Кафедра медіа, іміджу та комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/3443
Переглянути
11 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Літні календарні свята населення Західного Полісся та західної частини Волині в народній прозі(2025) Шкляєва, Наталія Володимирівна; Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті досліджено літні календарні свята населення Західного Полісся та Західної частини Волині в народній прозі. Проаналізовано синтез християнських та дохристиянських елементів у святкуванні Трійці, Спасівських свят (Медового, Яблучного Cпаса). Особливу увагу приділено регіональній специфіці обрядовості, зокрема використанню рос- линної символіки, плетінню вінків, освяченню плодів та меду. На основі польових матеріалів, етнографічних джерел і сучасних публікацій простежено трансформацію свят у контексті релігійного відродження. Зібрано перекази про святкування Трійці, Маковія, Спаса. Виявлено, що в народних оповіданнях, записаних на території Західного Полісся та захід- ної частини Волині, описано багато різних способів прикрашати хати і подвір’я квітами й травами та про традиції готуватись до свята. Як видно з переказів, населення Західного Полісся та західної частини Волині надає велике значення ритуальним дійствам під час літньо-календарних свят: приготуванні ритуальних страв, згадування померлих родичів, відвідування храму. У текстах західнополіських оповідань переплелись уявлення християнські та дохристиян- ські, адже саме на Трійцю освячували будівлі, щоб охоронити їх від русалок. З’ясовано, що літні свята пов’язували ще й із урожайною символікою, адже фіксовано звичай освячуваnи в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники, мак, моркву, цибулю, материнку, лікарське зілля, зокрема васильки і чорнобривці. Із багатьох прозових текстів можна зробити висновок, що полішуки наділяли цілющими властивостями квіти, мед, воду і мак після освячення, а до складу маковійських букетів вхо- дили різні квіти: рослини з цілющими властивостями, трави, злаки, культурні рослини із саду й городу. Визначено, що свята в українській традиції є багатовимірним феноменом, що поєднує християнське вшанування мучеників, аграрну символіку літа, магічні практики захисту та етнографічну обрядовість. Його вивчення дозволяє не лише реконструювати обрядову систему українців, а й осмислити глибинні зв’язки між релігією, природою та культурною пам’яттю народуItem type:Наукова стаття, Тематичні особливості польської поезії на сторінках сайту « Literatura»(2021) Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті проаналізовано тематичні особливості поезії на сайті «Література». Визначено, що найбільше поезії присвячено темам про нерозділене кохання або любов на відстані. Проаналізовано вірші Тадеуша Боровсько- го, неримовані, проте прості та зрозумілі для сприйняття. Визначено, що в інтимній ліриці автор постійно акти- візує увагу читача риторичними звертаннями, часто предмет рефлексії письменника – буттєва проблематика. Поезії Боровського психологічні та автобіографічні, проте в доробку автора є й вірші із політичною тематикою. Проаналізовано також поезії Адама Асника, у яких автор осмислює роль поколінь, родоводу у формуванні майбутнього; його поезії притаманні образи-переживання. Основа світогляду Асника – меланхолія. Вивчено тво- ри Аліції Ковальської, яка порушує тему самотності літніх людей. Проблема одинокої людини актуальна й для творів Анджея Понедзєльського, де автор використовує елементи візуалізації. Письменник порушує проблему належності людини до країни, міста, материка. Досліджено, що одна із актуальних проблем сучасності, яку не минають автори «Літератури», це відірваність від своєї землі, маргінальність, відчуженість. Таку тему акту- алізує Баран Юзеф, використовуючи метафори, градацію як засіб увиразнення. Ще одна актуальна проблема на сторінках «Літератури» – тема майбутнього і переживання за нього. У поезії Антоні Сломінського це хвилювання за смерть, що посилюється численними риторичними запитаннями. Чарльз Буковськи описує цей стан детально. Визначено, що в польській поезії часто йдеться про буденні речі: людей, які поспішають на роботу, які сидять у кав’ярнях і керують автомобілем. Поети описують життя у його багатогранності. На сторінках багато патріотичної поезії, у якій йдеться про