Кафедра соціогуманітарних технологій
Постійне посилання на фондhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/83
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Емоційна резистентність у структурі самопізнання особистості.(2026) Шкарлатюк, Катерина Іванівна; Жук, Оксана Миколаївна; Коширець, Віктор ВасильовичУ статті розглядається феномен емоційної резистентності не як перешкода особистісному розвитку, а як потенційне джерело самопізнання. Аналізуються психологічні, тілесні та ідентифікаційні аспекти внутрішнього опору, а також його роль у процесах саморефлексії та інтеграції досвіду. Показано, що емоційна резистентність виконує адаптивну функцію захисту та може слугувати індикатором неусвідомлених потреб, конфліктів і травматичних переживань. Запропоновано переорієнтацію з подолання резистентності на дослідницьку взаємодію з нею. У сучасному світі, що характеризується високим рівнем невизначеності, інформаційним перевантаженням та перманентними кризовими явищами, питання психологічної стійкості особистості набуває пріоритетного значення. Одним із ключових ресурсів адаптації людини до деструктивних впливів середовища є емоційна резистентність. Вона виступає не лише як механізм захисту психіки, а й як фундаментальна основа для збереження соматичного здоров’я та реалізації потенціалу самопізнання. Розуміння структури емоційної резистентності, зокрема крізь призму моделі 4C (Control, Commitment, Challenge, Confidence), дозволяє особистості не просто пасивно витримувати тиск, а використовувати стресові ситуації як стимул для саморозвитку. У межах самопізнання резистентність виконує роль стабілізуючої платформи, що дає змогу людині об’єктивно оцінювати власні внутрішні стани, приймати свої обмеження та трансформувати деструктивні переживання в конструктивний досвід. Розвиток емоційної резистентності розглядається як безперервний процес інвестиції у внутрішній капітал особистості. Системне зміцнення ментальної стійкості не лише підвищує ефективність індивіда в професійній та соціальній сферах, а й виступає гарантом збереження психофізичного здоров’я в умовах нестабільного середовища.Item type:Наукова стаття, Діяльність міжнародної асоціації соціального забезпечення в контексті глобальних викликів сучасності(ВНУ ім. Лесі Українки, 2023) Сільвестрова, Оксана Юріївна; Жук, Оксана Миколаївна; Гапончук, Олена МиколаївнаУ статті висвітлено особливості та основні напрями діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA). Заснована під егідою Міжнародної організації праці, ISSA налічує понад 320 організацій-членів у більш як 150 країнах. Діяльність ISSA націлена на сприяння вдосконаленню в галузі адміністрування соціального забезпечення за допомогою професійних рекомендацій, знань експертів, послуг та підтримки для розробки ефективних систем та політики соціального забезпечення в усьому світі. Показано місце і роль ISSA в міжнародній системі соціального захисту та соціального забезпечення, її внесок у просування та розвиток системи соціального забезпечення у світі. Метою дослідження є аналіз основних напрямів та специфіки діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) в контексті глобальних викликів сучасності та співвіднесення діяльності ISSA з програмами соціального добробуту. У статті наголошено, що запобігання соціальним викликам і ризикам розглядається як невід'ємна частина системи соціального забезпечення. Тому сучасні глобальні виклики (безробіття (у тому числі й серед молоді), старіння населення, нерівність доступу до соціальних послуг, систем освіти, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, проблеми трудової міграції, стрімкий технологічний розвиток та цифровізація економіки, високі очікування громадськості щодо наявності та якості соціальних послуг та інші) ставлять перед системою соціального забезпечення вимогу швидкого та ефективного реагування на виклики часу для мінімізації соціальних ризиків, узабезпечення від погіршення добробуту, зниження соціальної напруженості. Тому перед Міжнародною асоціацією соціального забезпечення постають завдання не лише забезпечення стійкого функціонування існуючої системи соціального забезпечення, а й її модернізації відповідно до викликів часу. Таким чином, діяльність ISSA спрямована на оцінку прогалин та потреби системи соціального забезпечення, визначення пріоритетного плану дій, реалізацію ініціатив з покращення функціонування системи соціального забезпечення та оцінку їх прогресу.Item type:Наукова стаття, Повоєнні соціальні виклики в українському суспільстві на сучасному етапі(ВНУ ім. Лесі Українки, 2022) Жук, Оксана Миколаївна; Сільвестрова, Оксана Юріївна; Гапончук, Олена МиколаївнаВ умовах повномасштабної війни росії в Україні різко зросли соціальні ризики (політичні, економічні, демографічні та ін.), поставивши нові виклики вітчизняній системі соціального захисту та соціального забезпечення. Соціальні наслідки війни та повоєнного періоду можуть бути як короткостроковими (демографічні, в т.