Наукові статті
Постійне посилання зібранняhttps://repository.lntu.edu.ua/handle/123456789/425
Переглянути
12 результатів
Результати пошуку
Item type:Наукова стаття, Емоційна резистентність у структурі самопізнання особистості.(2026) Шкарлатюк, Катерина Іванівна; Жук, Оксана Миколаївна; Коширець, Віктор ВасильовичУ статті розглядається феномен емоційної резистентності не як перешкода особистісному розвитку, а як потенційне джерело самопізнання. Аналізуються психологічні, тілесні та ідентифікаційні аспекти внутрішнього опору, а також його роль у процесах саморефлексії та інтеграції досвіду. Показано, що емоційна резистентність виконує адаптивну функцію захисту та може слугувати індикатором неусвідомлених потреб, конфліктів і травматичних переживань. Запропоновано переорієнтацію з подолання резистентності на дослідницьку взаємодію з нею. У сучасному світі, що характеризується високим рівнем невизначеності, інформаційним перевантаженням та перманентними кризовими явищами, питання психологічної стійкості особистості набуває пріоритетного значення. Одним із ключових ресурсів адаптації людини до деструктивних впливів середовища є емоційна резистентність. Вона виступає не лише як механізм захисту психіки, а й як фундаментальна основа для збереження соматичного здоров’я та реалізації потенціалу самопізнання. Розуміння структури емоційної резистентності, зокрема крізь призму моделі 4C (Control, Commitment, Challenge, Confidence), дозволяє особистості не просто пасивно витримувати тиск, а використовувати стресові ситуації як стимул для саморозвитку. У межах самопізнання резистентність виконує роль стабілізуючої платформи, що дає змогу людині об’єктивно оцінювати власні внутрішні стани, приймати свої обмеження та трансформувати деструктивні переживання в конструктивний досвід. Розвиток емоційної резистентності розглядається як безперервний процес інвестиції у внутрішній капітал особистості. Системне зміцнення ментальної стійкості не лише підвищує ефективність індивіда в професійній та соціальній сферах, а й виступає гарантом збереження психофізичного здоров’я в умовах нестабільного середовища.Item type:Наукова стаття, Діяльність міжнародної асоціації соціального забезпечення в контексті глобальних викликів сучасності(ВНУ ім. Лесі Українки, 2023) Сільвестрова, Оксана Юріївна; Жук, Оксана Миколаївна; Гапончук, Олена МиколаївнаУ статті висвітлено особливості та основні напрями діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA). Заснована під егідою Міжнародної організації праці, ISSA налічує понад 320 організацій-членів у більш як 150 країнах. Діяльність ISSA націлена на сприяння вдосконаленню в галузі адміністрування соціального забезпечення за допомогою професійних рекомендацій, знань експертів, послуг та підтримки для розробки ефективних систем та політики соціального забезпечення в усьому світі. Показано місце і роль ISSA в міжнародній системі соціального захисту та соціального забезпечення, її внесок у просування та розвиток системи соціального забезпечення у світі. Метою дослідження є аналіз основних напрямів та специфіки діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) в контексті глобальних викликів сучасності та співвіднесення діяльності ISSA з програмами соціального добробуту. У статті наголошено, що запобігання соціальним викликам і ризикам розглядається як невід'ємна частина системи соціального забезпечення. Тому сучасні глобальні виклики (безробіття (у тому числі й серед молоді), старіння населення, нерівність доступу до соціальних послуг, систем освіти, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, проблеми трудової міграції, стрімкий технологічний розвиток та цифровізація економіки, високі очікування громадськості щодо наявності та якості соціальних послуг та інші) ставлять перед системою соціального забезпечення вимогу швидкого та ефективного реагування на виклики часу для мінімізації соціальних ризиків, узабезпечення від погіршення добробуту, зниження соціальної напруженості. Тому перед Міжнародною асоціацією соціального забезпечення постають завдання не лише забезпечення стійкого функціонування існуючої системи соціального