любов до країни, єднання, а також чимало поезій на екологічну тематику. У деяких віршах переосмислюється біблійна тематикаItem type:Наукова стаття, Лексика на позначення кулінарних виробів у фольклорі Західного Полісся Актуальні питання гуманітарних наук(2023) Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті досліджено лексику на позначення кулінарних виробів у фольклорі Західного Полісся та західної частини Волині. Зазначено, що вивченням цієї проблеми займались переважно з XX століття, а до того часу кулінарні традиції України залишались поза увагою науковців. Зафіксовано чимало давніх українських назв страв, декотрі з них зникли, а деякі зберегли своє звучання. З’ясовано: лексика на позначення кулінарних виробів поді- ляється на декілька різновидів: діалектизми; лексеми, які позначають назви страв, що вже переважно не готу- ють; лексеми, які замінили іншими, сучаснішими назвами. Найбільше слів у фольклорі Західного Полісся та західної частини Волині на позначення кулінарних виробів із борошна: кукурудзяний хліб, коржі, паляниці, бабки, круглий хліб, галушки, перепічки, коржики. Декотрі назви страв виникли через особливості їх виготовлення (наприклад, різновиди галушок (щипані, рва- ні, різані). Деякі номінації з’явились через означення структури виробу (наприклад, бобівниками названі пироги тому, що були начинені бобами). Назви окремих виробів виникли через особливе емоційне ставлення кухарів до страви (наприклад, пироги на Поліссі зазвичай називають пиріжками). Декотрі страви мають синоніми, причому ці назви не залишились у сучасній кухні (наприклад, локша, макар – лексеми на означення локшини, які активно вживались раніше у словнику поліщуків). Виявлені лексеми на позначення обрядових страв. На свята готували особливі страви з тіста, як-от коровай, шишки. Виявлено різні номінації дерунів: драники, драчанки, терчанки і різні варіанти назв на позначення борщу: червоний, зелений, з бурякових пагонів, капустяний. З’ясовано, що слова на позначення страв з картоплі витіснили багато слів на позначення борошняних виробів, тому фіксовано ряд лексем, що означають овочеві потрави.Item type:Наукова стаття, Дитячий ігровий фольклор Західного Полісся та західної частини Волині(2023) Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті охарактеризовано періоди виникнення дитячого ігрового фольклору. Прокласифіковано основні типи ігор Західного Полісся та західної частини Волині. Визна- чено ознаки ігрових дитячих текстів та мету ігор. Виявлено, що у найдавніших іграх-хороводах імітуються давні трудові дії, а розподіл учас- ників пісні-гри, що має дві частини, можна пояснити історичними та культурними чинниками. З’ясовано, що початком дитячих текстів-ігор завжди були лічилки – маленькі вірші з рит- мікою і римуванням; вони допомагали призначати рольові функції учасникам ігор або роз- поділяти їх на групи. Читаються лічилки, зазвичай, речитативом. Авторами таких творів є діти. Переважно в лічилках до ігор вживаються числівники, вони визначають порядок гри. Встановлено, що в ігрових творах співалися дражнилки – невеликі пісні, складені дітьми для того, щоб викликати необхідну реакцію в супротивника. У них немає логіки, немає струк- тури вірша, характерна притимітивність складу, згрубілі слова. Все це вказує на те, що авторами дражнилок є діти, які деколи вигадують лексику, не задумуючись над змістом дражнилок. Поряд із дражнилками активно використовувалися в ігрових текстах смішилки – невеличкі пісні або діалоги, метою яких є розсмішити гравців. З’ясовано, що забавлянки, або утішки, потішки, чукалки – невеликі пісні чи вірші гуморис- тично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами. В забавлянці іміто- вана послідовність виконання рiзноманiтних трудових дій, пов’язаних з домашнім господар- ством: рубання дров, носіння води, розпалювання печі, приготування каші. Визначено: поширеним типом гри на Західному Поліссі та західній частині Волині були ігри-доганялки. Драматизовані ігри теж часто використовувалися у культурному обігу дітей регіону. У них розігрувалася будь-яка дія, що супроводжувалась діалогом, піснею. Встановлено, що обрядові та звичаєві ігри Західного Полісся та західної частини Волині передають типові події з життя людей. Колись такі ігри проводилися у певні пори року, в дні календарних свят і