ч. й руйнування усталених сімейних структур), та і довгостроковими. Останніх є переважна більшість, в т.ч. питання повноцінного повернення військових до цивільного життя, питання реабілітації військового та цивільного населення; проблема погіршення стану здоров’я та інвалідності військових і цивільного населення; вимушене переселення цивільного населення з зони бойових дій та окупації, а також міграція за кордон; економічна, політична, соціальна дестабілізація суспільства тощо. Відповідно, постає потреба детального вивчення та аналізу різноманітних соціальних викликів, ризиків, пов’язаних із ними, а також розробка програми мінімізації та усунення негативних наслідків. Система соціального захисту є одним із ключових механізмів у подоланні негативних наслідків війни та відновлення добробуту громадян. Адже під соціальним захистом розуміється не лише надання фінансової допомоги потребуючим категоріям, а й забезпечення добробуту, безпеки та свободи усіх членів суспільства. Оскільки головним завданням системи соціального захисту є запобігання виникненню складних життєвих обставин особи, сім’ї, їх своєчасне виявлення та подолання, то надзвичайно важливою є роль соціальної держави (зокрема, фінансові та юридичні механізми) для соціального забезпечення, тобто забезпечення соціальних гарантій, соціальних допомог (матеріальних виплат), та надання соціальних послуг. Не менш важливу роль грають громади, соціальні групи та сім’я. Тому значна увага приділяється питанню соціальної солідарності суспільства. У статті визначено ряд важливих напрямів роботи системи соціального захисту задля подолання або мінімізації повоєнних соціальних викликів. Звернено увагу, що практично всі вони співпадають із «Великими викликами соціальній роботі».Item type:Наукова стаття, Міграційна політика: сутність, вихідні принципи, правові основи(Луцьк: ЛНТУ, 2021) Ситник, Олександр Іванович; Сільвестрова, Оксана Юріївна; Жук, Оксана МиколаївнаУ статті аналізується проблема формування збалансованої міграційної політики, регулювання трудової міграції, яка є актуальною для світу в цілому. Міграційна політика є базовим елементом стратегії політики управління міграцією як у національних державах, так і в наднаціональних утвореннях. Усвідомлення комплексного, багаторівневого управління міграцією зростає в умовах глобальної пандемії. Зазначається, що в сучасній науковій літературі немає загальноприйнятого розуміння феномену міграційної політики. Це поняття є загальним, охоплює різні, хоча й взаємопов'язані, сфери, що складають частину спільної політичної основи у сферах міграції та притулку. Підкреслюється, що формування міграційної політики повинно враховувати права людини на життя та свободу, які є базовими та зобов'язують державу забезпечувати вільний в'їзд та виїзд громадян, а також притулок для іноземців, які зазнають переслідувань у власній країні та, відповідно, не можуть скористатися її захистом. Сучасна міграційна політика базується на принципах відкритості, доцільності, гуманізму, гендерної рівності, поєднання особистого інтересу з національним інтересом тощо. Мета міграційної політики є змінною залежно від рівня розвитку держави, домінуючих політичних сил, національного менталітету, традицій та особливостей культури, міжнародних відносин тощо. Звертається увага на те, що при формуванні міграційної політики необхідно враховувати національні особливості в процесі співпраці між державами та необхідність узгодження цілей зовнішньої та міграційної політики. Розглянуто проект Пакту про міграцію та притулок, який має зменшити навантаження на країни, куди прибуває більшість біженців, та пришвидшити прийняття рішення про надання чи ненадання притулку. Представлений документ охоплює три основні виміри міграційного питання – прийом людей на кордоні, розподіл обов'язків між країнами ЄС та співпраця з країнами, звідки переважно походять біженці. Примітно, що в проекті більше уваги приділяється системі повернення мігрантів, яким було відмовлено в наданні притулку. Це включає вдосконалення законодавства та створення Координатора з питань повернення з мережею національних представників. Залишається розглянути цей документ Радою ЄС та Європейським Парламентом. Європейський Союз змінює правила міграційної політики.