забезпечення, а й її модернізації відповідно до викликів часу. Таким чином, діяльність ISSA спрямована на оцінку прогалин та потреби системи соціального забезпечення, визначення пріоритетного плану дій, реалізацію ініціатив з покращення функціонування системи соціального забезпечення та оцінку їх прогресу.Item type:Наукова стаття, Повоєнні соціальні виклики в українському суспільстві на сучасному етапі(ВНУ ім. Лесі Українки, 2022) Жук, Оксана Миколаївна; Сільвестрова, Оксана Юріївна; Гапончук, Олена МиколаївнаВ умовах повномасштабної війни росії в Україні різко зросли соціальні ризики (політичні, економічні, демографічні та ін.), поставивши нові виклики вітчизняній системі соціального захисту та соціального забезпечення. Соціальні наслідки війни та повоєнного періоду можуть бути як короткостроковими (демографічні, в т.ч. й руйнування усталених сімейних структур), та і довгостроковими. Останніх є переважна більшість, в т.ч. питання повноцінного повернення військових до цивільного життя, питання реабілітації військового та цивільного населення; проблема погіршення стану здоров’я та інвалідності військових і цивільного населення; вимушене переселення цивільного населення з зони бойових дій та окупації, а також міграція за кордон; економічна, політична, соціальна дестабілізація суспільства тощо. Відповідно, постає потреба детального вивчення та аналізу різноманітних соціальних викликів, ризиків, пов’язаних із ними, а також розробка програми мінімізації та усунення негативних наслідків. Система соціального захисту є одним із ключових механізмів у подоланні негативних наслідків війни та відновлення добробуту громадян. Адже під соціальним захистом розуміється не лише надання фінансової допомоги потребуючим категоріям, а й забезпечення добробуту, безпеки та свободи усіх членів суспільства. Оскільки головним завданням системи соціального захисту є запобігання виникненню складних життєвих обставин особи, сім’ї, їх своєчасне виявлення та подолання, то надзвичайно важливою є роль соціальної держави (зокрема, фінансові та юридичні механізми) для соціального забезпечення, тобто забезпечення соціальних гарантій, соціальних допомог (матеріальних виплат), та надання соціальних послуг. Не менш важливу роль грають громади, соціальні групи та сім’я. Тому значна увага приділяється питанню соціальної солідарності суспільства. У статті визначено ряд важливих напрямів роботи системи соціального захисту задля подолання або мінімізації повоєнних соціальних викликів. Звернено увагу, що практично всі вони співпадають із «Великими викликами соціальній роботі».Item type:Наукова стаття, Міграційна політика: сутність, вихідні принципи, правові основи(Луцьк: ЛНТУ, 2021) Ситник, Олександр Іванович; Сільвестрова, Оксана Юріївна; Жук, Оксана МиколаївнаУ статті аналізується проблема формування збалансованої міграційної політики, регулювання трудової міграції, яка є актуальною для світу в цілому. Міграційна політика є базовим елементом стратегії політики управління міграцією як у національних державах, так і в наднаціональних утвореннях. Усвідомлення комплексного, багаторівневого управління міграцією зростає в умовах глобальної пандемії. Зазначається, що в сучасній науковій літературі немає загальноприйнятого розуміння феномену міграційної політики. Це поняття є загальним, охоплює різні, хоча й взаємопов'язані, сфери, що складають частину спільної політичної основи у сферах міграції та притулку. Підкреслюється, що формування міграційної політики повинно враховувати права людини на життя та свободу, які є базовими та зобов'язують державу забезпечувати вільний в'їзд та виїзд громадян, а також притулок для іноземців, які зазнають переслідувань у власній країні та, відповідно, не можуть скористатися її захистом. Сучасна міграційна політика базується на принципах відкритості, доцільності, гуманізму, гендерної рівності, поєднання особистого інтересу з національним інтересом тощо. Мета міграційної політики є змінною залежно від рівня розвитку держави, домінуючих політичних сил, національного менталітету, традицій та особливостей культури, міжнародних відносин тощо. Звертається увага на те, що при формуванні