Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/249
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ(2026) Вісин, Валентин Васильович; Мартинюк, Ярослава МиколаївнаМетою статті є аналіз сучасного функціонування та перспектив розвитку системи соціального забезпечення в Україні. Охарактеризовано основні проблеми системи вітчизняного соціального забезпечення у 2024-2025 рр. Проведений аналіз засвідчує, що система соціального забезпечення України перебуває в стані глибокої трансформаційної кризи, зумовленої поєднанням економічних, демографічних і правових чинників. З одного боку, воєнні дії спричинили масштабні економічні втрати, зниження рівня зайнятості, зростання бідності та соціальної вразливості населення. У правовій площині ключовими викликами залишаються фрагментарність нормативно-правової бази, відсутність узгодженості між рівнями управління та застарілість багатьох положень. Законодавча система соціального забезпечення переважно зорієнтована на утримання інституцій, а не на якісне надання послуг, що суперечить принципам децентралізації та європейським стандартам. Додатковим бар’єром є неефективність фінансових механізмів, орієнтова- них переважно на утримання соціальних установ, а не на результативне надання послуг населенню. Такий стан речей перешкоджає реалізації принципів децентралізації та гальмує інтеграцію України до європейського простору. Отже, на думку авторів статті, необхідними є законодавче оновлення бази соціальних послуг з урахуванням децентралізації; запровадження прозорих фінансових механізмів, орієнтованих на результат; формування системи моніторингу соціальної ефективності. Враховуючи складність зазначених проблем, їх подолання потребує використання позитивного міжнародного досвіду. Зокрема, доцільним є вивчення практик країн ЄС, які успішно реалізували перехід від інституційної до комунітарної (громадоцентричної) моделі соціального забезпечення, орієнтованої на людину, її потреби та участь у прийнятті рішень. На наш погляд, важливим напрямом реформування може стати запровадження багаторівневої системи соціального управління, що поєднує державне, муніципальне та громадське партнерство.Item type:Наукова стаття, Становлення юридичної компаративістики як напрямку сучасної правової науки(Одеса: Гельветика, 2021) Вісин, Валентин Васильович; Ленгер, Яна ІванівнаСтаттю присвячено становленню юридич- ної компаративістики як напряму сучасної правової науки у світі й Україні. Актуальність зумовлена необхідністю досліджень загального й особливого в правових процесах різних країн; намаганням подолати відмінності, котрі пере- шкоджають правовому регулюванню; пошуками шляхів збереження національно-специфічного у власному законо- давстві; потребою впровадження практики вивчення й кон- кретизації змісту порівняльного правознавства як напряму наукового дослідження та реалізації навчального процесу правників у закладах вищої освіти нашої держави. Проа- налізовано останні дослідження й публікації з даної теми, виділено не вирішені раніше частини загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Констатовано, що в умовах глобальних інтеграційних поступів України до західноєвропейського цивілізаційного простору необхідні знання про світові правові системи й практику застосу- вання зарубіжних правових норм. Визначено мету статті – розкрити окремі історичні аспекти становлення порівняль- ного правознавства й означити основні тенденції сучасної юридичної компаративістики. Простежено зародження й історичний шлях становлення порівняльного правоз- навства в державах античності, в країнах Стародавнього Сходу, у Київській Русі, державах середньовічної Європи. Розкрито еволюцію й виокремлення порівняльного пра- вознавства в самостійний науковий напрям у кінці XVIII – на початку XIX ст. Проаналізовано формування та основні постулати основних європейських шкіл порівняльного правознавства. Констатовано, що викладання юридичної компаративістики в розвинених країнах світу почалося після проведення першого Міжнародного конгресу порів- няльного права у Парижі в 1900 р. Показано особливість вивчення юридичної компаративістики в різних навчаль- них закладах Європи та США. Виокремлено й охарак- теризовано найбільш популярні світові дослідження з порівняльного правознавства. Проаналізовано процес інституціоналізації юридичної компаративістики в Україні. Простежено становлення та впровадження вітчизняного порівняльного правознавства на початку нового тисячо- ліття. Визначено нагальність потреби викладання цієї дисципліни студентам правничих спеціальностей закладів вищої освіти нашої держави. Означено основні причини, що зумовлюють цю нагальність. Юридичну компаративі- стику розглянуто як сферу інтегрованих наукових знань і досліджень на стику взаємозв’язків держави та права, що поєднує вивчення зіставних форм і типів державно організованого суспільства й відповідних їм правових сис- тем та законодавства. Визначено методологію юридичної компаративістики з різноманітними прийомами, формами й способами пізнання державно-правової реальності. Запропоновано структурні складники юридичної компара- тивістики як навчальної дисципліни. Підсумовано резуль- тати дослідження й окреслено перспективи подальших пошуків у даному науковому напрямі.Item type:Наукова стаття, Соціальний діалог як механізм публічного управління у сфері соціально-трудових відносин(Дніпро: