Особливості дефініціювання зоонімів через відсилку до прототипу

Abstract

Наукову розвідку присвячено аналізу дефініцій зоонімів, які побудовані із залученням семантичних конструкцій, а саме відсилок до прототипного представника світу тварин. У статті здійснено спробу визначити основні особливості використання такої лексикографічної техніки. Також наголошено на тому, що вербальне тлумачення, яке досить часто, окрім певного набору диференційних ознак, вміщає вказівку на еталонного представника об’єктивної дійсності, може як сприяти процесу референції, так і ускладняти його, тому концепція типових уявлень може істотно доповнити семантику поняття, а може, навпаки, викликати потребу в перегляді інших словникових статей, відсилки на які подаються в окремих визначеннях. У дефініціях прототип, з одного боку, корелює з еталоном, специфіка якого забезпечує приблизну категоризацію та виступає першим етапом у подальшій класифікації, а з іншого боку, функціонує як конкретний образ, об’єкт, найтиповіший представник визначеного класу об’єктів. Відсилка до тварини-прототипу апелює до виконання вибраним образом ролі класифікатора. Прототип є центральним елементом, що групує довкола себе інших представників категорії, які в усіх своїх аспектах не збігаються з прототипом. Різноманітні представники категорії відтворюють роль прототипу тільки за умови присутності в них особливих когнітивних властивостей, таких як швидке розпізнання, найкраща усвідомленість, найчастіше використання. Такі прототипи характеризуються наявністю визначених ознак, які виокремлюються в результаті активної людської взаємодії з навколишнім світом. Прототипний образ у дефініціях володіє максимальною кількістю необхідних ознак, характерних для тієї чи іншої категорії, і є універсальним. Результати дослідження показали, що на вибір прототипу, як правило, може впливати кілька факторів, серед яких слід назвати категоризаційні особливості окремого лінгво-культурного колективу, історичні та географічні чинники, традиції та культура, певні уподобання укладачів словника. Загалом розкриття семантики мовної одиниці засобами відсилки до прототипу як ментального образу типового референта реального світу потребує вироблення певного алгоритму та уніфікації, що сприятиме задоволенню потреб користувачів тлумачних словників.