міграційної політики необхідно враховувати національні особливості в процесі співпраці між державами та необхідність узгодження цілей зовнішньої та міграційної політики. Розглянуто проект Пакту про міграцію та притулок, який має зменшити навантаження на країни, куди прибуває більшість біженців, та пришвидшити прийняття рішення про надання чи ненадання притулку. Представлений документ охоплює три основні виміри міграційного питання – прийом людей на кордоні, розподіл обов'язків між країнами ЄС та співпраця з країнами, звідки переважно походять біженці. Примітно, що в проекті більше уваги приділяється системі повернення мігрантів, яким було відмовлено в наданні притулку. Це включає вдосконалення законодавства та створення Координатора з питань повернення з мережею національних представників. Залишається розглянути цей документ Радою ЄС та Європейським Парламентом. Європейський Союз змінює правила міграційної політики.Item type:Наукова стаття, Організаційно-правові засади контролю в соціальному забезпеченні в Україні на сучасному етапі(Луцьк: ЛНТУ, 2021) Жук, Оксана МиколаївнаВажливим аспектом функціонування системи соціального захисту та забезпечення в Україні сьогодні є організація державного нагляду та контролю. Стаття присвячена аналізу організаційно-правового регулювання контролю в системі соціального захисту в Україні на сучасному етапі, за умов реалізації Міністерством соціальної політики з 2017 року проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у цій сфері затверджено Концепцією реалізації державної політики щодо соціального захисту та захисту прав дітей, прийнятою Кабінетом Міністрів України у 2020 році. У статті визначено поняття, види та завдання державного контролю у сфері соціального захисту. Описано суб'єкти та об'єкти контролю у сфері соціального захисту та соціального забезпечення та їхні функції. Основними органами контролю у сфері соціального захисту є Міністерство соціальної політики, Національний центр соціальних служб та Департамент Національних соціальних служб у кожній області. Визначено основні принципи державного контролю: адресність, ефективність та законність. Встановлено, що основними інструментами моніторингу та забезпечення належного функціонування системи соціального захисту є: моніторинг, контроль (нагляд), перевірка, аудит, моніторинг, оцінка якості та ефективності надання соціальних послуг. Визначено основні види контролю: дотримання вимог законодавства при наданні соціальної підтримки (виплати з державного бюджету, соціальні послуги); використання коштів державного бюджету, виділених на соціальну підтримку; дотримання прав дітей, моніторинг виплати соціальних виплат, а також моніторинг надання соціальних послуг; за термінами – профілактичний, поточний та ретроспективний. Представлено основні нормативні документи, що регламентують контроль за якістю соціальних послуг, а також цільове спрямування державних виплат та ефективність використання бюджетних коштів. Встановлено, що одним із основних завдань ефективного здійснення державного контролю у сфері соціального забезпечення буде створення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з метою забезпечення максимальної інтеграції з державними реєстрами та базами даних. Зроблено висновок, що моніторинг та оцінка якості соціальних послуг, державний контроль за нарахуванням та виплатою соціальних виплат є одним із ключових напрямків удосконалення системи соціального захисту в Україні на сучасному етапіItem type:Наукова стаття, Інклюзивні підходи у соціальній роботі з внутрішньо переміщеними особами в контексті міжсекторальної взаємодії та оцінювання результативності соціальних інтервенцій(2026) Размолодчикова, Іванна Вікторівна; Жук, Оксана Миколаївна; Гапончук, Олена МиколаївнаАктуальність дослідження зумовлена особливостями міжсекторальної взаємодії суб’єктів соціальної роботи, основна діяльність яких спрямована на інклюзію та підтримку внутрішньо переміщених осіб в Україні в умовах тривалої війни та масштабної гуманітарної кризи. Метою дослідження є теоретичний аналіз інклюзивних практик соціальної роботи із вимушено переміщеними особами в Україні. Застосовано