Фундація публічно-правових ініціатив, 2022) Вісин, Валентин Васильович; Мартинюк, Ярослава МиколаївнаУ статті висвітлено основні компоненти у структурі соціального діалогу, його сторони та суб’єкти, рівні, фор- ми та предмет. Поряд з цим проаналізовано основні завдання соціального діалогу: захист соціальної справедливості; посилення демократії через надання учасникам соціального діалогу рівних можливостей у формуванні соціально-еконо- мічної політики. У дослідженні підкреслено, що соціальний діалог як інститут публічного управління відіграє важливу роль у забезпеченні участі роботодавців та працівників у формуванні й здійсненні соціально-трудової та соціально- економічної політики. Визначено функції, які соціальний діалог виконує у сфері соціально-економічних та соціально- трудових відносин. Доведено, що соціальний діалог як інститут публічного управління відіграє важливу роль у забезпеченні участі роботодавців та працівників у формуванні й здійсненні соціально-трудової та соціально-економічної політики. Під- креслюється, що соціальний діалог виступає своєрідним інструментом у забезпеченні збалансованих інтересів найма- них робітників, підприємців і влади задля користі кожного із учасників діалогу та усього суспільства загалом. Це ефективний механізм забезпечення кращих умов життя та праці і більшої соціальної справедливості для працівників; підвищення якості управління в багатьох сферах; створення більш продуктивних та ефективних підприємств і галу- зей, а також більш справедливої і ефективної економіки; забезпечення гендерної рівності у сфері праці; формування стабільного і справедливого суспільства; досягнення соціального консенсусу між заінтересованими сторонами; спри- яння гнучкості ринку праці; забезпечення демократизації соціально-економічних відносин тощо.Item type:Наукова стаття, Електронний документообіг в органах публічної влади(Одеса: Гельветика, 2023) Вісин, Валентин Васильович; Зицик, Сергій ГригоровичСтаття присвячена правому врегулюванню електронного документообігу в органах публічної влади. Досліджено яким чином в системах електронного документообігу визначаються механізми, алгоритми та протоколи електронної ідентифікації суб’єктів інформаційних правовідносин, які не є представниками органів публічної влади. Вказується на проблему різного підходу публічних органів влади до дентифікації та автентифікації особи в базах даних і системах електронного документообігу за допомогою номера мобільного телефону, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, електронної пошти, електронного цифрового підпису (печатки) або паспортних даних. Інколи ідентифікація відбувається за допомогою встановленого спеціального програмного забезпечення в поєднанні з іншими засобами, зокрема ідентифікація обличчя за фото. Розглядаються проблеми, які необхідно вирішити на шляху до цифровізації: зростання кіберзлочинності в умовах збільшення кількості інформаційних систем; неузгодженість у виборі ідентифікаторів, відсутність підтвердження ідентифікаційних даних; використання в системах реєстрації та контролю доступу до інформаційних систем технологічно несумісних механізмів, алгоритмів і протоколів електронної ідентифікації та впізнання; неналежний рівень цифрової грамотності, обізнаності та забезпечення цифровою технікою різних верств населення, що збільшує ризики неотримання (неналежного отримання) адміністративних послуг, обмеження можливості для самостійної комунікації з органами публічної влади. Вказується на необхідність налагодження між органами публічної влади дієвого електронного обміну довідковою інформацією з баз даних, врегулювання питання підпису або його аналогу при заповненні електронної форми для отримання адміністративної послуги або при направленні звернення на адресу електронної пошти. Обґрунтовується необхідність впровадження уніфікованої системи ідентифікації (автентифікації) фізичних та юридичних осіб для взаємодії та отримання на один аккаунт (одну електронну пошту, один номер мобільного телефону, один електронний кабінет) повідомлень від усіх органів публічної влади із внесенням змін до відповідних нормативних актів.Item type:Наукова стаття, Євроатлантичні традиції конституалізації державно-територіального устрою українських земель (на прикладі проекту конституції УНР О. Ейхельмана)(Одеса: Гельветика, 2022) Вісин, Валентин Васильович; Ленгер, Яна ІванівнаУ статті представлені результати дослідження, які носять комплексний характер. Зміст статті пов’язаний із проблемою визначення федералізму та його структури. Інститут феде-ралізму розглянуто з юридичної точки зору. Автори, аналізуючи структуру федералізму, визначають, що його моделі багато у чому зумовлені культурно, історично, географічно детермінованим типом взаємин (центру й регіонів, влади і суспільства). Дослідження укра-їнської федеративної політичної культури висувається як першочергове завдання. Окре-мі аспекти федералістської політичної культури автори враховували, аналізуючи вітчизня-ний досвід федералізму. Зокрема, досліджено «Проєкт Конституції – основних державних законів – Української Народної Республіки» Отто Ейхельмана – державного та громадського діяча, вченого-правника. Встановлено, що серед загалу проєктів того часу лише проєкт конституції УНР О. Ейхельмана пропонував перетворення України на суверенну незалежну федеративну державу. Вчений вважав федерацію реальним