Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/249
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ(2026) Вісин, Валентин Васильович; Мартинюк, Ярослава МиколаївнаМетою статті є аналіз сучасного функціонування та перспектив розвитку системи соціального забезпечення в Україні. Охарактеризовано основні проблеми системи вітчизняного соціального забезпечення у 2024-2025 рр. Проведений аналіз засвідчує, що система соціального забезпечення України перебуває в стані глибокої трансформаційної кризи, зумовленої поєднанням економічних, демографічних і правових чинників. З одного боку, воєнні дії спричинили масштабні економічні втрати, зниження рівня зайнятості, зростання бідності та соціальної вразливості населення. У правовій площині ключовими викликами залишаються фрагментарність нормативно-правової бази, відсутність узгодженості між рівнями управління та застарілість багатьох положень. Законодавча система соціального забезпечення переважно зорієнтована на утримання інституцій, а не на якісне надання послуг, що суперечить принципам децентралізації та європейським стандартам. Додатковим бар’єром є неефективність фінансових механізмів, орієнтова- них переважно на утримання соціальних установ, а не на результативне надання послуг населенню. Такий стан речей перешкоджає реалізації принципів децентралізації та гальмує інтеграцію України до європейського простору. Отже, на думку авторів статті, необхідними є законодавче оновлення бази соціальних послуг з урахуванням децентралізації; запровадження прозорих фінансових механізмів, орієнтованих на результат; формування системи моніторингу соціальної ефективності. Враховуючи складність зазначених проблем, їх подолання потребує використання позитивного міжнародного досвіду. Зокрема, доцільним є вивчення практик країн ЄС, які успішно реалізували перехід від інституційної до комунітарної (громадоцентричної) моделі соціального забезпечення, орієнтованої на людину, її потреби та участь у прийнятті рішень. На наш погляд, важливим напрямом реформування може стати запровадження багаторівневої системи соціального управління, що поєднує державне, муніципальне та громадське партнерство.Item type:Наукова стаття, Соціальний діалог як механізм публічного управління у сфері соціально-трудових відносин(Дніпро: Фундація публічно-правових ініціатив, 2022) Вісин, Валентин Васильович; Мартинюк, Ярослава МиколаївнаУ статті висвітлено основні компоненти у структурі соціального діалогу, його сторони та суб’єкти, рівні, фор- ми та предмет. Поряд з цим проаналізовано основні завдання соціального діалогу: захист соціальної справедливості; посилення демократії через надання учасникам соціального діалогу рівних можливостей у формуванні соціально-еконо- мічної політики. У дослідженні підкреслено, що соціальний діалог як інститут публічного управління відіграє важливу роль у забезпеченні участі роботодавців та працівників у формуванні й здійсненні соціально-трудової та соціально- економічної політики. Визначено функції, які соціальний діалог виконує у сфері соціально-економічних та соціально- трудових відносин. Доведено, що соціальний діалог як інститут публічного управління відіграє важливу роль у забезпеченні участі роботодавців та працівників у формуванні й здійсненні соціально-трудової та соціально-економічної політики. Під- креслюється, що соціальний діалог виступає своєрідним інструментом у забезпеченні збалансованих інтересів найма- них робітників, підприємців і влади задля користі кожного із учасників діалогу та усього суспільства загалом. Це ефективний механізм забезпечення кращих умов життя та праці і більшої соціальної справедливості для працівників; підвищення якості управління в багатьох сферах; створення більш продуктивних та ефективних підприємств і галу- зей, а також більш справедливої і ефективної економіки; забезпечення гендерної рівності у сфері праці; формування стабільного і справедливого суспільства; досягнення соціального консенсусу між заінтересованими сторонами; спри- яння гнучкості ринку праці; забезпечення демократизації соціально-економічних відносин тощо.Item type:Наукова стаття, Основні механізми фінансування соціальних послуг на рівні територіальної громади(Київ: Наукові перспективи, 2025) Вісин, Валентин Васильович; Мартинюк, Ярослава МиколаївнаНещодавно прийняте в Україні законодавство має багато переваг, зокрема, створення можливості для оптимізації та комплексного підходу до надання соціальних послуг. Це здійснюється шляхом створення комплексних установ/закладів, які мають структурні або відокремлені підроз-діли для надання різноманітних соціальних послуг різним групам населення. Це дає змогу подолати відомчі бар’єри на рівні територіальної громади.Закон України також встановлює, що фінансування надання соціальних послуг може здійснюватися за рахунок різних джерел, включаючи державні та місцеві бюджети, спеціальні фонди, кошти підприємств, установ та організа-цій, плату за соціальні послуги, благодійні фонди, допомогу (пожертви) та інші джерела, не заборонені законодавством. Такі заходи покращують доступ до соціальних послуг для населення та дозволяють забезпечити фінансування для надання якісних та ефективних послуг. Для отримувачів соціальних послуг, відповідно до законодавства змінився сам підхід та умови отримання соціальних послуг. Соціальні послуги надаються отримувачам: 1) з бюджетних коштів; 2) з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувачів соціальних послуг; 3) коштом отримувача соціальних послуг або третіх осіб. В статті підкреслюється, що місцевий бюджет є основним джерелом фінансування соціальних послуг на рівні територіальної громади. Реалізуючи повноваження щодо організації надання соціальних послуг у громаді, орган місцевого самоврядування може також сприяти залученню коштів з інших джерел, якими можуть бути ресурси благодійників, меценатів та інших суб’єктів. Вибудовуючи оптимальну модель фінансування соціальних послуг у громаді, важливо поєднувати можливості їх надання як комунальними структурами, так і суб’єктами недержавного сектору.