Інституційна трансформація органів публічної влади в соціальній сфері

Abstract

У статті досліджено інституційну трансформацію органів публічної влади у соціальній сфері України в умовах реформування державного управління, децентралізації, євроінтеграційних процесів та викликів, спричинених повномасштабною збройною агресією Російської Федерації. Проаналізовано еволюцію системи центральних органів виконавчої влади, відповідальних за формування та реалізацію державної соціальної політики. Особливу увагу приділено створенню та розвитку Державної соціальної служби України, Національної соціальної сервісної служби України, Державної служби України у справах дітей, а також трансформації Пенсійного фонду України у багатофункціональний орган соціального управління та адміністрування. Обґрунтовано, що інституційні зміни у соціальній сфері були спрямовані на оптимізацію розподілу функцій між органами публічної влади, посилення координаційних механізмів, підвищення якості соціальних послуг та забезпечення ефективного державного контролю у сфері соціального захисту населення. Наголошено, що реформа децентралізації та умови воєнного стану суттєво актуалізували значення інституційної спроможності держави, цифровізації та сервісного підходу у соціальному управлінні. Зроблено висновок, що проведені реформи сприяли формуванню більш цілісної та ефективної моделі системи центральних органів виконавчої влади у соціальній сфері, посиленню ролі Міністерства соціальної політики у формуванні державної політики та вдосконаленню механізмів надання соціальної підтримки населенню. Водночас нові виклики, пов’язані із забезпеченням національної єдності, міграційними процесами, захистом прав дітей та повоєнним соціальним відновленням, потребують подальшого вдосконалення інституційних механізмів і теоретичного осмислення публічного управління у соціальній сфері.