шляхом відходу від імперського минулого, демократизації місцевого самоврядування й децентралізації влади. Як теоретик права Отто Ейхельман схилявся до німецького варіанту федералізму, який у другій половині ХІХ ст. реалізовувався як націоналістичний. За формою державного правління УНР мала бути демократичною республікою з федеративним державним устроєм. У її складі передбачалося формування самостійних адміністративних одиниць – «земель», фундаментом яких слугува-ли сільська й міська громада. Державна організація поділялася на дві частини: федеральну й земельну. Очевидно, що кожна із Земель мала право на своїй території суверенно розпо-ряджатись усіма справами, які не підлягали компетенції федерального рівня. Особливістю конституційного проєкту був розподіл повноважень не між трьома традиційними гілками влади, а п’ятьма – установчою владою як найвищою владою в державі; законодавчою – у вигляді двопалатного парламенту, виконавчою, судовою й контрольною владою – феде-ральним державним контролем. Суд і фінансовий контроль мали повну незалежність від виконавчої і законодавчої влади. Ідеї О. Ейхельмана щодо принципів державної організа-ції й функціонування українського громадянського суспільства актуальні, їх рекомендовано використати у сучасних державотворчих процесахItem type:Наукова стаття, Основні механізми фінансування соціальних послуг на рівні територіальної громади(Київ: Наукові перспективи, 2025) Вісин, Валентин Васильович; Мартинюк, Ярослава МиколаївнаНещодавно прийняте в Україні законодавство має багато переваг, зокрема, створення можливості для оптимізації та комплексного підходу до надання соціальних послуг. Це здійснюється шляхом створення комплексних установ/закладів, які мають структурні або відокремлені підроз-діли для надання різноманітних соціальних послуг різним групам населення. Це дає змогу подолати відомчі бар’єри на рівні територіальної громади.Закон України також встановлює, що фінансування надання соціальних послуг може здійснюватися за рахунок різних джерел, включаючи державні та місцеві бюджети, спеціальні фонди, кошти підприємств, установ та організа-цій, плату за соціальні послуги, благодійні фонди, допомогу (пожертви) та інші джерела, не заборонені законодавством. Такі заходи покращують доступ до соціальних послуг для населення та дозволяють забезпечити фінансування для надання якісних та ефективних послуг. Для отримувачів соціальних послуг, відповідно до законодавства змінився сам підхід та умови отримання соціальних послуг. Соціальні послуги надаються отримувачам: 1) з бюджетних коштів; 2) з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувачів соціальних послуг; 3) коштом отримувача соціальних послуг або третіх осіб. В статті підкреслюється, що місцевий бюджет є основним джерелом фінансування соціальних послуг на рівні територіальної громади. Реалізуючи повноваження щодо організації надання соціальних послуг у громаді, орган місцевого самоврядування може також сприяти залученню коштів з інших джерел, якими можуть бути ресурси благодійників, меценатів та інших суб’єктів. Вибудовуючи оптимальну модель фінансування соціальних послуг у громаді, важливо поєднувати можливості їх надання як комунальними структурами, так і суб’єктами недержавного сектору.Item type:Наукова стаття, Нормативно-правове регулювання системи надання соціальних послуг в україні в умовах воєнного стану(Київ: Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2025) Вісин, Валентин ВасильовичSocial services are basic elements of social protection of the population, aimed at overcoming or minimizing difficult life circumstances. At the legislative level, a wide range of social services is proposed, which allows to ensure the individual needs of different population groups or individual citizens.The war affected various systems, including the system of social service provision. Under martial law, in order to support vulnerable population groups, local authorities are forced to act urgently and in a crisis. For this purpose, appropriate changes have been made at the legislative level, in particular, a simplified procedure for making a decision on the provision of social services and the procedure for their receipt have been proposed. Such an organization of work ensures that a decision on the provision of social services is made within one day. Also, local authorities, if necessary, can delegate the decision on the provision of social services directly to providers, which significantly reduces the time for providing assistance.The simplified procedure applies to various types of social services. During a state of emergency or martial law in Ukraine or its individual localities, a list of social services has been determined that can be provided urgently (crisis) to individuals or families who find themselves in a state of emergency due to life-threatening situations.If the recipient's need for other necessary social services is identified, the individual or family can apply to the appropriate organization for them. In addition, during a state of war or emergency, social service providers can involve not only specialists but also volunteers in their activities and provision of social services. It is extremely important for social professionals to be aware of these and other changes, as well as the peculiarities of providing social services in wartime