супроводжувалися обрядовими піснями (колядками, щедрівками, веснян- ками, гаївками тощо) та хороводами. Деякі з них починалися магічними звертаннями-заклич- ками до сил природи, птахів.Item type:Наукова стаття, Діалектизми як розмовний елемент у сучасних волинських медіа(Наукові записки Національного університету «Острозька академія», 2024) Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті досліджено діалектизми сучасних волинських медіа. Визначено, що сучасні медіатексти втрачають ознаки публі- цистичності та внаслідок демократизації суспільства й медійного простору поповнюються рядом лексем, які зазвичай викорис- товуються у розмовному мовленні. З’ясовано, що діалектні лексеми надають мовленню локального колориту, подеколи служать як ілюстрація, увиразнення тексту. Декотрі слова мають подвійну семантику, вони збагачують текст, роблять його експресивнішим. Окремі лексеми вжи- ваються лише в текстах-цитатах, щоб передати особливості мовлення героя. З’ясовано, що діалектизми спрощують текст, наближають його до розмовного стилю. Багато діалектних лексем надають тексту зниженої тональності, дають змогу відтворити говір гурту, ярмарку. Окремі слова вживаються з відтінком пестливості, що створює ефект невимушеності у мовленні. Виявлено, що чимало діалектизмів можуть вживатись і для того, щоб підкреслити негативний зміст повідомлення та під- креслюють зневажливо-негативну оцінку ситуації. У декотрих текстах слова набувають подвійної негативної конотації за до- помогою графічних позначень – лапок. Визначено, що діалектизмами автори статей послуговуються для того, щоб описати негативного героя. Подеколи діалектні слова вживаються для позначення якогось позитивного явища. Рідше діалектизм у тексті вживається без додаткових смислових конотацій тільки як нейтральний синонім, щоб уникнути тавтології. Такі слова вживаються як абсо- лютні синоніми. У волинських медіа виявлено також слова, які перейшли з розряду розмовної лексики в науково-публіцистичний текст, а та- кож місцеві слова, що набули в текстах ширшого значення, ніж фіксовано в словнику.Item type:Наукова стаття, Найдавніші традиційні страви населення Західного Полісся та західної частини Волині в народних оповіданнях та кулінарних рецептах(2024) Николюк, Тамара Володимирівна; Шкляєва, Наталія ВолодимирівнаСтаття присвячена кулінарним традиціям населення Західного Полісся та захід- ної частини Волині. Визначено, що на Волині й Поліссі готували багато страв із борошна, зокрема, пекли хліб. Такі хлібини називалися «круглий хліб», «паляниці» та «бабки». Госпо- дині пекли пиріжки, що в текстах західноволинських та західнополіських рецептів назива- ються по-різному: пироги, пиріжки, пиріжки з різними начинками, «бобівники». Популярними на території Західного Полісся та західної частини Волині були кулінарні тексти-рецепти яблучних пирогів, а також було поширене печиво з заквашеного, рідше – пісного тіста, вони називалися «бухти», «гомбовці». Встановлено, що найпоширенішою стравою в регіоні були вареники з сиром. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього, гречаного борошна або з борошняної суміші. Готували й «затірки» – типові найдавніші страви, поширені на Західному Поліссі та західній частині Волині. З’ясовано, що локшина була улюбленою стра- вою поліщуків та волинян, але її готували у вихідний день, неділю. Зафіксовано чимало рецептів із овочів. Зокрема, виявлено, що страви з картоплі витіснили багато борошняних страв. У поліських селах, де постійно відчувалася нестача зернових і хліба, картопля була другим хлібом. Обчищена та потовчена, картопля на Поліссі назива- лася «товмачі», «малах», «кришани», «толпачі». З товченої картоплі поліщуки та волиняни варили картопляні галушки, «пизи», «клюцки», «кнедлики». З’ясовано, що поліщуки та волиняни споживали багато капусти. Її тушкували, варили, смажили, квасили на зиму. Такі страви мали назви «горщики», «тушена капуста», «голубці», «засипана капуста», «печена капуста», «квашена капуста». Встановлено, що морква була основою овочевих страв. Крім моркви та буряків волиняни та поліщуки використовували у приготуванні страв горох, біб, квасолю, брукву та інші овочі, а часник і цибуля були найкращими приправами для багатьох страв населення Західного Полісся та західної частини Волині. Виявлено, що на Західному Поліссі та західній