctrinal support, notably via mechanisms of the European Intellectual Property Office (EUIPO) and the World Intellectual Property Organization (WIPO). The study uncovers the historical prerequisites for establishing the IP system in Latvia after independence. It identifies key phases of legal evolutionfrom initial codification to harmonization with the acquis communautaire, followed bysubsequent improvements post-integration.This process included elaborating legal procedures, advancing digital transformation,and aligning with European standards. Considerable attention is given to analyzing how European legislation influenced Latvia's model of legal protection for IP. The Latvian model's conceptual completeness, which balances regulatory consistency and institutional effectiveness, is highlighted. Through comparative analysis, the practical value of Latvia’s experience in reforming Ukrainian legislation isdemonstrated. At the same time, the unique featuresof the Ukrainian administrative system and the legal framework concerning copyright, related rights, and industrial property are taken into account. The author's position supports adapting Latvian mechanisms to Ukraine’s legal context, considering national specifics. The study’s findings can serve as a theoretical and methodological foundation for further legislative updates in Ukraine’s intellectual property protection and for developing a cohesive regulatory strategy within the scope of European integration.