метод системного аналізу та метод порівняльного аналізу. Окреслено основні соціально-психологічні, економічні та медичні проблеми ВПО, зокрема осіб з інвалідністю, сімей з дітьми, людей похилого віку та поранених учасників бойових дій, які потребують комплексної підтримки. Розкрито сутність інклюзії як процесу забезпечення рівного доступу до ресурсів, послуг і можливостей повноцінної участі в економічному, соціальному та культурному житті громади. Доведено, що ефективність інклюзивних практик соціальної роботи залежить від міжсекторальної взаємодії державних органів, місцевого самоврядування, міжнародних організацій, громадського сектору, освітніх інституцій та бізнесу. Проаналізовано роль цифрових сервісів у спрощенні доступу до соціальних послуг, а також значення фінансових механізмів підтримки працевлаштування та реабілітації. Обґрунтовано, що сучасна модель соціальної роботи з ВПО поступово трансформується від кризового реагування до стратегічного підходу, орієнтованого на довгострокову соціальну інтеграцію та формування безбар’єрного середовища. Визначено низку проблем, пов’язаних із фрагментарністю політики, недостатньою координацією між інституціями та потребою у стандартизації інклюзивних механізмів підтримки.Item type:Наукова стаття, Роль соціальних комунікацій у формуванні стереотипів поведінки та мислення(Київ, 2023) Савчук, Надія Антонівна; Жук, Оксана Миколаївна; Гапончук, Олена МиколаївнаРоль соціальних комунікацій у сучасну цифрову епоху суттєво впливає на формування суспільних норм, моделей поведінки та стереотипів, особливо в контексті російсько-української війни та широкої пропагандистської кампанії Росії проти України. Розуміння ролі соціальних комунікацій стає все більш актуальним. Метою статті є комплексне вивчення та визначення сфер впливу соціальних комунікацій на формування стереотипів поведінки та мислення. У дослідженні використовується мультимедійний підхід, що поєднує якісний контент-аналіз різних платформ соціальних мереж, офіційних повідомлень і новин з кількісними дослідженнями на основі опитувань. Також досліджується ефективність російської пропаганди у зміні сприйняття та просуванні стереотипів. Попередні висновки вказують, що між споживанням певних соціальних комунікацій та формуванням певних стереотипів і моделей поведінки існують зв’язки. Російська пропаганда виявляється впливовим фактором у формуванні сприйняття українського конфлікту, що підкреслює потужну роль стратегічних соціальних комунікацій. Результати дослідження роблять значний внесок у ширше розуміння того, як соціальні комунікації впливають на суспільну поведінку та мислення, особливо в умовах конфлікту. Вони підкреслюють нагальну потребу в точних, прозорих комунікаціях у таких ситуаціях і дають уявлення політикам, медіа-організаціям та освітянам про те, як ефективно протидіяти шкідливим стереотипам і дезінформації. Крім того, висновки дослідження потенційно можуть допомогти у формулюванні стратегій боротьби з пропагандою та сприяти розбудові миру та вирішенню конфліктів.Item type:Наукова стаття, Поведінкові стратегії населення: аналіз демографічних чинників(2026-04-12) Жук, Оксана Миколаївна; Піменова, Ольга ОлександрівнаУ статті проаналізовано поведінкові стратегії населення як важливий показник соціальних процесів у контексті демографічних змін. Обґрунтовано, що особливості соціальної поведінки різних груп формуються під впливом сукупності демографічних чинників, зокрема віку, статі, рівня освіти, сімейного стану, а також типу поселення. Поведінкові стратегії розглядаються як результат адаптації індивідів до соціально-економічних умов та демографічної структури суспільства. Показано, що демографічні характеристики зумовлюють відмінності у виборі життєвих орієнтацій, моделей соціальної активності та форм демографічні чинники, соціально-демографічні групи, поведінкові стратегії, населення, соціальна поведінка, війна в Україні економічної й сімейної поведінки. Особливої актуальності ці процеси набувають в умовах повномасштабної війни в Україні, яка суттєво вплинула на демографічну структуру населення, характер соціальної взаємодії та моделі повсякденної