частині Волині часто готували гарячі страви. Були поширеними декілька видів овочевих борщів: «червоний», «зелений», «з буряко- вих пагонів», «капустяний борщ». Багато видів супів готували перед великими святами, коли кололи кабана, це були м’ясні супи, приправлені цибулею, часником, домашньою локшиною. Значну роль у харчуванні населення Західного Полісся та західної частини Волині відігра- вали каші. Дуже популярними на Волині й Поліссі були гарбузові.Item type:Наукова стаття, Фольклорні наративи в медіапросторі Волині(2025) Николюк, Тамара Володимирівна; Шкляєва, Наталія ВолодимирівнаУ статті проаналізовано фольклорні наративи в контексті масмедійного дискурсу Волині. Досліджено окремі інтернетмедіа, газетні джерела, наукові фольклорні дослідження та фольклорні записи. Визначено, що взаємодія фольклорних мотивів і медіа дає можливість не лише зберігати культурну спадщину, а й адаптувати її до сучасних умов, роблячи її доступ- нішою та зрозумілішою для широкої аудиторії. Встановлено, що матеріали у масмедіа на основі фольклору мають просвітницький харак- тер і реконструюють давні українські традиції. Визначено, що у волинських газетах подається узагальнений опис підготовки до Різдва і подеколи розміщено статті фольклористів. Часто масмедійні фольклорні тексти – це цитати народних фольклорних переказів зі збереженням діалектних мовних особливостей інформаторів. Чимало матеріалу в масмедіа присвячено різдвяним кулінарним виробам та особливостям приготування різдвяних страв, зокрема, Святої вечері. Це інформаційні матеріали, які не дають забути про значення традиційних страв в Україні. Інформація про рецепти традицій- них страв подається у різних жанрах: інтерв’ю, замітка, репортаж, а то й просто рецепти найвідоміших ритуальних кулінарних виробів у рубриці про корисне. Досліджено, що чимало фольклорних текстів в інтернетвиданнях художньо інтерпрето- вані, мають оповідний характер. Деякий матеріал у засобах масової інформації має інформа- ційну функцію та опублікований для того, аби популяризувати певні фольклорні явища. Встановлено, що інтерв’ю з фольклористами, етнографами – поширений жанр у сучас- ному медіа, з якого можна дізнатись про найдавніші традиції українців. Інколи фольклорні наративи стають частиною репортажного матеріалу та своєрідними коментарями до інформаційної частини тексту. Визначено ще один спосіб популяризації фольклору у масмедіа – використання інтерак- тивного матеріалу – тестів. Чимало у ЗМІ інформаційних повідомлень, що мають ознаки прес-анонсу й інформують читача про наближення акцій, пов’язаних із народною творчістю та традиціями.Item type:Наукова стаття, Жаргонна лексика волинських медіа(2025) Николюк, Тамара Володимирівна; Шкляєва, Наталія ВолодимирівнаУ статті досліджено жаргонну лексику волинських медіа. Визначено, що більшість жаргонізмів у медіатек- стах пишуться в лапках, оскільки утворились за допомогою переносних значень. Дуже часто жаргонізми мають негативну конотацію і вживаються для гострої оцінки певного явища, його висміювання, виявлення до нього зневаги. Нерідко вони стають синонімами до таких понять, як мародер убивця. Жаргонна лексика вживається в заголовках, щоб привернути увагу широкої аудиторії, зробити їх яскравіши- ми, подеколи жаргонізми є складовою жарту, каламбуру. Жаргонна лексика може бути метафоричною, що також робить текст привабливішим та оригінальнішим, може надавати контексту негативного значення і мати зневажливу конотацію. Крайні негативні конотації мають лексеми на означення агресора путіна, росіян. Зазначено, що у медіатекстах жаргонна лексика може розширювати семантику, набуваючи цілком нового, додаткового значення. Виявлено ще одну особливість жаргонізмів – бути елементом мовної гри, надати слову переносного значення з подвійною конотацією, що робить тексти цікавішими та оринінальнішими. Окремі жаргонізми не мають додаткового смислового чи емоційного навантаження та негативної семанти- ки, а вживаються як синоніми до загальновживаних лексем. Вони можуть бути лексикою молодіжного мовлення і вживаються для того, щоб привабити молодь. Чимало таких слів використовується в дописах на розважальну тематику. У статті зазначено, що подеколи жаргонізми позначають позитивні явища, вони наближені до розмовної мови та створюють ефект невимушеного, легкого мовлення. Такі