Соціальний менеджер: статус та місце у системі публічної служби

Abstract

У статті досліджено правовий статус і функціональне призначення соціального менеджера як нового суб’єкта соціального управління в умовах реформування соціальної сфери України. Проаналізовано європейські моделі соціального менеджменту та визначено відмінності між соціальним працівником і соціальним менеджером. Обґрунтовано, що соціальний менеджер виконує системоорганізуючу та стратегічну роль у сфері соціальних послуг на рівні територіальної громади. У зв’язку з тим, що він не повною мірою інтегрований у класичні інститути державної та муніципальної служби, запропоновано розглядати його як елемент позасистемної публічної служби.Метою роботи є визначення статусу соціального менеджера в системі публічної служби та виявлення співвідношення між функціональним змістом його діяльності й правовим закріпленням.Методологічну основу становлять системний та інституційний підходи, контент-аналіз нормативно-правових актів і компаративний метод. Системний підхід дав змогу розглянути соціального менеджера як елемент системи муніципального управління, інституційний – виявити розбіжність між фактичними повноваженнями та формальним статусом. Контент-аналіз застосовано для дослідження нормативного регулювання його діяльності, компаративний метод – для зіставлення української моделі з європейськими практиками.Наукова новизна полягає в обґрунтуванні посади соціального менеджера як самостійного функціонально-управлінського суб’єкта публічної служби, що не повною мірою інтегрований у традиційні інститути державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Запропоновано концептуалізацію його статусу як елемента позасистемної публічної служби та уточнено функціональне розмежування між соціальним працівником і соціальним менеджером.Висновки. Соціальний менеджер формується як новий управлінський суб’єкт публічної сфери, діяльність якого спрямована на організацію та координацію системи соціальних послуг. Встановлено наявність статусної невизначеності, зумовленої невідповідністю між обсягом повноважень і правовим закріпленням. Обґрунтовано доцільність розгляду цієї посади як елемента позасистемної публічної служби.