поведінки.Item type:Наукова стаття, Політико-правові основи громадянського суспільства(Ірпінь : Державний податковий університет, 2025-02) Жук, Оксана Миколаївна; Піменова, ОльгаУ статті розглянуто політико-правові основи функціонування громадянського суспільства в Україні як одного із ключових чинників демократизації та забезпечення сталого розвитку держави. Показано, що громадянське суспільство є не лише сукупністю інститутів, об’єднань та організацій, але й простором реалізації прав, свобод та інтересів громадян, який дає змогу забезпечити баланс між державою й суспільством. Наголошено, що сучасний етап розвитку України характеризується посиленням ролі громадянських ініціатив, зростанням активності волонтерських рухів, розвитком горизонтальних форм взаємодії та формуванням нових моделей суспільної мобілізації. Актуальність дослідження обумовлена тим, що навіть за наявності певних правових гарантій ефективна діяльність громадянських інституцій ускладнюється рядом проблем: політичною нестабільністю, дефіцитом довіри до державних інституцій, недостатнім рівнем правової культури. В умовах воєнного стану ці виклики набувають особливої гостроти, оскільки одночасно постає потреба в зміцненні демократичних практик, забезпеченні соціальної згуртованості та захисті базових прав і свобод людини. Зазначено, що становлення громадянського суспільства в Україні потребує послідовного вдосконалення нормативно-правової бази, створення прозорих механізмів участі громадян в ухваленні політичних рішень, розширення інструментів публічного контролю та посилення інституційної спроможності громадських організацій. Водночас ключовим завданням є формування культури громадянської відповідальності, що ґрунтується на цінностях демократизму, верховенства права, солідарності та соціальної справедливості. Зроблено висновок, що подальший розвиток громадянського суспільства можливий лише за умови взаємного посилення політичних і правових чинників, що здатні забезпечити його сталість та ефективність у кризових обставинах.Item type:Наукова стаття, ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ(Київ : Наукові перспективи, 2025) Піменова, Ольга Олександрівна; Жук, Оксана Миколаївна; Майборода, Оксана ЛеонтіївнаУ статті досліджуються особливості комунікації в інклюзивному освітньому середовищі як важливого чинника забезпечення рівного доступу до освіти та соціальної адаптації учнів з особливими освітніми потребами (ООП). Ефективна комунікація у такому середовищі розглядається не як проста передача інформації, а як багатовекторний процес, що враховує різноманітність когнітивних, мовленнєвих та фізичних особливостей учасників навчального процесу. Особлива увага приділяється бар’єрам комунікації, які виникають через порушення мовлення, слуху, зору, а також через соціальні стереотипи і недостатню підготовку педагогів. Аналізуються типи комунікації – вербальна, невербальна та асистивна – і їх роль устворенні доступного, чуйного та інтегрованого навчального простору. Психолого-педагогічна основа взаємодії базується на принципах емпатії, поваги і партнерства. Наголошується на необхідності комплексного підходу до підготовки педагогів, включно з набуттям навичок роботи з сучасними асистивними технологіями та методиками інклюзивної педагогіки. Висвітлюються основні проблеми та шляхи їх подолання для побудови сприятливого інклюзивного середовища, що сприяє розвитку комунікативної компетентності, соціальноїінтеграції та повноцінній участі всіх здобувачів освіти. Окремо розглядаються інституційні та організаційні передумови ефективної комунікації у школі, зокрема важливість налагодження співпраці між педагогами, асистентами вчителів, фахівцями з інклюзії, батьками та самими учнями. Увага зосереджена на необхідності створення комунікатив-ного простору, в якому кожен учасник освітнього процесу матиме змогу вільно висловлюватися, отримувати зворотний зв’язок та відчувати себе почутим і включеним до колективу. Визначено, що вдосконалення системи педагогічної освіти з урахуванням специфіки інклюзивного навчання є ключовою умовою формування ефективних стратегій комунікації в сучасних закладах освіти.