статті написані на популярні, актуальні теми, приваблюють широку аудиторію, легко сприймаються та поширюються на різних медійних платфор- мах. Це жаргонізми на позначення позитивних подій, емоцій.Item type:Наукова стаття, Семантичні особливості колискових пісень(2021) Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті проаналізовано українські колискові, які, як виявилося, є способом взаємодії виконавця й дитини та засобом впливу на сенсорну систему малюка. За допомогою теорії Д. Гріндера та Р. Бендлера охарактеризовано мовну (дискретну) карту колисанок та визна- чено, що образи в колискових представлені у візуальній, аудіальній, кінестетичній, нюховій, смаковій репрезента- тивних системах. Найбільший вплив виконавця на слухача здійснюється за допомогою кінестетичної та візуаль- ної системи. Досліджено, що для багатьох пісень властиві одноманітність та ритмічність мелодії колискових, що співпа- дають із систематично повторюваними рядками. Повторення роблять тексти більш зрозумілими, спрощують їх сприйняття. Деякі колисанки побудовані так, що кожен рядок повторюється по два чи більше разів. Найчастіше декілька разів озвучуються вигуки «люлі», «баю-бай». Вони набувають форм кліше і дублюються в багатьох піснях. Заспокійливий ефект колискових полягає в монотонній мелодії та простоті змісту (що й реалізується за допо- могою багатьох повторів). Визначено, що декотрі колисанки мають мотив замовлянь, що подеколи реалізуються в прийомі паралелізму. Зроблено висновок, що у піснях на ніч життя дитини моделюється в яскравих образних описах, проєктується образ ідеальної дитини-помічника. Виявлено, що українські пісні для дітей виконуються індивідуально, тому в багатьох текстах є чоловічі чи жіночі імена. Охарактеризовано окремий тип колискових, ті, в яких використовується прийом шаржування. Проаналізовано й декілька колискових-прокльонів. Визначено, що оповідний характер мають колисанки, що нагадують казки на ніч. Це прості історії в пісенній формі.Item type:Наукова стаття, Медіатексти Волині в умовах війни: особливості використання військової лексики(2025) Николюк, Тамара ВолодимирівнаУ статті досліджено функціонування військової лексики у волинських медіатекстах у контексті російсько- української війни. Проаналізовано особливості використання термінів «воєнна стратегія», «державна безпека» та їхніх похідних. Виявлено, що українські медіа репрезентують воєнну стратегію як захист територіальної цілісності та сувере- нітету, тоді як у контексті РФ цей термін набуває значення тероризму та геноциду, що підтверджується цитатами міжнародних політичних діячів. Окрему увагу приділено появі нової номінації «затяжна війна», яка відображає сучасний етап російсько-українського протистояння. Простежено тенденцію до контамінації та спрощення склад- них термінів («держбезпека», «держзрада», «держтаємниця», «Генштаб»), що сприяє лаконічності та доступності медіатекстів для широкої аудиторії. Визначено, що військова лексика у волинських медіа виконує не лише номінативну, а й ідеологічну та мобілі- заційну функцію, формуючи дискурс війни та консолідуючи суспільство навколо ідеї захисту державності. Про- аналізовано трансформацію первинних понять («збройна агресія», «воєнна загроза», «воєнна безпека») у вто- ринні та похідні номінації, що відображають нові соціальні та психологічні реалії війни, зокрема «психологічна агресія», «загроза блекауту», «мінна безпека», «ядерна безпека». Виявлено тенденцію до розширення семантики ключових термінів та їх адаптації до актуальних викликів, що постають перед суспільством. Особливу увагу приділено поняттям «інформаційна операція» та «інформаційна війна», які у сучасному медій- ному дискурсі набувають негативного відтінку та ототожнюються з дезінформацією, пропагандою та кібербо- ротьбою. Простежено активне формування нових лексем із компонентом «кібер» (кібервійська, кіберфронт, кіберпарти- зани, кіберпростір тощо), що відображають нові форми протистояння у цифровій сфері. Особливу увагу приділено двозначному прочитанню лексеми «мобілізація», яка в українських медіа щодо Росії маркується як примусова, абсурдна та фіктивна, що підкреслюється використанням часток нібито, начебто, так звана та графічним виділенням лапками. Виявлено появу субстандартної форми «могилізація», яка виконує експресивну та оцінну функцію.