Класифікація публічної служби в Україні в умовах сучасних трансформацій і викликів

Abstract

У статті досліджено сучасні підходи до класифікації публічної служби в Україні в умовах інституційних трансформацій. Методологічною основою дослідження стали інституційний, системний і структурно-функціональний підходи, а також методи порівняльно-правового, нормативно-правового та логіко-теоретичного аналізу. Обґрунтовано, що традиційні підходи до класифікації публічної служби вже не повною мірою відображають сучасну інституційну структуру цього правового і соціального інституту внаслідок появи посад, які виконують публічно-службові функції, проте не належать до жодного з видів публічної служби. Запропоновано віднести таку групу посад до позасистемної публічної служби. Проаналізовано ключові характеристики цього виду за функціональною, нормативною, організаційною та статусною ознаками. Доведено, що виокремлення позасистемної публічної служби має не нормативний, а науковий характер і спрямоване на виявлення інституційних особливостей, що виникли внаслідок фрагментації правового регулювання. Аргументовано, що використання запропонованої категорії сприяє більш повному відображенню сучасної структури інституту публічної служби, усуненню теоретичних суперечностей у її класифікації та формуванню цілісного підходу до аналізу правового статусу окремих категорій публічних службовців. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні поняття «позасистемна публічна служба» як самостійної наукової категорії та її місця в класифікаційній системі публічної служби України. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення законодавства у сфері публічної служби, усунення інституційних прогалин у правовому статусі окремих категорій публічних службовців і забезпечення інституційної цілісності системи публічної служби України.

The article examines contemporary approaches to the classification of public service in Ukraine in the context of ongoing institutional transformations. The methodological framework of the study is based on institutional, systemic, and structural-functional approaches, as well as comparative legal, legal-normative, and logical-theoretical methods of analysis. It is substantiated that traditional approaches to the classification of public service no longer fully reflect the contemporary institutional structure of this legal and social institution due to the emergence of positions that perform public service functions but do not belong to any of the legislatively established types of public service. Such service positions are proposed to be considered as non-system public service, an analytical category that characterizes manifestations of the deinstitutionalization of public service and the violation of the principle of its institutional integrity. The key characteristics of this category are analysed according to functional, normative, organizational, and status-related criteria. It is demonstrated that the identification of non-system public service is not intended to establish a new legal category but rather serves as a scientific and analytical construct aimed at revealing institutional contradictions arising from the fragmentation of legal regulation. The scientific novelty of the study lies in substantiating the concept of non-system public service as an independent analytical category and further developing the institutional approach to the classification of public service types. The practical significance of the findings consists in their potential application to improving legislation in the field of public service, eliminating institutional gaps in the legal status of certain categories of public servants, and ensuring the institutional integrity of Ukraine's public service system.